Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів
Під час передінвестиційних досліджень перед суб’єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування проекту, а саме:
· Яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво.
· Яким чином у перспективі буде формуватися основний та обіговий капітал.
· Яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу.
· При якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.
Найчастіше для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (левериджу).
Властивість фінансового левериджу (важелю) заключається у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.
Структура інвестиційного капіталу пов’язана з співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має фірма, тим вищий її фінансовий леверидж.
Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються з залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, леверидж є позитивним. Якщо доходність з інвестицій не перевищує процент за позичковим коштам, леверидж є негативним. У випадках коли інвестиції приносять доход, рівний проценту за кредит, леверидж є нейтральним.
Іншими словами, беручи в борг, інвестор отримує вищі доходи, поки віддача від позичених коштів більша за процент, який треба сплатити за ці кошти. Такий ріст чистих доходів на акцію називається фінансовим левериджем.
Ідею фінансового важелю формально можна представити за такими формулами, використавши такі економічні компоненти:
Пr - прибуток після виплати податків;
Е – власний капітал;
В – довгострокова заборгованість;
і – відсотки з довгострокової заборгованості;
R – ставка доходності власного капіталу;
r – ставка доходності інвестованого капіталу (власний капітал + довгостроково заборгованість).
Далі визначимо ставку доходності власного капіталу:
R = Пr / Е (8.24).
Чистий прибуток представимо через його складові:
Пr = (Е + В) · r – В · і, (8.25)
де (Е + В) · r – прибуток на всю суму інвестованого капіталу;
В · і – процентні платежі за непогашені частки довгострокового боргу з урахуванням податку.
Відповідно формулу ставки доходності власного капіталу представимо у такому вигляді:
R = [(Е + В) · r – В · і ] / Е = r + (В / Е) · (r – і) . (8.26)
Вираз (8.26) показує ефект важеля, який представлений позитивною величиною – другим доданком, тобто відношенням позичкового капіталу та власного капіталу помноженого на різницю між прибутком від чистих активів і вартістю оплачених процентів по кредитам з урахуванням податку. Таким чином, завдяки залученим коштам (В) доходність власного капіталу швидко росте при умові, що r > і.
Якщо частка боргу у структурі капіталу збільшується, то ставка доходності власного капіталу росте, бо в кожному випадку доходність інвестицій перевищує вартість сплачених банку відсотків.
Крім фінансового важеля, в процесі визначення структури капіталу, визначають і операційний. При оцінці інвестиційного проекту можна помітити, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції та послуг сильно впливає на зміну прибутку. Це явище називається ефектом виробничого левериджу (або операційного важеля).
Для виконання практичних розрахунків залежності зміни прибутку від зміни обсягів реалізації пропонується така формула:
С = (Ps·V - Зпер): Пв = (Зпос + Пв ) : Пв (8.27)
Де С – сила впливу виробничого важеля;
Ps – ціна одиниці продукції;
V - кількість одиниць реалізованої продукції;
Ps·V - обсяг реалізації в грошовому еквіваленті;
Зпер - загальна величина перемінних витрат;
Зпос - загальна величина постійних витрат;
Пв – валовий прибуток.
Добуток впливу операційного та фінансового левериджів на чистий прибуток підприємства представляє собою загальний леверидж. Таким чином, за допомогою міри загального левериджу оцінюється вплив змін у продажу на рентабельність власного капіталу, тобто на одну акцію.
Враховуючи інтереси власників компанії, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.
У зв’язку з цим, слід навчитися визначати оптимальну структуру джерел фінансування інвестиційних проектів, тобто визначати якою має бути частка позичкових коштів з урахуванням ризику. Для цього використовується співвідношення “рентабельність власного капіталу – фінансовий ризик” (λ), як критерій оптимізації структури капіталу, який визначається за такою формулою:
(8.28.)
де Р - річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків;
ЗК - величина боргового капіталу, направленого на фінансування інвестицій;
ВК - величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;
r - середня ставка відсотку по позикових коштах фінансування, коефіцієнт;
rf - безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коефіцієнт;
tax - ставка податку та інших відрахувань з прибутку, коефіцієнт.
При цьому вважається оптимальним варіант структури капіталу, в якому показник λ буде мати найбільше значення (l - max).
Також в оцінці оптимального варіанту структури інвестиційного капіталу, рекомендується використовувати показник терміну окупності (РВ), що розраховується за такою формулою:
(8.29.)
де І - потреба в капіталі з всіх джерел фінансування.
У ході оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту необхідно дотримуватися наступних етапів аналізу:
1. Оцінюється загальна потреба в капіталі незалежно від можливих джерел фінансування
2. Визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальній величині коштів, направлених на фінансування довгострокових інвестицій.
3. Розраховується показник «рентабельність - фінансовий ризик» для всіх варіантів структури інвестованого капіталу.
4. Розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу.
5. У межах між найбільшою часткою власного капіталу і його нульовим рівнем в загальному об’ємі коштів фінансування з використанням критеріїв максиму показника λ і мінімуму РВ визначається оптимальна комбінація коштів, що надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.
Дата добавления: 2016-03-20; просмотров: 593;