Міжнародна інвестиційна діяльність та її чинники. Міжнародна інвестиційна діяльність– це сукупність практичних дій суб’єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іноземних інвестицій
Міжнародна інвестиційна діяльність– це сукупність практичних дій суб’єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іноземних інвестицій. Головним суб’єктом інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення коштів є інвестор.
Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямках: вивезення капіталу та залучення іноземних інвестицій.
Вивезення капіталу зумовлюється під дією таких чинників:
· Надлишком капіталів у країні (низькі норми прибутку, чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів.)
· Потребою у нових ринках збуту, сировини.
· Формування певного рівня конкурентноспроможної економіки.
· Міжнародний поділ праці.
· Транс націоналізація економіки.
· Пошук стабільних умов застосування капіталів.
Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає за:
· обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів;
· низької інвестиційної активності власних інвесторів;
· необхідності забезпечення нової техніки та технології;
· бажання створити конкурентноспроможну економіку та освоїти ринки;
· потреби в модернізації соціальної інфраструктури суспільства.
Рис.9.1. Напрямки міжнародної інвестиційної діяльності
Головною метою приватних іноземних інвестицій є експорт інвестиційного капіталу за кордон у грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку чи розширення економічного впливу.
Головною метою державних іноземних інвестицій є створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку економіки країни, куди вкладаються інвестиції.
Основу підприємницького капіталу становлять прямі та портфельні інвестиції.
Прямі інвестиції – це вкладення у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлінні підприємством. Прямими інвестиціями є як первинні вкладення так і реінвестиції, крім того до них відносять всі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позичок між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями [10, с.78 - 80 ].
Виходячи з цих умов, прямі інвестиції можуть здійснюватися в таких формах:
1. Придбання неконтрольних пакетів
2. Ліцензійні
3. Стратегічні альянси і спільні підприємства.
4. Придбання контрольних пакетів акцій.
5. Створення власних дочірніх підприємств
Портфельні інвестиції – це вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакету), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу і т.д. Такі інвестиції не дають реального контролю інвестора над об’єктом інвестування.
Інвестор, який планує здійснити міжнародні портфельні інвестиції, має перш за все визначити принципи формування структури їх портфеля. Можлива така послідовність формування структури портфеля міжнародних інвестицій в цілому або по конкретним сегментам:
Ø країни (валюти) → види цінних паперів → конкретні цінні папери;
Ø види цінних паперів → країни (валюти) → конкретні цінні папери;
Ø види цінних паперів → конкретні цінні папери → країни (валюти);
Ø конкретні цінні папери → країни (валюти).
Таким чином, в першому та другому випадку реалізується принцип “країни (валюти) → конкретні цінні папери”, який в літературі називається принципом “зверху вниз” (Top Down). В третьому та четвертому випадках реалізується принцип “конкретні цінні папери → країни (валюти)”, або принцип “знизу вверх” (Bottom Up) [ 15, с.16-17].
Іноземний інвестиційний кредит - це економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою процента. Іноземні кредити залучаються сьогодні в Україні, по-перше, з метою входження у світовий ринок, де вона має стати частиною світової економіки. По-друге, отримання кредитів для трансформації структури економіки України, зміни в ній народногосподарських пропорцій, створення умов повної економічної рівноваги. По-третє, отримання кредитів під залучення критичного імпорту, передусім енергоносіїв. Нарешті, по-четверте, під виглядом першої із зазначених цільових функцій іноземних кредитів вони отримуються для виживання конкретних урядів.
До основних реальних джерел залучення Україною іноземних коштів належать:
* позички таких міжнародних фінансових організацій, як Міжнародних валютних фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції та розвитку та інші;
* кредити іноземних держав та їх угруповань типу Європейської Спільноти (ЄС);
* кредити держав-постачальниць енергоносіїв, (Росія і Туркменістан);
* розміщення цінних паперів у вигляді облігацій державних позик на зовнішніх ринках, а також на внутрішньому ринку при купівлі їх нерезидентами;
* отримання Україною грантів, субсидій, стипендій тощо через науково-технічну допомогу від міжнародних фінансових організацій та з країн розвиненої економіки.
Існують три основні види іноземного інвестиційного кредиту:
Державний кредит, що надається на двосторонній і багатосторонній основі, включаючи позики міжнародних організацій;
Банківський кредит, пов`язаний з кредитними відносинами між банками різних країн;
Комерційний кредит, що безпосередньо обслуговує інвестиційних процес підприємств (фірм).
Іноземний інвестиційний кредит в умовах ринкової економіки має подвійну роль: з однієї сторони – розвиток взаємовигідного співтовариства країн; а з іншої – засіб конкурентної боротьби.
Важливою складовою міжнародної інвестиційної діяльності є державна іноземна допомога. Вона за призначенням не має комерційного характеру і надається тільки на пільгових умовах. Структурно її формують гранти, пільгові позики та технічна і інформаційно-консультаційна допомога, що мають як двох-, так і багатосторонню основу.
У країн-донорів (як правило) промислово розвинених) превалюють політичні і стратегічні пріоритети при наданні допомоги тій чи іншій країні. Майже в усіх випадках має місце економічне обґрунтування грантів, пільгових позик та технічної і інформаційно-консультаційної допомоги. Тенденцією є подорожчання іноземної допомоги, перевалювання позик над грантами. Найактивнішими учасниками іноземної допомоги в Україні є: Фонд Євразія, Британська експертно-сервісна служба, Британська рада, Фонд “Ноу-Хау” та інші організації.
Дата добавления: 2016-03-20; просмотров: 663;