Організація складальних робіт. Технологічна документація складання

Складальні роботи обов¢язково виконуються на окремих складальних дільницях, а деякі види робіт, пов¢язані з складанням, виносяться на спеціальні заготівельні дільниці. Робочі місця складальників повинні бути обладнані та атестовані у відповідності з організаційно-технічними умовами даного типу виробництва, треба продумати переміщення деталей та виробів, тобто обрати види обладнання та улаштування і засоби транспортування в процесі складання.

Для апаратів високої напруги та деяких апаратів низької напруги необхідно обміркувати комплектацію виробів, як відповідну частину підготовчих операцій. Тому на дільницях окрім основних робочих, які мають професії складальників, електромонтажників-схемщиків, слюсарів-складальників, регулювальників тощо, є ще допоміжні робітники, які мають професії: комплектувальників, транспортних робітників, комірників, контролерів, ремонтників, слюсарів, електриків та ін.

Після атестації робочого місця повинні бути встановлені норми праці на даному робочому місці, які будуть переглядатися лише через 4-5 років.

На дільницях знаходиться розроблена технологічна документація складання в повному обсязі у відповідності з типом виробництва. Для будь-якого типу виробництва повинні бути розроблені:

- маршрутні карти;

- відомості оснащення, інструментів та технологічних процесів;

- карти ескізів, стропування та транспортування.

Для серійного та масового виробництва розробляється документація в більшому обсязі, тобто додаються операційні карти, карти контролю, технічні інструкції тощо.

Маршрутні карти розробляються у відповідності з вимогами ГОСТ 3.1118-82 за формою 2 та 1б. Операційні карти розробляються у відповідності з вимогами ГОСТ 3.1407-86, але дозволяється також використання бланків маршрутних карт.

3.2.2 Послідовність складання комутаційних апаратів високої напруги

До комутаційних апаратів належать високовольтні вимикачі, роз¢єднувачі, відокремлювачі, короткозамикачі, регулятори напруги. Роздивимось приклад складання роз¢єднувача зовнішньго установення типу РЛНЗ-35.

Роз¢єднувачі зовнішньго установлення обов¢язково повинні мати наступні додаткові елементи конструкції: ножі заземлення, криголамний пристрій та іскрогасильні рога.

Складання будь-якого апарату починається з базового елементу або базової деталі. В даному випадку базовою деталлю є опорна рама. Збирається та монтується кожний полюс окремо, а потім встановлюються на загальну раму. Послідовність складання полюсу наступна:

- на раму встановлюються та закріплюються два опорних ізолятори, а також трубчаста тяга заземлюючого ножа, вал заземлюючого ножа та сам ніж заземлення. На один з опорних ізоляторів встановлюється зібрана складальна одиниця – нерухомий контакт: з фланцем, скобами, контактоутримувачем, нерухомим контактом, уводом;

- встановлюється ще один ізолятор (поворотний) на фланці та важелях, які виконують роль тяги та, окрім того, за допомогою системи важелів та чавунного водила повертає ніж роз¢єднувача на 90° для ломання льоду у рухомому контакті;

- встановлюється також зібраний ніж роз¢єднувача з лопаткою, яка також відіграє роль іскрогасного рога, водилом та механізмом повороту. На другий опорний ізолятор закріплюється рухомий контакт (фланець, рухомий контакт, іскрогасний ріг, увод, контактоутримувач, нерухомий контакт заземлюючого ножа). Ножі роз¢єднувача працюють в блоці з заземлюючими ножами, тому обов¢язково необхідно провести регулювання та опробування спрацювання даного блокування.

Полюса монтуються на загальну раму, встановлюються на опору, на яку також кріпиться важіль, з¢єднаний з валом роз¢єднувача, який передає дію рухомим частинам.

Розглянемо також наступний приклад масляного вимикача ВМЕ-6-50.

Складання кожного полюса масляного вимикача також проводиться окремо, а потім вони монтуються в один загальний бак прямокутної форми. Спочатку складаються найвідповідальніші частини полюсу, тобто: контактне з¢єднання та дугогасний пристрій.

Для того, щоб швидше проходив процес вимикання дуги, використовуються ізоляційні дугогасні циліндри, в яких є фіброві заглушки (фібра також має газогенеруючі властивості). На дугогасному циліндрі знаходиться також система рухомих контактів. Дугогасний циліндр охоплюється металевою втулкою, яка кріпиться до тяги (траверси) або ізоляційної штанги, з¢єднаної з рухомим пристроєм.

Базовою складальною одиницею для даного вимикача є кришка. До кришки кріпляться нерухомі контакти, які крізь гнучкі зв¢язки з¢єднуються з уводами вимикача, причому кожен увод приєднується до кришки за допомогою фланця та кріплення. Заводиться в кришку ізоляційна штанга кожного полюсу, встановлюється механізм електромагнітного приводу. Окрім того, на кришці змонтовано ручний привід для оперативного вмикання та вимикання при ремонті та огляді.

3.2.3 Послідовність складання вимірювальних трансформаторів

Роздивимось послідовність складання вимірювальних трансформаторів на прикладі трансформатору струму на 35 кВ серії ТФЗМ.

Базовою складальною одиницею трансформатору струму є цоколь або основа.

Цоколь у зборі складається з плит, коробки уводів, патрубку для зливання масла. В деяких випадках це вентиль або заглушка. На цоколі звичайно є римболти для підйому та транспортування. Загальне складання починається з підготування цоколя (протирання та очищення поверхні), а потім в проточку цоколя встановлюється гумова прокладка. Виставляється активна частина у вигляді обмоток з магнітопроводом. Вивідні кінці під¢єднуються до уводів цоколя. Зверху на обмотку одягається покришка, яка кріпиться до цоколя з допомогою хомутів-сегментів та шпильок. Після цього проводиться під¢єднання до вивідних кінців первинної обмотки, встановлюється осушувач повітря, маслопокажчик, технологічна кришка та інші елементи конструкції. На більш високі класи напруги встановлюються екрани. Трансформатор відправляють на перевірку та випробування на герметичність, після чого повертають на дільницю складання, де відбувається його кінцеве складання та доробка.

3.2.4 Послідовність складання комплектних пристроїв

До комплектних розподільчих пристроїв належать шафи серії КРП та КМ, камери складальні серії КСО, комплектні трансформаторні підстанції КТП, шафи під¢єднань типу ШВ та інші. Всім їм властива конструктивна особливість розбивання на відсіки, що дозволяє локалізувати аварійні режими, а також забезпечує зручність в експлуатації та при ремонтах цих пристроїв. Пристрої можуть бути висувного типу та стаціонарними. Найчастіше це пояснюється вимогою замовника. Базовою складальною одиницею в цих пристроях є каркас.

Головними відсіками КРП є: відсік складальних шин, відсік вимірювальних трансформаторів, відсік головної високовольтної апаратури (висувний елемент), релейна шафа, відсік вихлопу.

Складання виконується по відсіках на окремих дільницях. Диференціація складальних робіт допомагає перейти до повної взаємозамінності та налагодити більш високий тип виробництва. Наприклад, при складанні релейного відсіку роботи розбивають окремо на:

- складання каркасу;

- складання панелі;

- складання двері, які виконуються на потокових лініях складання.

В складання самої шафи увіходять також більш дрібні операції:

- монтаж дрібних деталей та складальних одиниць (скоб, фіксаторів тощо);

- монтаж вимірювальних трансформаторів та блокування (звичайно встановлюють два трансформатори струму, які вмикаються за диференційною схемою захисту);

- встановлення ізоляторів (прохідних та опорних) та листів на шафу (обшивка каркасу);

- встановлення шин (ошиновка);

- встановлення шторкового механізму;

- встановлення релейної шафи та під¢єднання допоміжних кіл;

- регулювання макету висувного елементу та замка на дверях;

- кінцеве складання елементів шафи (монтаж висувного елементу, під¢єднання, доробні операції).