Обладнання складальних дільниць. Вимоги до складання

В залежності від типу виробництва може використовуватись різноманітне оснащення складальних дільниць. При стаціонарному складанні, а це характерно для одиничного та дрібносерійного виробництва, в якості основного обладнання дільниць використовуються: робочі столи, слюсарно-складальні верстаки, стенди. Звичайно, вони виготовляються як нестандартне обладнання, та мають габарити, форму та відробку, які допомагають виконанню складальної операції.

При рухомо-потоковому складанні в якості основного обладнання використовуються потокові лінії складання (конвейєри). Звичайно, конвейєрні лінії можуть бути виготовлені за типовою технологією або як нестандартне обладнання. Для того, щоб використати потокові лінії складання в дрібносерійному та серійному виробництві, опановують групові методи складання. Потокові лінії можуть бути як рухомо-потокові (пульсуючі або безперервної дії), так і прямотокові, без переміщення рухомих частин.

При складанні крупногабаритних виробів обов¢язково використовується таке допоміжне обладнання: крани, тельфери, кран-балки, склізи, скати та інші механізовані та немеханізовані транспортні засоби.

Звичайно в електроапаратобудуванні використовується система отворів, бо в цьому випадку потрібно менше інструментів для обробки, вільні розміри звичайно йдуть за 7-8 класом, допуски та посадки – за 3-5 класом. До деталей, які поступають на складання, висуваються такі вимоги:

- повинні бути виготовлені згідно креслень та технічних умов, звичайно взаємозамінними;

- при складанні не можна підгинати деталі, повинні виключатися випадкові ушкодження;

- зіткнені деталі повинні бути старанно оброблені;

- виступаюча частина гвинтів повинна бути не менше двох ниток різьби, проте не більше діаметра гвинта.

При транспортуванні деталі повинні бути укладені на спеціальні пристосування та передаватися в контейнерах. Складання необхідно починати з базової деталі або з базового вузла. Насамперед складають базові складальні одиниці. Потім збираються найскладніші, та ті, в яких найменша ступінь жорсткості. На початку складання ставлять операції, в яких може бути найбільша кількість браку, наприклад, через дефективний матеріал. Поверхні, які пов¢язані з найбільшим ступенем точності, намагаються обробити за одне установлювання виробу.

При виборі установочних баз необхідно дотримуватися двох головних умов:

- сполучати технологічну та конструкторську бази;

- прагнути до постійності баз, на яких можна провести все складання.