Тема 3.4 Монтаж апаратів на місці їх установлення

Вимоги до монтажу обговорюються в технічних умовах на конкретні електричні апарати. Попередньо необхідно продумати питання пакування та транспортування, так як це дуже відповідальні операції, то карти пакування складають інженери вищої категорії підприємств, а для того, щоб при транспортуванні не були втрачені параметри та характеристики виробів, необхідно передбачити в програмі та методиці випробувань такі випробування, які будуть імітувати умови транспортування. На місці монтажу попередньо теж проводяться випробування, які містять у собі частину приймально-здавальних з перевірки параметрів виробів.

Роздивимось питання транспортування та монтажу вимірювальних трансформаторів, а також комплектних розподільчих пристроїв.

Трансформатори струму серії ТФЗМ та ТФУМ – одноступеневі, транспортуються в спеціальних металевих пакунках, які підлягають поверненню заводу-виробнику. Після розпакування трансформатор протирають та проводять зовнішній огляд. При огляді звертають увагу на відсутність щілин та інших дефектів фарфорової покришки, на цілісність маслопокажчика, на рівень масла та на відсутність протікання масла. Якщо через скло маслопокажчика не буде видно масла, то з розширювача знімається кришка та перевіряється наявність масла на дні розширювача. Якщо рівень масла нижче дна розширювача, то проводять перевірку рівня латунним або мідним стержнем діаметром 5-6 мм, який опускається в трансформатор струму через один з круглих отворів на дні розширювача. Якщо після вилучення стержня на ньому з¢являються сліди масла, то його дозаливають в трансформатор, не допускаючи при заливанні попадання пилу та вологи в масло. Якщо буде знайдена течія масла в ущільненнях та прокладках, то необхідно підтягнути болти кріплення, причому підтягнення проводити поступово та послідовно не більше, ніж на 1/6 оберту за один прийом. Монтаж цих трансформаторів виконується в наступній послідовності:

- трансформатор встановлюється на опору та закріплюється болтами, при цьому повинен бути забезпечений доступ до коробки вторинних уводів та до знімного листа знизу цоколя;

- під¢єднують шини до виводів первинної обмотки;

- під¢єднують контрольні кабелі (в кабельній муфті) до уводів вторинних обмоток;

- заземлюють цоколь;

- з¢єднують накоротко та заземлюють виводи індукційної обмотки (у трансформаторів струму типу ТФРМ).

Якщо трансформатори мають екранні кільця, то вони встановлюються на трансформатор перед його монтажем.

Якщо трансформатор ступеневий, то кожна ступінь доставляється в окремій упаковці. Строповку ступеневих трансформаторів при складанні проводять за спеціальні провушини. Після доставки ступеневого трансформатору до місця монтажу знімають осушувачі повітря з маслорозширювача, а отвори закривають заглушками. З розширювача зливають масло. На вузлі герметизації верхнього ступеню трансформатору встановлюється стрілковий маслопокажчик, знімаються упаковочні щити з фарфорових покришок та встановлюються ступені транспортувальних рамок в вертикальному положенні.

З усіх ступенів знімають розширювачі та встановлюють заглушки. А на верхній ступені встановлюють осушувач повітря. В трансформаторі на 1150кВ на верхньому ступені встановлюють два осушувача повітря. Ступені трансформатора розпаковують, протирають чистими серветками, видаляють мастило, перевіряють якість ущільнень, відсутність течії масла, цілісність фарфорових покришок та скла маслопокажчиків. Перевіряють кріплення покришки до цоколя, закріплення маслопокажчика та при необхідності підтягають гайки послідовно, як було вказано для однокаскадних трансформаторів. Проводять електричні випробування ступенів трансформатору перед монтажем у відповідності з заводською інструкцією, що додається до трансформатору. Потім виконують монтаж ступенів. При цьому встановлюють автокраном нижній ступінь на фундамент. Перевіряють вертикальність встановлення ступеня, при необхідності регулюють її металевими прокладками, закріплюють ступінь з допомогою анкерних болтів, встановлюють екраноутримачі на верхній та нижній ступінь трансформатору, монтують великі та малі екранні кільця. Встановлюють верхній ступінь на корпус нижнього ступеня та закріплюється болтами. Перевіряється вертикальність монтажу верхнього ступеня. Суворо вертикальне положення досягається шляхом вкручення болтів у фланець верхнього ступеня. Якщо це не допомагає, то під фланець встановлюються металеві прокладки. Кінцево закріплюється верхній ступінь болтами до маслорозширювача нижнього ступеня. На маслорозширювач нижнього ступеня встановлюється вентильний розрядник для захисту обмоток від імпульсної перенапруги та, якщо необхідно, за кресленнями складають та монтують екран нижнього ступеня. Встановлюють струмопровідні шини між ступенями трансформатора та виконують підвід кабелю до уводів вторинних обмоток через муфти. При необхідності перемикають секції трансформатора та виконують кінцеве затягнення усіх болтових з'єднань. Якщо монтується трансформатор на клас напруги 1150 кВ, то на нього встановлюються розтяжки з ізоляторів (не менше трьох), які кріпляться до фундаменту та верхнього маслорозширювача.

При монтажі трансформаторів напруги серії НКФ необхідно також враховувати те, що трансформатор є каскадним та складається з блоків. Трансформатори починаючи з 330 кВ, окрім цоколю для більшої стійкості мають раму. Перед складанням необхідно оглянути всі блоки, перевірити цілісність фарфорових покришок, стан ущільнень, відсутність течії масла та рівень масла за маслопокажчиком. Якщо він нижчий відповідної позначки, то необхідно дозалити масло. Перед дозаливанням масла необхідно взяти пробу масла з кожного блоку та перевірити на пробивну міцність. Якщо пробивна міцність масла нижче 40 кВ, то масло необхідно замінити. Після заміни масла трансформатор підлягає вакуумуванню у власній кришці впродовж 10-12 годин під тиском 75 Па. Пробивна напруга масла, яке заливають чи доливають, не повинна бути меншою 45 кВ, а тангенс кута діелектричних втрат – не більше 0,4.

Опір обмотки постійному струму та опір ізоляції обмоток вимірюють мегомметром. Опір обмоток постійному струму не повинен відрізнятися від вказаного в паспорті більше ніж на 5%, а опір ізоляції не повинен бути меншим за 300 МОм.

Монтаж трансформаторів виконують в послідовності, яка залежить від кількості блоків. При цьому необхідно суворо додержуватись заводської інструкції. Нумерація блоків вказує на їх місце в трансформаторі, починаючи знизу. Монтаж блоків з різними заводськими номерами неможливий.

Послідовність монтажу наступна:

- якщо трансформатор складається з двох блоків, то встановлюється нижній блок на підставку та з’єднується болтами. Потім ставиться верхній блок на нижній, та з’єднуються між собою;

- знімають кришку з основи верхнього блоку та з’єднують перемичками одноіменні уводи;

- якщо складають трансформатор з трьох блоків, то ще додатково встановлюється ємнісне кільце на верхній та середній блоки;

- якщо трансформатор з чотирьох блоків, то два нижніх встановлюються на опорні конструкції. Виставляється ємнісне кільце та верхній четвертий блок, який встановлюється на третій знизу. Останні з’єднуються електрично та механічно, а потім ці два блоки встановлюють на два нижніх та з’єднують електрично та механічно;

- перевіряють вертикальність встановлення блоків. Якщо необхідно, то регулюють вертикальність з допомогою металевих прокладок;

- перевіряють вірність електричних з’єднань, заземлення, ошиновку та загальний коефіцієнт трансформації.

Свої особливості має монтаж дільників напруги серії НПЕ, бо звичайно дільники встановлюють з великою кількістю розтяжок, на яких знаходяться ізолятори.

Елегазові трансформатори вже вмонтовуються в комплекні елегазові пристрої, та елегазові комплектні розподільчі пристрої при складанні.

Монтаж комплектних розподільчих пристроїв в складанні схожий з монтажем комплектних трансформаторних підстанцій та складається з ошиновки шаф і камер, яка може бути жорсткою у вигляді алюмінієвих труб або мідних чи алюмінієвих шин (для невідповідальних з’єднань може бути сталева ошиновка), чи дротами та кабелями (так звана гнучка ошиновка).

Монтаж шаф типу КМ виконується в замкнених приміщеннях розподільчих пристроїв. Причому приміщення ці повинні відповідати вимогам будівельних нормативів і правил розміщення приміщень. Тобто в цих приміщеннях є спеціальні місця під установлення та кріплення шаф, прокладені кабельні траси, дроти заземлення та мережа під кола освітлення. Шафи встановлюють на підготовлені попередньо місця та з’єднують між собою з допомогою шин мережі вторинних кіл, а також під’єднують мережу до кабельних муфт.

Монтаж починають з транспортування шаф з допомогою універсальних пристроїв. Починають встановлення з однієї з крайніх шаф. Після встановлення шафи з неї вилучають висувний елемент та перевіряють правильність складання та спрацювання.

Шафи при встановленні не повинні мати перекосів. При необхідності використовують сталеві прокладки товщиною не більше 2 мм для усунення перекосів. Окрім того перевіряють відсутність перекосів по глибині та посадці.

При встановленні кожної наступної шафи перевіряють правильність встановлення за попередньою. Стінки двох сусідніх шаф повинні щільно прилягати одна до одної. Після встановлення шаф їх закріплюють між собою болтами, причому закріплення починають з першої крайньої встановленої шафи. Спочатку затягуються нижні болти, а потім верхні, а наприкінці – болти відсіків складальних шин. Після встановлення шаф монтують складальні шини.

Монтаж складальних шин доцільно починати з середини секцій розподільчого пристрою. По закінченню монтажу перевіряють правильність встановлення усіх елементів шафи, в тому числі висувних елементів. Перед тим, як вкотити висувні елементи, їх необхідно змастити мастилом, крім того, перевіряють роботу блокувальних пристроїв.

При монтажі камер КСО їх також встановлюють в замкнених розподільчих пристроях в один чи два ряди.