Перевірка спрацювань та механічні випробування

Звичайно до таких видів випробувань належать: визначення параметрів спрацювання, похибок, полярності, а також механічні випробування блокувань, перевірка зусиль тощо.

При визначенні параметрів знаходять середні значення струмів, напруги, кордонних струмів теплових апаратів, визначають захисні характеристики та правильність оперування (тобто одночасного дотику контактів різних полюсів, ножів та ін.).

При контрольних та приймально- здавальних випробуваннях перевірку параметрів проводять в холодному стані при постійному струмі, виконуючи не менше трьох замірів.

При типових випробуваннях перевірку виконують при найбільшій напрузі, тобто робочій, а також в гарячому стані при сталому режимі роботи апарату. Для шунтових котушок перевіряють не менше 10 спрацювань, для котушок, що втягуються – не менше 5. Перевірку проводять при кордонних умовах, тобто верхній та нижній межі напруги спрацювання. Повторні перевірки проводять через 5-10 секунд. Перевірка залишкового магнетизму та відсутності залипання якоря проводяться на постійному струмі.

Кордонний струм визначається в розчеплювачах, плавких вставках запобіжників як середнє значення між струмом спрацювання та неспрацювання при сталій температурі.

Захисні характеристики перевіряються також на постійному струмі в холодному стані, якщо час спрацювання більший за п¢ять секунд, то з допомогою секундоміру, якщо менший, то з допомогою осцилографу. Якщо апарат має малий струм, то ці перевірки з¢єднують з випробуванням на вимикаючу здатність та на найбільшу вмикаючу здатність. Випробування на вмикаючу та вимикаючу здатність – це перевірка комутаційних циклів, тому вони відносяться до чисто механічних випробувань.

Якщо випробують на критичну вимикаючу здатність, то перевіряють також, відсутність стійкого горіння дуги. До цих же випробувань належать випробування на зносостійкість (типові випробування), коли перевіряють кількість комутацій до повного зносу апарату, але не менш ніж для трьох апаратів. Сюди ж відносять і випробування оболонок.

При приймально-здавальних випробуваннях (вибірково), по оболонці чи корпусу б¢ють вантажем до повного зношення, це також проводиться при типових випробуваннях. Ці випробування можна проводити з допомогою випробувальних стендів і тільки для деяких комутаційних апаратів високої напруги використовуються випробувальні поля.

3.3.7 Умови та методика проведення теплових випробувань

Звичайно теплова перевірка проводяться при періодичних та типових випробуваннях. Для їх проведення створюють спеціальні умови:

- апарат захищають від стороннього теплового випромінювання;

- контакти, що розмикаються, повинні бути зачищені ножем, напилком, скляним папером, але в будь-якому випадку не наждачним папером, щоб створити якможна більше бугорків-зіткнень;

- струм повинен проходити по всім струмопровідним частинам як при нормальних умовах;

- довжина підвідних з¢єднань проводів повинна бути не меньше трикратної, а перемичок – не меньше, ніж шостикратної довжини таких з¢єднань в нормальних умовах;

- якщо в технічних умовах не вказана площина поперечного перетину підводячих проводів, то вона вибирається згідно [9];

- температуру навколишнього середовища перевіряють на середині апарату, на відстані не меньше 1м від нього, 3-4 рази на зміну. Існують ще спеціальні умови для кожного конкретного апарату.

В основному теплові випробування проводяться як типові та періодичні. Вони містять у собі: випробування на нагрівання, на визначення струмів короткого замикання, тобто вимикаючу здатність апарату.

До цих же випробувань належать випробування в камері вологості для тропічних виконань та інші.

де R_г, R_x – опір відповідно у гарячому та холодному стані, Ом;

a - температурний коефіцієнт електричного опору, К^-1, довідкове значення для даного матеріалу;

q_г, q_х – температура у гарячому та холодному стані, град.

Обов¢язково перед випробуванням зачищують головні контакти, вимірюють опір провідників та перехідний опір. Перевірка йде тривалий час на протязі великої кількості змін. Краще, якщо вона йде безперервно, але, якщо графік роботи не дозволяє цього, то необхідно кожний раз перед початком випробувань прикладати збільшену на 20% пробивну напругу, щоб пробити окисну плівку на контактах. Для сталої температури при випробуваннях дають 20% запасу.

На протязі зміни декілька разів вимірюють температуру навколишнього середовища. Температура повинна бути незмінною, і тільки наприкінці зміни дозволяється її підвищення на 1-2°С.

Випробування на найбільшу вимикаючу здатність дозволяють визначити не тільки струм короткого замикання, але й постійну часу нагрівання.

Послідовно з апаратом вмикають опір у вигляді провідника з малим температурним коефіцієнтом опору, та індуктивність, яку створюють дроселі чи реактори.

При великих струмах короткого замикання постійна часу нагрівання визначається за осцилограмою струмів, за зсувом фаз між струмом та напругою або розрахунковим методом.

При постійному струмі постійна часу нагрівання складає 10-15 мкС. Коли струм сягає максимального значення, перевіряють відсутність перекидання дуги на заземлені деталі, використовуючи для цього в якості покажчика мідний дріт.

Пробивна напруга межі розподілу полум¢я дуги визначається за запаленням вати і знаходиться також комутаційні цикли вимикання.

Випробування на вологостійкість проводяться в камерах вологості. Для апаратів, які працюють в нормальних умовах, вони тривають добу, а для апаратів тропічного виконання вони тривають біля 20 діб.

3.3.8 Проведення спеціальних видів випробувань

До спеціальних видів випробувань належать такі, які властиві тільки окремій групі апаратів, наприклад, практично для всіх високовольтних апаратів проводять типові випробування на тряскостійкість, коли аппарат транспортують по вибоїнній дорозі довжиною 1000 км, а потім піддають електричним випробуванням. До них також відноситься перевірка електромагнітних характеристик, при цьому повинно бути стабільне джерело енергії з окремим живленням, незалежне живлення кіл управління та робочих кіл, в колі не повинно бути перехідних процесів.

До спеціальних випробувань нналежать випробування на радіаційну стійкість, водостійкість, коли в камері створюють косий дощ з інтенсивністю 2мл/С згідно стандарту.

Крім того, можуть проводитись випробування оболонок, що використовуються при різних температурах, випробування гірлянд апаратів тощо.

3.3.9 Охорона праці на дільницях випробувань

Випробування проводить обслуговуючий персонал, з відповідною групою допуску віком не менше 18 років.

Випробувальні поля повинні мати спеціальні огорожі. При проведенні випробувань користуються звуковою та світловою сигналізацією. На полях передбачаються блокування, що не допускають знаходження персоналу та сторонніх осіб на полі при проведенні випробувань.

Високовольтні апарати доставляються на дільницю з допомогою підйомно-транспортних механізмів, тому необхідно додержуватися усіх правил при переміщенні вантажу.

Випробування проводять не менше двох чоловік, старший з них є виконавцем випробувань і повинен мати не нижче четвертої групи згідно вимог Правил техніки безпеки для промислових електроустановок та Правил технічної експлуатації промислових електроустановок. Другий – член бригади – повинен мати не нижче третьої групи.

Висота огорожі поля повинна бути не нижчою за 1,7 м. Двері випробувального поля повинні відчинятися назовні або розсуватися і бути обладнаними самозамикаючими замками з можливістю відчинення зсередини. Поряд з дверима розташовують світлове табло з підсвітленням червоного кольору: “Стій! Йдуть випробування!” та табло зеленого кольору: “Випробування завершено”.

Металеві огорожі випробувального поля, пульт керування та все обладнання для випробувань повинні бути заземлені, а на полі знаходяться переносні заземлюючі пристосування (наприклад, штанги для зняття залишкових зарядів). Для цього використовуються ізоляційні штанги чи переносні провідники з площею поперечного перетину не меншою 4мм².

На пульті управління кола живлення світлова сигналізація виконується таким чином, щоб при увімкненні комутаційних апаратів горіли лампи червоного кольору, а при вимиканні – зеленого. Всі випробування повинні проводитись за затвердженими документами на справному обладнанні, пристосуваннях, при відсутності пошкоджень огорожі, дверей, ізоляційних штанг тощо. Якщо ці вимоги не виконані, то до випробувань не можна приступати, поки не будуть усунені пошкодження.

На полі не повинні бути вільними проходи та доступ до випробуваного виробу. Після закінчення випробувань необхідно зняти напругу, відімкнути випробувальний стенд, заземлити високовольтний вивід об'єкту випробувань, протерти прилади та обладнання та прибрати робоче місце.

3.3.10 Комплексна система керування якістю продукції. Загальні відомості

Вимоги до комплексної системи управління якістю продукції вказані в ДСТУ 2926-94 “Комплексне керування якістю системи технологічного процесу”.

Системний підхід характерний при роботі суміжних підприємств. Тобто повинна бути взаємна єдність технічних, технологічних, економічних та організаційних заходів підприємств-суміжників.

Організаційно-технічною основою системного підходу є Державна система стандартів. Кожний вироб, що випускається, повинен бути атестованим, причому атестація продукції проводиться по трьом категоріям:

- вища якість;

- перша категорія;

- друга категорія.

Підвищення науково-технічного рівня виробництва вимагає перегляду стандартів. Стандарти рекомендують не тільки норми якості, але й способи їх досягнення.

Окрім державних стандартів кожне підприємство повинно розробити на їх основі свої стандарти – СТП. Комплекс СТП на підприємствах – це збірник законів підприємства з організації виробництва, в тому числі й отримання якісної продукції.