Норми МП: поняття, структура і види.

Первинним елементом системи міжнародного права є міжнародно-правові норми.

Міжнародно-правова норма - це юридично обов’язкове правило поведінки, яке створюється суб’єктами міжнародного права і регулює відносини між ними, а також відносини за участю осіб, які не є такими суб’єктами. Більшість міжнародно-правових норм створюється в два етапи:

Ø узгодження воль суб’єктів міжнародного права відносно правила поведінки;

Ø дача суб’єктами міжнародного права згоди на юридичну обов’язковість узгоджених правил поведінки.

Деколи ці дві стадії можуть співпадати за часом, коли міжнародний договір вступає в силу в момент його підписання. В даному випадку підписання договору означає кінцеве узгодження тексту договору (правила поведінки) і одночасно надання узгодженому тексту сили міжнародної договірної норми.

Разом з тим існують міжнародно-правові норми, які створюються в три етапи. Мова йде про так звані імперативні норми. На відміну від внутрідержавного права імперативність міжнародно-правової норми означає, що вона застосовується і визнається світовим співтовариством держав в цілому як норма, відхилення від якої неприпустимо і яка може бути змінена тільки наступною нормою загального міжнародного права, яка носить такий же характер (ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969р.) Процес створення імперативної норми виглядає наступним чином:

Ø узгодження воль суб’єктів міжнародного права відносно правила;

Ø узгодження воль цих суб’єктів відносно надання даному правилу поведінки вищої юридичної сили в даній правовій системі;

Ø дача суб’єктами міжнародного права згоди на юридичну обов’язковість узгодженому правилу поведінки.

Імперативними нормами є основні принципи міжнародного права, деякі положення Статуту ООН і інші норми, відступ від яких в міжнародних відносинах неприпустимий.

В загальній теорії права визнано, що норми права з точки зору логіко-юридичного підходу мають тричленну структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція). В правовій нормі вказується перш за все на умову, за якою норма підлягає застосуванню, потім викладання самого правила поведінки, на кінець, вказівку на наслідки невиконання цього правила. Специфіка міжнародних відносин полягає в тому, що суб’єкти міжнародного права самі виконують роль гаранта прийнятих норм. Межі відповідальності і санкції в міжнародному праві відокремлені від самих правил поведінки. Держави і суб’єкти міжнародного права частіше за все самі вибирають заходи примусу із числа, які допускаються міжнародним правом по відношенню до правопорушника. Тому, на відміну від внутрідержавного права, міжнародні правові норми складаються в своїй більшості з двох елементів - гіпотези і диспозиції.

Санкція як елемент міжнародно-правової норми зустрічається рідко. Міжнародні норми містять санкції головним чином стосовно правопорушників приватного характеру. Наприклад стаття 4 Конвенції ООН про морське перевезення вантажу 1978 р. встановлює відповідальність перевізника за вантаж.

Існують різні види міжнародно-правових норм. Ці норми можна класифікувати за декількома підставами.

За характером приписів:

Уповноважуючі (дозволяючі) норми - надають їх адресатам визначені суб’єктивні права.

Зобов‘язуючі норми - зобов’язання встановлюють межі поведінки суб’єктів міжнародних правовідносин.

Забороняючі норми - фіксують заборону вказаної в них поведінки.

Норми-принципи встановлюють основи міжнародного миру і співробітництва.

Норми-визначення розкривають зміст тих чи інших понять, що використовуються в міжнародному праві.

За способом (методом) правового регулювання:

Ø диспозитивні;

Ø імперативні.

За роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання:

Ø регулятивні - надають суб’єктам право на здійснення передбачених в них позитивних дій;

Ø охоронювальні - виконують функцію захисту міжнародного правопорядку від порушень, встановлюють межі відповідальності і санкції по відношенню до порушників.

За змістом правил поведінки:

Матеріальні норми - фіксують права і обов’язки суб’єктів, їх правовий статус і т.п. Так, ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в області пенсійного забезпечення 1992р. встановлює, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць угоди проводиться за місцем проживання.

Процесуальні норми - регламентують порядок реалізації матеріальних норм.

За сферою дії:

Універсальні норми - охоплюють своєю участю більшість держав світу. Такі, наприклад, Статут ООН, норми про непоширення ядерної зброї та інші.

Регіональні норми - діють в межах країн одного регіону (право Європейського союзу, угоди в рамках СНД).

Локальні норми - регулюють взаємовідносини двох або декількох суб’єктів міжнародного права.