Специфіка та особливості композиції в декоративному мистецтві

Декоративне мистецтво— галузь пластичного мистецтва, твори якого поряд з архітектурою формують художнє середовище, що оточує людину.

Декоративне мистецтво поділяється на:

— монументально-декоративне мистецтво: створення архітектурного декору, розписів, рельєфів, статуй, вітражів, мозаїк, які прикрашають фасади та інтер'єри, а також паркової структури;

— декоративно-прикладне мистецтво: створення художніх виробів, призначених для побуту;

— оформлювальне мистецтво: художнє оформлення свят, експозицій, виставок, музеїв, вітрин та ін.

Зміст творів декоративного мистецтва розкривається в тому ансамблі, для якого вони призначені.

Твори декоративно-прикладного мистецтва: посуд, меблі, тканини, предмети праці, зброя та ін. За функціональним призначенням вони не є творами мистецтва, але стали такими завдяки творчій праці художника, якої він доклав для їх створення.

Декоративно-прикладне мистецтво можна класифікувати за матеріалом (метал, кераміка, текстиль, дерево тощо) або за технікою виконання (різьблення, розпис, вишивка, вибійка, лиття, карбування, інтарсія тощо).

Твори декоративно-прикладного мистецтва є складовою частиною культури епохи, тісно пов'язаної з побутом, з тими чи іншими етнічними (народними) і національними особливостями. Вони постійно впливають на духовний стан людини, її настрій, стають важливим джерелом емоцій, які формують на ставлення людини до навколишнього світу.

Важливу роль у композиції художнього твору в декоративному мистецтві відіграють:

1)будова предмета, його конструктивні особливості й пластичні якості матеріалу (наприклад, вироби зі скла без декору);

2)поєднання образу з асоціацією(порівняння форми виробу із краплею, квіткою, постаттю людини, тварини, їх окремими елементами тощо);

3)декор (часто завдяки декору побутові предмети стають творами мистецтва).

4)декор має емоційну виразність, свій ритм і пропорції. Він видозмінює форму і зливається з нею в єдиний художній образ.

Специфічні особливості декору:

—сюжетне зображення;

—символічне зображення;

—орнамент;

—елементи образотворчого мистецтва. Сюжетне зображення— малюнок на поверхні предмета, який зображає певне явище, подію, конкретну людину або річ. Сама форма предмета повинна викликати естетичні почуття, емоції (радість, жаль, смуток тощо).

Символічне зображення— умовний образ, який означає будь-яке поняття, ідею, явище. У вузькому розумінні символ постає у вигляді умовного знака (монограма, сплетіння букв імені й прізвища). Сюди відносяться емблеми, герби, знаки (поштові й фабричні, грошові знаки, медалі, ордени). Дуже часто в них використовується алегорія — іносказання.

У декоративно-прикладному мистецтві (ДПМ) для створення декору широко застосовуютьорнамент і елементи (окремо або у взаємозв'язку) образотворчого мистецтва(скульптура, живопис, рокографіка).

Елементи образотворчого мистецтва інколи проникають і у форму предмета (деталі меблів у вигляді лап тварин, пальмет — прикраса у вигляді пальмового листа, волют — спіралевидний мотив з «очком» у центрі, голів; посуду у вигляді квітки, плоду, птаха, тварини, постаті людини). Іноді орнамент або зображення утворюють нову форму виробу (візерунок решітки).

Зображення в декоративно-прикладному мистецтві художник організовує за допомогою пластики форм і певних кольорових співвідношень.

Твори ДПМ прикрашають наш побут, приносять естетичну насолоду, викликають бажання творити, прикрашаючи предметне середовище.