Композиційної структури орнаментів

Візерунок— вільна композиція декоративних мотивів.

Орнамент (прикраса) — візерунок, який складається з ритмічно впорядкованих елементів: призначається для прикрашення різних предметів (посуд, зброя, текстильні вироби, меблі, книги та інше), архітектурних споруд (як усередині, так і ззовні), творів пластичних мистецтв (здебільшого прикладних), а в первіснообщинних людей — також людського тіла (розфарбування, татуювання).

Орнамент пов'язаний з поверхнею, організовує її і прикрашає, орнамент оперує невизначеними формами або стилізує реальні мотиви, які схематизує до невпізнання.

Особливості орнаменту:

1) декоративна стилізація;

2) площинність;

3) зв'язок із поверхнею.

За характером композиційні орнаменти класифікуються на:

1) стрічкові;

2) сітчасті;

3) композиційно-замкнені.

За мотивами, які використовуються в орнаментах, їх поділяють на:

1)геометричні, які складаються з абстрактних форм (точки, прямі, ламані, зигзагоподібні, сітчастоперетинні лінії, круги, ромби, багатокутники, зірки, хрести, спіралі, більш складні мотиви —меандр та інші);

2)зооморфні або тваринні (стилізація реальних або фантастичних тварин);

3)використання мотивів людської постаті, архітектурних фрагментів, зброї, знаків і емблем (гербів);

4)стилізовані написи на архітектурних спорудах (наприклад, на середньо-азійських мечетях, середньовічних палацах) або в книгах (так звана — в'язь);

5)складні комбінації мотивів, наприклад, геометричних і тваринних форм —так звана тератологія; {тератологія —наука, яка вивчає відхилення у розвитку рослин, тварин і людей, геометричних і рослинних форм — арабески).

Орнаменти також поділяються на площинні та рельєфні.

Площинний орнамент— прикраса на плоскій або кривій поверхнях.

Рельєфний або випуклий орнамент— прикраса на дереві, кості, камені або металі.

Виконується орнамент засобами малюнка, живопису, скульптури, залежно від матеріалу — на папері, на тканині, дереві, металі, камені і т д.

Важливу роль в орнаментальній композиції відіграє колір.

В основі побудови орнаментів лежать такі принципи:

1.Утилітарність, так зване практичне його застосування.

2.Залежність художнього оформлення від матеріалу, форми і призначення предмета.

3. Яскравість і декоративність орнаментальних образів.

Суттєва ознака багатьох різновидів орнаментів — чітко виражений ритм — рівномірне чергування деяких елементів. Одна і та ж група елементів може повторюватись скільки завгодно разів. Цю групу часто називають мотивом, або рапортом, а частину поверхні, на якій розміщується мотив, — фоном, або полем орнаменту. Орнамент, у якому весь час повторюється одна і та ж група елементів, можна назвати одномотивним.

Симетрія — це певний просторовий порядок, математично точна закономірність у розміщенні предметів або їх частин. Існує декілька видів симетрії.

Найпоширенішадзеркальна симетрія. Вона притаманна тілу людини і більшості тварин, багатьом предметам і застосовується в мистецтві.

Якщо будь-який предмет або фігуру розділити на дві половини так, щоб одна половина повторювала другу, то це й буде дзеркальна симетрія (мал. 3.4).

Мал. 3.4. Витинанка. Декоративне вирізання з паперу

Орнамент вирізаний із складеного вдвоє аркуша кольорового паперу, — найпростіший спосіб досягнення дзеркальної симетрії.

Вісь симетрії— це точка, навколо якої фігура переміщується на певний кут (мал. 3.5). Це другий вид симетрії.

Мал. 3.5.