Способи організації орнаментів: стрічковий, сітчастий, композиційно-замкнений та ін.

Орнамент поділяється на: незамкнений стрічковий, сітчастий, композиційно-замкнений.

Стрічковий орнамент (або фризовий) — це візерунок, декоративні елементи якого створюють ритмічний ряд з відкритим двобічним рухом, що вписується в стрічку. Стрічковий орнамент розміщують у смузі з вертикальним або горизонтальним членуваннями мотивів. До цього типу орнаменту відносять бордюри, облямівки, шпалери, а також меандр (мал. 3.7, мал. 3.8).

Мал. 3.7. Бордюри, лінійні орнаменти,

що утворюються переносом будь-якої

фігури вздовж осі.

Мал. 3.8. Види симетрії бордюрів

Меандр — орнамент із неперервною кривою або ламаною під прямим кутом лінією, яка утворює спіраль. Меандрів орнамент розроблений в мистецтві Стародавньої Греції.

Незамкнений стрічковий орнамент несе в собі ритмічне повторення мотивів. Існує сім видів симетрії орнаментальних стрічок (мал. 3.9):

А —елемент асиметричний;

Б — одна площина симетрії, котра паралельна до осі переносу;

В — плаваючі відображення;

Г — осьова симетрія;

Г — площини дзеркальної симетрії перпендикулярні до осі переносу;

Д — поперечні площини симетрії поєднуються із плаваючим відображенням і осьовою симетрією;

Е—повздовжня і багато поперечних осей симетрії.

Мал. 3.9

Сітчастий орнамент — композиція будується за допомогою сітки, яка складається із системи різноманітних вузлів. Він будується на ритмічних чергуваннях одного або декількох мотивів.

Розрізняють п'ять різновидів орнаментів, які ґрунтуються на формах (мал.3.10):

а) квадратній;

б) трикутній;

в) прямокутній;

г) ромбовидній;

ґ) паралелограматичній.

Мал. 3.10

У сітках нараховують 17 варіантів симетрії (мал. 3.11):

1, 2, 3, 4,

5, 6, 7, 8,

9, 10, 11,

12, 13, 14,

15, 16, 17

Мал. 3.11

Композиційно-замкнений орнамент— візерунок, декоративні елементи якого згруповані так, що створюють замкнений рух. Можливі чотири основні види побудови замкнених орнаментів (мал. 3.12):

1) за допомогою однієї площини симетрії;

2) за допомогою однієї осі симетрії;

3) за допомогою однієї осі і декількох площин симетрії;

4) за допомогою декількох осей і площин симетрії.

Мал. 3.12

Замкнений орнамент розміщується в конкретній формі: квадраті, прямокутнику або в колі. За принципом замкненого орнаменту будуються композиції із символічним зображенням емблем, значків.

Композиційно-замкнений орнамент може бути симетричним і асиметричним. Асиметрична побудова вимагає досвіду в роботі з композицією, оскільки дуже важко досягти гармонійної врівноваженості всіх елементів, не використовуючи симетрії. Слід відзначити, що вдале вирішення композиції за принципом врівноваженої асиметрії в результаті дає більш цікавий результат.

Симетрія— математичне поняття, однак у мистецтві ми часто зустрічаємось не з точною, а з приблизною симетрією. Така неточність не є результатом невміння художника, бо в неї є теж свій художній зміст. Неповна симетрія дозволяє з'єднувати порядок із простором, закономірність і рівновагу з невимушеністю.

Народне мистецтво часто трактує симетрію вільно. Розміщення кольорових плям у розписі симетричне і підпорядковується простому і зрозумілому ритму, але рух гілок і листків не підпорядковується цьому правилу (мал. 3.13).

Мал. 3.13.

Вик. М. Тимченко.

Помідори. 1969р.

Симетрія не є єдиний спосіб організації орнаменту. Його ритм може бути побудований складніше, ніж в тій чи іншій системі повторів. Побутовий предмет виглядає добре, тому, що які дзеркальної симетрії, його збагачує ритм ажурних спіралей, котрі рухаються від леза до рукоятки. Розмір завитків спадає, форма їх спрощується, весь ритмічний ряд здається динамічним, нерівномірним (мал. 3.14).

Мал. 3.14.

Сікач. Метал. 1822р

Зображення окремого предмета також може сприйматись як орнамент, якщо художник підкреслює ритмічність у розміщенні його частин.

Цілісний предмет має орнаментальну композицію замкненого характеру, яка виразно показує закінченість речі її межі.

Орнаментальна облямівка, яка обходить річ по контуру, — найкращий приклад такого замикання (мал. 3.15). Внутрішнє поле може при цьому, залишатися вільним або заповнюватися рівномірним орнаментом. Ритм у нього відрізняється від ритму облямівки. Цілісність речі ще більше підкреслює виділення центра композиції.

Мол. 3.15. Скатертина. Синя набійка. XIV ст.

Овал— форма замкнена, візуально закінчена. Тому він не потребує облямівки, щоб композиція була цілісною. Овал має дві площини симетрії, так само як прямокутник (на відміну від круга, який є симетричним відносно будь-якого свого діаметра). Орнаментальна композиція в овалі будується за принципом дзеркальної симетрії. Тому орнамент може орієнтувати предмет, позначати його верх і низ, правий і лівий напрям, а також розмістити овал відносно глядача широкою або вузькою стороною (мал. 3.16).

Мал. 3.16.

Фаянсова тарілка. XVIII ст.

Форму диску— площинного, випуклого чи опуклого—часто використовують в прикладному мистецтві. Це і посуд, і круглі щити, і ґудзики.

Круг — замкнена геометрично чітка і трохи невизначена фігура. У нього є одна вісь, що проходить через центр, і безліч площин симетрії. Круг виглядає однаково, як би його не повертали навколо осі.

Художник може підкреслити ту візуальну рухливість форми, розмістивши орнамент концентричними колами. Але можна надати орнаментальній композиції диска верх і низ, «зупинити» обертання, застосувавши дзеркальну симетрію з однією площиною.

Вільний рослинний орнамент без точної симетрії має чітко виражену вертикаль, яка організовує композицію (мал. 3.17).

Мал. 3.17. Тарілка

Кулясама по собі не має верху й низу, її форма нейтральна відносно свого розміщення в просторі. Однак кулеподібний посуд повинен мати верх і низ, які зафіксовані основою внизу і отвором вверху. Орнамент на такому посуді дуже часто своїм розміщенням підкреслює таку орієнтацію.

Мол. 3.18. Ваза початку першого

тисячоліття до н.е.

Кераміка. Розпис.

Нерівні за шириною смужки, які звужуються у вузьких частинах, надають вазі конструктивну чіткість побудови (мал. 3.18).