Симетрія й асиметрія в композиції

Одним із найбільш очевидних способів впорядкування художньої форми є симетрія.

Симетрія — чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів. Принцип симетрії спостерігаємо в природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини тощо). Симетрія вносить у мистецькі твори порядок, закінченість, цілісність.

Відомі три типи симетрії:

Перший тип — найпоширеніший —. дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площині, діляться лінією на однакові частини. Аналогічне відображення в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об'єктів рослинного і тваринного світу, а також людина (мал. 2.24).

Мал. 2.24

Другий тип симетрії — трансляція або перенесення — відрізняється простотою. Симетричні фігури, котрі суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситись вздовж однієї або двох осей (мал. 2.25).

Мал. 2.25

Мал. 2.26

Третій тип симетрії застосовується для об'ємних тіл обертання. Симетрична фігура переміщується рівномірно відносно осі, перпендикулярної до центру основи, крутиться навколо неї, залишаючись у межах кривої. Симетрію такого типу називають циклічно-обертовою. Приклади цієї симетрії можна знайти в природному середовищі: троянди, шишки, морські зірки (мал. 2.26).

Відсутність будь-якої симетрії називають асиметрією. Асиметрія зажди надає формі динаміки і виявляє її здатність до руху. Тому принципи асиметрії лежать в основі зображення предметів, які рухаються, або предметів, у яких треба показати внутрішню енергію, життя.

Сховані динамічні можливості даного композиційного засобу пояснюються тим, що рух, який виникає в асиметричній фігурі, не може замкнутись у собі — він переходить на сусідні предмети й оточення. Втілюючи в них логічне продовження, рух замикається і робить фігуру стійкою, естетичною.