Комунікативний самовизначальний аспект діяльності людини.

Рівень комунікативного самовизначення характеризується готовністю людини висловлювати свою думку колегам по різних питаннях, що стосується рішення ділових задач і проблем. Самовизначення характеризується мотиваційним настроєм на старанність розуміння версій своїх колег і:

- більшим ступенем саме бажання і спонтанним прагненням розуміти інших правильно, при стихійному здійсненні цієї комунікативної ролі.

- прагненням до рефлексивної організації власних процедур розуміння. Готовність людини до самоконтроля і самокорекції в здійсненні розуміння істотно підвищує як її власну свідомість участі в дискусії, так і глибину загального взаєморозуміння всіх учасників дискусії.

Самовизначення стосується відношення людини до вироблення критичних тез у комунікації. Цей тип також розділяється на два підтипи:

- самовизначення в критичній роботі складається в емоційно-інтелектуальній готовності до критики тієї точки зору, з якою керівник не згодний. У рамках цього підтипу ще немає акценту на правильність самого способу вироблення і констатації критичних зауважень. Тут критика здійснюється поки стихійно, неорганізовано.

- самовизначення в даному контексті усуває вищевідзначений недолік. З'являється не ситуативна, а принципова значимість рефлексивної організації своєї критичної роботи. У рамках цього підтипу людина прагне (за рахунок супровідної рефлексії) до вдосконалення форми критичної роботи, підвищуючи тим самим якість критики.

Самовизначення містить у собі додання значимості арбітражній позиції в дискусії і характеризується:

- емоційним настроєм людини на здійснення арбітражних дій з ціллю зняття, що виникають у комунікації, протистоянь двох сторін, що сперечаються.

- акцентом на рефлексивну організацію здійснюваного арбітражу. Завдяки реалізації такого самовизначення арбітраж утримує дискусію в конструктивному руслі і дає гарантований змістовний ефект.

Самовизначення з акцентом на організацію комунікативних процесів. Тут можна виділити три підтипи:

- початковий підтип: організація роботи комунікантів здійснюється на основі особистого досвіду і здорового глузду.

- середній підтип: сполучення (організація) комунікативних процедур супроводжується рефлексивним аналізом і самокорекцією своїх дій як організатора комунікації.

- настрой людини на використання у своїй організаційно-комунікативній роботі культурних теоретичних критеріїв як основи своїх дій. (Під культурними критеріями ми тут розуміємо інтелектуальні засоби теорії мислення.)

Приведену типологію самовизначення людини до СМ можна застосувати в двох функціях: у діагностичній і в проектній.

При адекватній діагностиці (самостійній або зовнішній) людина може зафіксувати рівень свого актуального самовизначення за всіма десятьма приведеними лініями, тобто помістити себе на відповідні ступіні розвитку в кожній лінії.

У проектній функції запропоновані сходи рівнів самовизначення можуть бути використані при плануванні свого професійного саморозвитку за рахунок прояснення змісту наступної ступіні, що виступає "зоною найближчого розвитку" для людини. Повторимося, що для старту в саморозвитку досить перемінити самовизначальну установку з тієї, котра є в даний момент на ту, котра є більш розвитим варіантом попередньої. Однак, це необхідна, але недостатня умова. Достатньою вона стане в тому випадку, якщо свої дії людина починає підкоряти обраній (новій) самовизначальній установці. Природно, що для досягнення вершин професійної майстерності (свого професійного «акме») необхідне звертання до теоретичних знань.