Мотивація самовизначення

Категорія «мотив» активно аналізувалася різними фахівцями. Вона розглядається в контексті життєдіяльності людини, так і в плані її трудової діяльності. «Коли людина хоче, вона завжди хоче чого-небудь: її вольовий акт незмінно спрямований на який-небудь предмет і може бути мислимим лише стосовно якого-небудь предмета. Що ж значить “хотіти чого-небудь”? Це значить: вольовий акт... виникає з приводу чого-небудь... що є об'єктом, що у цій якості зветься мотивом...» [43]. П.Флоореньский відзначав, що «різниця головним чином не в способах дії, а в інтимних пружинах дій – мотивах»[37]. Ту ж думку підкреслював і російський філософ Ул.Соловйов. Він говорив, що діюча або виробляюча причина праці дана в потребах людини[21].

У психологічній літературі термін «мотив» також розглядається звичайно в співвіднесенні й у зіставленні з потребою людини. При цьому він використовується психологами для визначення всіляких станів людини, що викликають активність суб'єкта. «Мотив виступає як спонукання – це джерело дії...»[35]. Мотив розглядається як підстава дії, рішення, що є вираженням відношення до об'єкта дії, що виступає суб'єктивно як бажання, прагнення, необхідність і т.д. [30].

Спонукальна природа мотиву характеризується такими його характеристиками, як «спрямованість, вибірковість, напруженість» [44]. Однак, одні автори розглядають мотив як психологічний фактор, що зсередини спонукує людину до діяльності, інші – як зовнішній, об'єктивно діючий побудник, треті говорять про суб'єктивну природу мотиву.

При цьому деякі психологи відносять до поняття "мотив" тільки те, що усвідомлено і зрозуміло суб'єктом, більшість же вважають, що мотиви виявляються в людини як усвідомлено, так і неусвідомлено[22,23,29].

Крім своєї основної функції – функції спонукання мотиви мають ще і другу функцію – функцію створення смислу, що важлива для розуміння внутрішньої будівлі індивідуальної свідомості особистості[22].

«Зустріч потреби з предметом є акт ... опредмечивания потреби – наповнення її змістом, що черпається з навколишнього світу. Це і переводить потребу на власне психологічний рівень. .... потреби керують діяльністю з боку суб'єкта, але вони здатні виконувати цю функцію лише за умови, що вони є предметними...» [23].

Варто звернути увагу і на:

- емоційний аспект протікання мотиваційних процесів у людини: «…Тому що мотив завжди зв'язаний з переживанням нестатку, недоліку, з насолодою або стражданням, вона являє собою емоційне відношення [29].

- механізмічність мотивостворюючих процесів, коли мотиваційна динаміка припускає здійснюючі її механізми, що наповняються тим або іншому предметним змістом, але до нього не зводяться. Таким чином, виділення поряд зі змістовним і динамічним ще одного аспекту мотивації - реалізуючих її внутрішніх механізмів - представляється виправданим кроком, що підвищує структурованість цієї проблематики і полегшує її опис [8].

Мотивація, породжена потребою переводить людину до самовизначення і прийняття нею відповідних рішень по розробці проектів реалізації цієї потреби. Потреба, – нестаток у чомусь, який відчуває людиною і який лежить поза нею. Вона зв'язана з навколишнім світом і залежить від розвитих потреб і інтересів людини і її ідеалів. У самовизначенні фахівці бачать особистісний новотвір, що веде мотиваційний комплекс, зіставлення своїх характеристик з ціннісними шкалами, проекцію усвідомлюваних якостей на внутрішній еталон, ціннісний процес утворення мотивів та цілей, рефлексивний процес власних цінностей через осмислення і проб лематизацію професійної діяльності. Через дані характеристики можна розглядати процесуальні аспекти самовизначення.

Прояв самовизначення як особистого утворення, як деякого результату вивчається в контексті понять: готовність особистості до вибору в складній ситуації, що самооцінює, саморегулюючий суб'єкт, здатний самостійно ставити цілі, здатність особистості до здійснення вільного вибору.

Професійне самовизначення зв'язане з особистим і суб'єктним самовизначенням людини і розуміється як свідомий процес, за допомогою якого індивід здобуває готовність до виявлення і твердження власної позиції в житті і діяльності. Виконується це на основі усвідомлення і переживання неповторної системи представлень індивіда про самого себе, своє місце і роль в навколишній дійсності й у результаті якої він будує своє взаємовідношення з іншими людьми і відноситься до себе в процесі професійної діяльності.

Мотиви, які йдуть від самої діяльності, впливають на суб'єкт, допомагаючи йому усвідомити норми діяльності, перебороти труднощі, що перешкоджають цілеспрямованому і систематичному їх здійсненню. Інші види мотивів, породжені соціальним контекстом можуть спонукувати його діяльність за допомогою свідомих цілей, прийнятих рішень, іноді навіть незалежно від безпосереднього відношення людини до самої діяльності.

Самовизначення, як саморух і саморегуляція формує цілісність особистості, усвідомлення своєї позиції в прийнятій системі координат як суб'єкта відносин до колективу і свого місця в діяльності