Ветеринарна обробка сільськогосподарських тварин

Своєчасна ветеринарна обробка тварин, що піддалися дії надзвичайних ситуа­цій, має на меті запобігти захворювання їх, забезпечити можливість використання уражених тварин на м'ясо і не допустити поширення інфекційної хвороби.

Для проведення ветеринарної обробки тварин використовують різні технічні засоби, що призначаються для підігрівання і подання води, підвезення і зберігання запасів води і розчинів, для подання миючих дегазуючих і дезинфікуючих розчинів, обробки шкірного покриву і надання першої допомоги тваринам.

При надзвичайних ситуаціях формування ЦЗ і установи служби захисту тварин використовують різні технічні засоби, що призначаються для підігрівання і подання води, підвезення і зберігання запасів води і розчинів, для подання миючих дегазуючих і дезинфікуючих розчинів, обробки шкірного покриву і надання першої допомо­ги тварин.

При застосуванні супротивником зброї масового ураження формування ЦЗ і установи служби захисту тварин і рослин при необхідності розгортають майданчики ветеринарної обробки тварин. Останні залежно від обстановки повинні розміщува­тися за межами осередку зараження або на місцевості з допустимим рівнем радіації.

Майданчик ветеринарної обробки призначений для усіх видів обробок тварин, а також для знезараження забруднених предметів, яких торкалися тварини, що прибули на майданчик, збруя, предметів відходу, засобів захисту та ін.

Місце для майданчика вибирають по можливості з піщаним або супісчаним грунтом, що має хорошу фільтраційну здатність, поблизу водойм або джерел, що забезпечують постачання водою для обробки тварин і майна, з урахуванням наявності зручних підземних шляхів. Розмір майданчика визначають кількістю тварин, що підлягають обробці, з розрахунку приблизно 30м² на одну тварину.

Майданчик ветеринарної обробки забезпечують резервуарами для води, запасами обтирального матеріалу, речовинами, що дезактивують, дегазуючими і дезинфікуючими, необхідним ветеринарним майном і ветеринарно-технічними засобами, вживаними для масової ветеринарної обробки уражених тварин. Зони засобу повинні забезпечувати безперебійне подання відповідних розчинів.

Для подання води і миючих розчинів на майданчику встановлюють дощувально-душові установки або спеціальні машини типу ДУК, ДДМ-, ДДМ- 53, ЧСД- 2, ВМД і ін.

Майданчик ветеринарної обробки повинен мати "чисту" і "брудну" половини, які розгортають з урахуванням направлення вітрів, що діють, так, щоб пересуванням тварин під час обробки відбувалося проти вітру, тобто, щоб вітер дув із сторони "чистої" половини. Це запобігає занесенню радіоактивних, отруйних речовин і бактерійних (біологічних) засобів з "брудної" половини на "чисту».

На "брудній" половині, що займає приблизно 2/3 усього майданчика, споруджують загороду з розколом, який прогонами з'єднується з комплексом верстатів, що послідовно повідомляються, шириною 0,8...0,9м, що дозволяє організувати потокову обробку тварин верстати закінчуються прогоном, який веде до "чистої" половини майданчика. Довжина прогону має бути не менше 10м, щоб запобігти занесенню радіоактивних, отруйних речовин і бактерійних (біологічних) засобів па "чисту" половину майданчика.

У кінці прогону обладнали верстат, де проводять дозиметричний контроль повноти обробки тварин. Загорода для тварин, що підлягають повторній обробці, призначена для тимчасової витримки їх після обробки дегазуючими і дезинфікуючими речовинами.

Уздовж верстатів викопують канави, що забезпечують стік використаних розчинів в поглинаючий колодязь (яму), глибиною не менше 2 м, який влаштовують на расстоянни 10м від верстатів.

На "чистій" половині майданчика, що займає приблизно 1/3 усіх площ, обладнали загороду для оброблених тварин, місце для ветеринарного майна і роботи ветеринарних фахівців.

Поблизу майданчика ветеринарної обробки при нагоді розгортають польовий забійний пункт, а на відстані 200...300м від неї розміщують пункт зосередження тварин, що поступають на обробку.

На пункті зосередження тварин вибірково по 5... 10 голів з гурта перевіряють дозиметром і ветеринарні фахівці, і на підстав результатів перевірки сортують їх на дві групи.

Перша група - це тварини із зараженістю шкірних покривів вище за допустимі величини. Вони підлягають спеціальній ветеринарній обробці; їх у свою чергу розділяють по виду і тяжкість поразки, терміновості надання ветеринарної допомоги і у відповідному порядку направляють на майданчик ветеринарної обробки.

Друга группа-це тварини, не заражені радіоактивними речовинами або заражені в межах допустимих величин (з опіками, травмами та ін.); залежно від їх загального стану цих тварин направляють на стаціонарне лікування до ветеринарних установ або на забійний пункт, а тварин, що не потребують стаціонарного лікування або мають радіоактивне зараження нижче допустимих величин, переганяють на спеціально відведені для них пасовища, де вони знаходяться під наглядом ветеринарних фахівців.

Заражених тварин зосереджують за видом поразки в загороді, а потім із загороді групами переводять через розкол у верстати, де їх обробляють одночасно з двох сторін тим або іншим розчином.

При проведенні робіт по ветеринарній обробці обслуговуючому персоналу необхідно стежити за справністю засобів захисту, надівати і знімати їх в спеціально відведених місцях, періодично вимірювати рівні радіоактивної зараженості майданчика. Крім того, треба стежити за справністю водовідвідних канавок, щоб вони не засмічувалися.

Ветеринарну обробку тварин, уражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактерійними (біологічними) засобами, треба проводити якомога раніше після зараження, використовуючи найбільш ефективні засоби дезактивації, дегазації і дезинфекції.

Таблиця

Засоби ветеринарної обробки тварин, заражених радіоактивними, хімічними і біологічними засобами

Примітка:

1. При комбінованому зараженні в першу чергу обробку провести тваринам, які заражені ОР, потім біологічними засобами, потім заражених радіоактивними речовинами.

2. Хімічні засоби для дегазації використовуються з розрахунком виду ОР

3. Для обробки однієї тварини необхідно:

- хімічного розчину для коней і великої рогатої худоби - 20-30л, телят і овець - 12-15л., свиней - 4, - 5л

Води для миття коней, великої рогатої худоби - 30л., телят і овець - 15л., свиней - 5л.

Ефективність і якість роботи по ветеринарній обробці уражених тварин залежатимуть від спеціальної підготовки осіб, працюючих на майданчику, своєчасності і повноти проведення обробки, насиченості майданчиків ветеринарної обробки технічними, дегазаціями, дезинфекційними засобами і спеціальним майном, а також від раціонального використання ветеринарної техніки.

Обробку шкірного покриву уражених тварин здійснюють вологим, сухим або комбінованим способом. У холодну пору року обробку тварин треба проводити в пристосованих, утеплених приміщеннях.

Найчастіше тварин, уражених радіоактивними речовинами, миють щітками, на які з агрегатів подаються підігріті миючі розчини під тиском 2...2,5ат. Спочатку шкірні покрови тварин намилюють впродовж 3хв миючим розчином, потім впродовж 2хв змивають водою піну, що утворилася. При сильному радіоактивному зараженні щітки повинні бути закріплені на палицях завдовжки 80... 100см, щоб запобігти поразці людей, що ведуть обробку. Цикл намилювання і обмивання при необхідності повторюють, особливо ретельно обробляють ділянки шкіри, густо покриті волоссям: хвіст, гриву, нижні частини кінцівок. На кожну велику тварину витрачають в середньому 30л миючого розчину і 20...30л води, на свиню - 4,5л розчину, а на стрижену вівцю - по 12л розчину і води. Невелика кількість тварин може бути обмита з гідропультів.

Ефективна обробка тварин піноутворювачем, генерованим пожежною машиною. Піну під тиском наносять на усю поверхню тіла тварини, через 2...3хв її видаляють щітками на довгих ручках, а потім шкірний покрив при необхідності обмивають водою.

Ветеринарну обробку тварин, уражених РР, в холодну пору року або за відсутності незараженой води роблять сухим способом, тож шляхом механічного видалення РР з шкірного покриву відсисаючими машинами і пилососами. Овець замість сухої обробки можна стригти. При сильному поверхневому радіоактивному заражень тварин, щоб уникнути забруднення радіоактивним пилом інших тварин і людей, її видаляють щітками на довгих ручках, розташовуючись з навітряного боку від тварини. Потім вологою ганчіркою протирають (по можливості промивають чистою водою) нижні частини кінцівок, слизові оболонки очей, носа і рота.

Обробку тварин розпочинають з хвоста, після чого його підв'язують, потім обробляють інші ділянки тіла тварини в наступному порядку: голову, шию, грудні кінцівки, тулуб, тазові кінцівки (спочатку з однією, а потім з іншого боку). Очі і слизові оболонки рота, носа промивають 2...3%-вим розчином соди.

Взимку для ветеринарної обробки можна використати чистий сніг. Снігом за допомогою щітки, ганчірки, джгутів з соломи або сена протирають поверхню тіла, а потім ретельно її очищають. Очі, ніздрі, губи, ясна в цих випадках протирають вологою ганчіркою або промивають 2%- вим розчином соди або 0,2%-вим розчином калію перманганату.

Ветеринарна обробка шкірних покривом тварин, дасть великий ефект, сели заздалегідь поверхню тіла очистити спеціальними машинами, що видаляють радіоактивний пил.

Тварин, що пройшли ветеринарну обробку, при перекладі на "чисту" половину майданчика піддають дозиметричному контролю. Якщо зараженість тварин РР вища за допустиму, їх направляють на вторинну обробку. Твариною, перекладеною на "чисту" половину майданчика, при необхідності вводять лікарські засоби і протипроменеві препарати (радіопротектори). Крім того, визначають або прогнозують можливу тяжкість променевого ураження з метою своєчасного напряму тварин для забою на м'ясо до появи у них клінічних ознак хвороби.

При дозиметричному контролі керуються потужностями доз випромінювання (мР/ч), відповідній безпечній щільності забруднення різних об'єктів продуктами ядерних вибухів (віком 1 доба).

Птахів, заражених РР, обмивають в клітинах, а на птахофабриках - в камерах санітарної обробки. Розчини готують з розрахунку 1л на курку, 1,2л на качку і 1,5л на гусака.

Для вологої обробки свиней, овець, телят можна побудувати на "брудній" половині майданчика клітину місткістю 8...10 голів і проводити групову обробку.

Ветеринарну обробку тварин, уражених отруйними речовинами, проводять негайно за допомогою хлорної пзвести п інших дегазаторів. Обробляють їх в тій же послідовності, як при заражень радіоактивними речовинами, з урахуванням виду примененно-го засобу. За відсутності дегазатора з метою якнайшвидшого механиче-ского видалення ОР і попередження їх всмоктування можна використовувати підручні засоби - золу, глину, землю, сніг, пісок, торф, вологі і сухі тампони, тирсу і т. д. При обробці сухим способом видимі краплі ОР присипають дегазатором або підручними засобами і видаляють щіткою або джгутом соломи, сіна.

У зв'язку з тим, що сухі дегазатори самі по собі чинять подразливу дію, шкіру від них необхідно очистити спочатку щіткою або джгутом соломи, сена, а потім при нагоді її очищають шляхом вологого протирання або обмиванням. Якщо оглядом встановлено, що уражені тільки окремі ділянки шкіри тварини, то можна обмежитися їх обробкою, але в усіх випадках не можна залишати необробленим жодної зараженої ділянки.

Ефективність обробки тварин буде тим вище, чим швидше після поразки вона робиться. Наприклад, при ураженні шкіри стійкими отруйними речовинами (Іприт та ін.) обробкою відповідно через 5...10 і 3...5хв можна повністю попередити їх всмоктування. При цьому необхідно враховувати, що швидкість проникнення ОР в організм залежить в першу чергу від виду тварин і навколишньої температури (влітку всмоктування відбувається набагато швидше, ніж взимку). Так, при попаданні ОР на овець з довгою шерстю клінічні ознаки отруєння у них проявляютея пізніше, ніж у тварин з короткою шерстю, оскільки довга шерсть затримує в собі велику кількість ОР на тривалий час (Іприт на 12 год.).

Практично кращим засобом ветеринарної обробки є дегазатори (у порошкоподібному виді), їх зручно застосовувати і можна використати у будь-яких умовах як взимку, так і літом, навіть у безводій місцевості.

При поразці ФОВ тварин обробляють 0,5%-вим розчином натрію гідроокису або 5...10%-вим розчином аміаку або хлорного вапна, після цього їх переводять в загороду для видержки впродовж 15хв, потім у верстати для обробки, обмивають теплою водою і направляють на "чисту" половину майданчика.

При поразці Іпритом і деякими іншими ОР в якості дегазаторів застосовують речовини, здатні виділяти хлор : хлорне вапно, гіпохлорит кальцію, хлорамін, дихлорамін, а також різні окисники. Хлорне вапно можна застосовувати у вигляді свіжоприготованої кашки в співвідношеннях 1:1 за об'ємом. Солі кальцію гіпохлориту використовують у вигляді водного свіжоприготованого вапна з розрахунку 1 частину гіпохлориту на 4...10 частин води. Потім тварин переводять в загороду, де їх витримують протягом 30...40хв.

На "чистій" половині майданчика тварин сортують: одних направляють в господарство, іншим вводять відповідні антидотньїе і лікувальні засоби.

Ветеринарну обробку тварин, уражених бактеральньїми (біологічними) засобами, проводять якомога раніше, не чекаючи визначення виду застосованих збудників. Тварин обробляють на спеціальному майданчику або на тому ж майданчику, що і уражених РР або ОР, але тільки в останню чергу.

Для обробки шкірного покриву використовують дезинфікуючі раствори, якими знезаражують і спорові форми: 13%-вий розчин однохлористого йоду, 1%-вий розчин трихлоризоциануровой кислоти та ін. Якщо встановлено, що шкірний покрив тварин заражений вірусами або неспоротворною мікрофлорою, застосовують розчини цих же препаратів, але в менших (у 1,5...2разу) концентраціях. За відсутності вказаних засобів обробку тварин, уражених неспоровою мікрофлорою, можна проводити розчином гідроокису натрію, хлораміну, креоліну.

Хорошими дезинфікуючими засобами є дегазуючі речовини окислювальної і хлоруючої дії, що мають здатність знищувати багато хвороботворних мікробів і руйнувати токсини. При цьому необхідно домагатися хорошого змочування раст-вором шерстного покриву на усю його товщину.

Для масової ветеринарної обробки і миття тварин можна використати спеціальні верстати, що працюючі за принципом циркулярного душу і автоматично включаються при проходженні через них тварин, а в окремих випадках - спеціальні вани з періодичною заміною розчинів. Для повного змочування шерстного покриву овець необхідно тримати у ванні з розчином не менше 5хв.

Оброблених тварин витримують в загороді протягом 1год., потім переводять у верстати для обробки, обмивають теплою водою і направ­ляють на "чисту" половину майданчика, де їх сортують. При встановленні виду збудника хвороби тваринам вводять специфічні препарати і залежно від свідчень застосовують антибіотики широкого спектру дії або інші хіміотерапевтичні засоби. У одних випадках тварин направляють окремими групами в господарство під ветеринарне спостереження, в інших - їх ізолюють і містять в ізоляції, залежно від тривалості інкубаційного періоду.

При комбінованих поразках тварин ОР і РР спочатку проводять про­тихімічну обробку, а потім обробку дезактивируюшими засобами. Після цього здійснюють дозиметричний контроль. Тварин, заражених ОР і БС, також спочатку обробляють дегазаторами, а потім при необхідності дезинфікуючими розчинами або інсектицидами.

Пропускна система на майданчику обробки має бути організована так, щоб тварини не поверталися назад по тому ж шляху. Це усуває можливість зараження шляхом контакту з ще необробленими тваринами або через заражені матеріали і предмети.