Евакуація уражених із зон зараження

Евакуація уражених із зон зараження здійснюється після забезпечення доступу до них і надання ним' першій медичній допомозі. Вибір способу евакуації залежить від виду і тяжкості поразки потерпілого, його стану, міри зовнішньої загрози для ураженого і рятувальника, наявних засобів для транспортування, протяжності шляху евакуації.

Для розшуку, винесення і посадки уражених людей на транспорт притягуються носилкові ланки формувань різного призначення.

При евакуації ураженого за допомогою носилок його ноги мають бути у бік пе­ренесення (геть від небезпеки). Виняток становлять евакуація по шляху, що підніма­ється. В цьому випадку голова ураженого обернена у бік евакуації. При перенесенні носилок команди подає той рятувальник, який коштує попереду. Рятувальники йдуть не в ногу дрібочучим кроком. Рух в ногу забороняється.

Місця вантаження уражених на транспорт вибираються як можна ближче до ді­лянок поразок поза зоною зараження і пожеж. Для відходу за ураженими в місцях їх зосередження до прибуття бригад екстреної медичної допомоги виділяється медич­ний персонал. Одночасно проводиться звако-транспортная сортування і організову­ється навантажувальний майданчик.

Евакуація здійснюється за принципом "на себе" (машинами швидкої допомоги лікувально-профілактичних установ, регіональних територіальних центрів екстреної медичної допомоги і так далі) і "від себе" (транспортом постраждалого об'єкту, рятувальних загонів, підрозділів Медицини катастроф).

Безпосередніми організаторами евакуації є відповідальні особи медичної служ­би або командири медичних формувань цивільного захисту, які особисто проводять первинне звакотранспортную сортування потерпілих, визначають черговість і спосіб їх відправки, контролюють правильність завантаження транспортних засобів.

В першу чергу евакуації підлягають особи, що знаходяться без засобів захисту органів дихання. Потім евакуювали людей, що мають протигази і вже отримали долікарську допомогу. В останню чергу евакуювали осіб, укритих в притулках з фяльтровентиляционньїми установки. Важко уражених осіб евакуювали супроводі медичного персоналу.

Евакуація неураженого населення, що знаходиться в притулках, будівлях, ук­риттях робиться пішим порядком, а також на будь-якому виді громадського і особистого транспорту.

Рятувальні роботи в осередках радіоактивного і хімічного ураження викону­ються в протигазах і засобах захисту шкіри. Тривалість роботи особового складу однієї зміни в осередку радіоактивного і хімічного ураження залежить від часу допустимого безперервного перебування в засобах індивідуального захисту.

Залежно від обстановки роботи в осередках радіоактивного і хімічного уражен­ня можуть проводитися по черзі, тобто в окремих найбільш небезпечних ділянках, або одночасно - відразу на усій території. Осередки радіоактивного і хімічного ураження вважаються ліквідованими, коли перебування людей без засобів захисту в них стає безпечним.

Питання 3. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, катастроф, стихійних лих, застосування засобів поразки) формування цивільного захисту сільськогосподарських об ’єктів

Після надзвичайної ситуації начальник ЦЗ сільськогосподарського об'єкту (ке­рівник с/г підприємства) на підставі даних загальної розвідки, спільно про своїм штабом негайно приступає до виконання головного завдання - організації РіІНР на території свого об'єкту в районі стихійного лиха, аварії, катастрофи, осередку ураження.

Начальник ЦЗ може отримати додаткове завдання від вищестоящого штабу ЦЗ на участь в проведенні РіІНР і на іншому об'єкті.

Визначивши за даними загальної розвідки зразковий об'єм робіт начальник ЦЗ:

1. З'ясовує завдання

2. Віддає попередні розпорядження штабу, формуванням на проведення першочергових, невідкладних заходи (підготовку формувань до висунення в район НС, розвідку шляхів висунення, використання с/г машин і транспорту і інших невідкладних робіт

3. Оцінює обстановку

4. Приймає рішення на організацію РіІНР або уточнює раніше прийняте рішення

5. Використовуючи карту району, план землекористування с/г об'єкту, на­чальник ЦЗ, відповідно до прийнятого рішення, ставить по карті конкретні завдання штабу, командирам формувань. У подальшому ці завдання уточнюються на місце­вості

6. Віддає вказівки по організації взаємодії між формуваннями (як правило на ділянці робіт)

7. Віддає наказ на проведення РіІНР і сигнал на введення формувань в районах НС

З'ясування завдання передбачає:

- поняття мети майбутніх дій і задуму старшого начальника на проведення РіІНР;

- місця і ролі сил і засобів об'єкту;

- визначення термінів готовності і орієнтовного часу його завершення.

Після цього, за наявності часу, начальник визначає:

- заходи, які потрібно провести негайно в цілях підготовки сил і засобів ЦЗ об'єкту;

- дає вказівки начальникові штабу по організації розвідки і віддає попередні розпорядження підлеглим про майбутні дії.

Оцінка обстановки полягає у вивченні населених пунктів, об'єктів тих, що опинилися в районі НС, маршрутів до них, характеру і об'єму руйнувань, зароджен­ня пожеж, повеней на території об'єкту і на шляхах висунення, видів рятувальних робіт і їх об'єму, вплив пожежної, інженерної, радіаційної, хімічної і бактеріологіч­ною обстановками на проведення рятувальної роботи, стан і забезпеченість форму­вання об'єкт, можливість залучення населення до РіІНР і пункт його збір, стан орган управління і зв'язок, гідрометеорологічний обстановка (погоди, пори року, доби), найбільш доцільний напрям введення сил ЦЗ для ведення РіІНР, порядок евакуація уражений в лікувальний установа та ін.

Рішення на організацію РіІНР начальник ЦЗ приймає особисто. У рішенні ви­значається:

- Задум дії, об'єм РіІНР і порядок їх виконання;

- Сили і засоби, що притягаються для цих цілей, їх завдання;

- Ділянка зосередження основних зусиль;

- Завдання кожному формуванню;

- Терміни виконання робіт;

- Порядок взаємодії;

- Порядок матеріального, технічного, медичного і інших видів забезпечення;

- Організація управління, порядок сповіщення.

Записане штабом по встановленій формі рішення є наказом начальника ЦЗ по проведенню РіІНР. Наказ з додатком до нього карти району РіІНР з обстановкою є звітним документів.

Вказівки по взаємодії полягають в узгодженні дій ЦЗ по меті, місцю і часу, а так само по взаємодопомозі формувань при виконанні поставлених перед ним завдань. Взаємодія між формуваннями і сусідами оргнизует начальник ЦЗ обєкта, а усередині формувань (між відділеннями, ланками, групами, командами) командири цих формувань.

Сигнали (світлові, звукові, візуальні - прапорцями або засобами зв'язку). У усіх формуваннях призначаються чергові спостерігачі за оплатами.

Управління проведенням РіІНР начальник ЦЗ організовує і здійснює зі свого ПУ, на якому знаходиться штаб з використанням усіх наявних в його розпорядженні засобів зв'язку, посильними - для передачі окремих розпоряджень, личчньїм спілку­ванням, ті. виїздом на частки робіт.

Управління підрозділами командир звідної команда (ЗК), команди захисту рос­лин (КЗР), команда захисту тварин (КЗТ) заключається в постійному керівництві з боку командира команди в организаоции їх дій, напрямів.

Порядок роботи посадовців ЦЗ с/г об'єктів, у тому числі командирів підрозді­лів, по організації і виконанню залланированньїх заходів залежить від обстановки, характеру поставлених завдань і наявності часу.

У надзвичайних ситуаціях командир ЗК, КЗР, КЗТ відповідно до вказівок стар­шого начальника зобов'язаний організувати виконання заходів, передбачених планом ЦЗ об'єкту і плануючими документами по підвищенню стійкості машинно- тракторного парку (МТП), рослинництва і тваринництва.

Тому отримавши сигнал "Збір" командир ЗК, КЗР, КЗТ зобов'язаний:

- негайно прибути до встановленого місця збору ("Ч" + 0,30 - 1.00);

- оповістити особовий склад формування і забезпечити повний його збір "Ч"+1.00-2.00);

- поставити завдання командирам підрозділів ЗК, КЗР, КЗТ і організувати видачу особовому складу табельного майна, також зробити підготовку 313 ("Ч" +3.00);

- організувати розосередження і укриття закріпленої техніки і майна в міс­ці збору ("Ч" +4.00);

- перевірити наявність засобів зв'язку, встановити зв'язок з штабом ЦЗ - і визначити порядок підтримки зв’язку усередині ЗК, КЗР, КЗТ;

- привести в готовність ПРУ і інші споруди для укриття особового складу ЗК, КЗР.КЗТ і організувати цілодобове чергування ("Ч" + 6.00);

- доповісти начальникові ЦЗ об'єкту про готовність до виконання завдання («Ч» + 6.00).

Засоби індивідуального захисту людей зберігаються на складі об'єкту, для за­безпечення швидкої видачі вони мають бути розташовані по формуваннях (по розмірах і зростанні).

Після приведення в готовність ЗК, КЗР, КЗТ командир зобов'язаний:

- організувати спостереження за зараженістю зовнішнього середовища, по­сівами, за с/г тваринами в тваринницьких приміщеннях і робітниках МТП і усього населення;

- уточнити завдання команди і особовому складу;

- перевірити готовність підрозділів ЗК, КЗР, КЗТ.

З отриманням наказу або розпорядження з штабу ЦЗ об'єкту на проведення за­хисних заходів командир організовує роботи узгоджено плану ЦЗ об'єкту, ЗК, КЗР, КЗТ проводять наступні заходи:

- проводить герметизацію ремонтних майстерень, тваринницьких і складсь­ких приміщень для зберігання с/г продукції і створює в них запаси кормів (фуражу) і води ("Ч" + 24.00 - 36.00); на полях встановлюють пункти спостереження трьома флюгерними пристосуваннями на кожному для узяття проб на аналіз ("Ч" + 24ор0);

- проводять ветеринарно-профілактичні заходи ("Ч" + 12.00);

- посилюють спостереження за с/г тваринами в тваринницьких приміщеннях ""Ч" + 6.00);

- готують укриття для людей, с/г тварин ("Ч" + 12.00) і будують бракуючі ук­риття ("Ч" + 2-3 діб);

- виготовляють для тварин ЗІЗ ("Ч" + 12.00);

- укривають захисними матеріалами продукти рослинництва, що знаходяться в полі і на струмах, а також при транспортуванні на відкритому транспорті («Ч» +48.00);

- поповнюють до норми запаси кормів, добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, засобів знезараження і ГСМ ("Ч" + 3 діб);

- герметизують вододжерела і створюють запаси води ("Ч" + 1-1,5 діб);

- готують автомобільну і с/г техніку для роботи в інтересах ЦЗ, для вете­ринарної обробки тварин, знезараження місць змісту худоби і запасів продуктів рослинництва і інших об'єктів с/г виробництва ("Ч" + 36.00).

Усі заходи виконуються у взаємодії усіх формувань ЦЗ с/г об'єкту. Після сти­хійного лиха, аварії, катастрофи, нападу супротивника, основним завданням коман­дира ЗК, КЗР, КЗТ буде забезпечення надійного захисту особового складу, а також ліквідації наслідків НС.

Отримавши завдання, командир звідної команди (КЗК), командир команди за­хисту рослин (КЗР), командир команди захисту тварин (КЗТ) організовує її вико­нання в наступній послідовності:

- з'ясовує отримане завдання, робить розрахунок часу, віддає попередні розпо­рядження;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення;

- ставить завдання особовому складу у формі усного наказу або розпорядження;

- організовує і підтримує безперервну взаємодію;

- організовує управління командою в ході виконання робіт;

- здійснює контроль і надає допомогу підлеглим в рішенні постановленої зада­чі.

З'ясовувавши завдання командир повинен зрозуміти:

- мета майбутніх дій;

- завдання, місце і роль свого формування у виконанні загально завдання.

Потім визначає:

- заходи, які треба негайно провести для підготовки до виконання поставленого завдання;

- організовує і проводить розвідку з метою збору даних для ухвалення рішення тобто віддає розпорядження про організацію розвідки;

- віддає попередні розпорядження, орієнтуючі підлеглих про майбутні дії.

У завданнях по організації розвідки командир ЗК, КЗР, КЗТ визначає:

- цілі розвідки;

- які дані, і на який час необхідно добути;

- де і на виконання, яких завдань необхідно зосередити основні зусилля;

- які для цього використати сили і засоби.

У районах стихійних лих, аварій, катастроф, в осередках ураження розвідува­льні органи ЦЗ об'єкту визначають:

- об'єкти і населені пункти, яким погрожує небезпека;

- шляхи підходу формувань і техніки до місця роботи;

- стан пошкоджених (затоплених будівель і споруд, наявність в них потерпілих, яким потрібна допомога в першу чергу);

- місця аварії на технологічних лініях, комунально-енергетичних мережах і розмір руйнувань на них;

- об'єми робіт, умови їх ведення, можливості виконання робіт без індивідуа­льних засобів захисту;

- можливості використання техніки;

- найбільш зручні місця для розбирання завалів і звільнення потерпілих, а та­кож для прокладення шляхів евакуації;

- стан озер і можливість використання їх для державних питних потреб і гасіння пожеж;

- умови і доцільність ведення робіт;

- виявлення радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження на те­риторії господарства;

- визначення рівня радіації, типу і концентрації ОХР, ОР, хімічних засобів поразки рослин, узяття проб для лабораторного аналізу;

- виявлення обстановки в зонах зараження і осередках ураження;

- безперервне спостереження за зміною обстановки на території об'єкту с/г виробництва, майстерень, МТП, тваринницьких фермах і полях с/г культур.

Розвідка повинна вестися безперервно, активно, цілеспрямовано і давати тільки достовірні дані. Це дозволяє своєчасно організувати проведення РіІНР і ліквідовува­ти наслідки НС.

Віддавши попередні розпорядження командир ЗК, КЗР, КЗТ приступає до оцін­ки обстановки.

При оцінці обстановки командир формування повинен вивчити:

- види майбутніх робіт;

- радіаційну, хімічну, бактеріологічну обстановку і її вплив на виконання поставлених завдань;

- стан, забезпеченість і можливість своїх і наданих формувань;

- характер місцевості, пора року і доби, гідрометеорологічні умови і їх вплив на дії команд.

Після з'ясування завдання і оцінки обстановки командир ЗК, КЗР, КЗТ приймає рішення в якому визначає:

- задум дій : об'єм і вид робіт, де зосередити основні зусилля, послідовність робіт;

- завдання підрозділам;

- заходи по організації управління і забезпечення.

Рішення повинно бути оформлено на плані, схемі, карті з короткою пояснюва­льною запискою (записується в робочий зошит).

Завдання підрозділу залежно від обстановки і наявності часу являється усними наказами або розпорядженнями особисто. Накази і розпорядження викладаються коротко, але не на шкоду ясності. їх зміст не повинен допускати різного тлумачення.

В усному наказі командир ЗК, КЗР, КЗТ вказує:

1. Короткі виведення з оцінки обстановки на ділянці робіт.

2. Завдання ЗК, КЗР, КЗТ.

3. Завдання сусідів.

4. Задум дій.

5. Наказую: (після слова "Наказую" ставить завдання підпорядкованим і нада­ним підрозділам)

А) -*-

Б) -*-

В) -*- - і т.д.

Кожному підрозділу: об'єм робіт, послідовність їх виконання, початок і трива­лість робіт.

6. Місце розташування медичних пунктів, шляхи і порядок евакуації уражених.

7. Допустимі бази викриття людей і тварин.

8. Час початку і закінчення робіт, порядок і сигнали управління, своє місце і заступника.

Розпорядження віддається в довільній формі і як правило одному підрозділу. Зазвичай в розпорядженні вказується:

1. Короткі дані про обстановку.

2. Завдання підрозділу.

3. Час готовності до виконання завдання або початку дій.

4. Інші дані (при необхідності).

Організація і підтримка безперервної взаємодії є найважливішим обов'язком кожного командира формування. Воно полягає в узгодженні дій підрозділів за часом, місцю і меті при виконанні поставлених завдань.

Організовуючи взаємодію командир ЗК, КЗР, КЗТ зобов'язаний погоджувати:

- порядок виходу формувань до ділянки робіт;

- порядок ведення робіт по ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катаст­роф, осередків ураження;

- місце пункту управління, свого формування і штабу ЦЗ об'єкту с/г виробницт­ва;

- організація зв'язку і порядок передачі інформації;

- сигнали управління, сповіщення і порядок дій з них.

Командир ЗК, КЗР, КЗТ ставить завдання і організовує взаємодію, як правило, безпосередньо в район НС.

Управління ЗК, КЗР. КЗТ - в ході ліквідації наслідків НС здійснюється шляхом постановки додаткових завдань, проведення маневру силами і засобами ЦЗ для нарощування зусиль на вищих ділянках проведення робіт.

Після стихійного лиха, аварії, катастрофи командир ЗК, КЗР, КЗТ негайно ор­ганізовує збір даних про обстановку, що склалася, уточнює раніше прийняте рішення і віддає необхідні розпорядження.

В ході ліквідації наслідків НС командир ЗК, КЗР, КЗТ постійно здійснює конт­роль за виконаням поставлених завдань, веде облік виконанню робіт і контроль опромінення особового складу, організовує усебічне забезпечення підрозділів.

При радіоактивному заражень місцевості командир ЗК, КЗР.КЗТ визначає:

- в яку зону радіоактивного зараження потрапили поля, тваринницькі ферми, населені пункти;

- рівень радіації на території цього об'єкту;

- дози опромінення людей і тварин;

- міри радіоактивного зараження техніки, грунту, рослин, кормів, продово­льства, води, будівель, споруд і тому подібне.

Командир КЗР визначає:

- прогноз вірогідних втрат урожаю, його зараження на день прибирання і очікувану схожість насіння (з урахуванням фази розвитку рослин);

- необхідні заходи, спрямовані на зниження збитку від дії РР і можливість подальшого використання урожаю;

- складання базової карти з нанесенням вищеперелічених даних.

Після оцінки обстановки і прийняття рішення командиром ЗК, КЗР, КЗТ орга­нізовується й проводиться:

- дезактивація складських приміщень с/г продукції, рослинництва, тваринни­цтва і техніки.

Командиром КЗР додатково організовується і проводиться:

- пересів полів, на яких за даними прогнозу, очікується загибель урожаю більше 50%;

- при неможливості пересівання - прибирання зеленої масси на сіно або силос;

- поліпшення догляду за с/г культурами, де втрати врожаю очікуються менш 50%;

- здійснення поливу на поливних землях з метою видалення радіоактивних часток з наземної частини рослин;

- проведення збирання врожаю з полів з найменьшою радіоактивною зараже­ністю (роздільне збирання врожаю виключається).

Командиром КЗТ додатково організовується і проводиться:

- ветеринарна розвідка, ветеринарна обробка і надання лікувальної допомоги ураженим тваринам;

- ветеринарна санітарна експертиза продуктів тваринництва;

- захист кормів, вододжерел, продуктів тваринництва, тваринницьких ферм і інших місць розміщення худоби;

- профілактичні ветеринарно-санітарні і охоронно-карантинні заходи.

При хімічному зараженні території об'єкту командир ЗК, КЗР, КЗТ негайно по­дає сигнал ЦЗ інформує сусідів, організовує хімічну розвідку і рятувальні роботи. ЗІЗ переводяться у бойове положення по команді командира або самостійно.

При цьому командир ЗК, КЗР, КЗТ вказує:

- час і місце аварії і тип ОХР, ОР;

- напрям поширення зараженого повітря;

- територія поширення зараженого повітря;

- заходи і способи захисту;

- основні зусилля при ліквідації.

Осередок хімічного зараження зосереджується в районі аварії. Формування ЦЗ входять в цей район, негайно розгортають майданчики санітарної обробки людей і ветеринарної обробки с/г тварин.

Організовується і проводиться дегазація тваринницьких, виробничих і інших приміщень, території населених пунктів, ферм, устаткування, одягу і взуття, техні­ки, інвентаря предметів відходу за тваринами, ЗІЗ.

Після ліквідації осередку хімічного зараження люди проходять санітарну обро­бку і медичний огляд.

У встановленому осередку бактеріологічного зараження командир ЗК, КЗР, КЗТ негайно оповіщає особовий склад команди, виконує заходи, передбачені планом ЦЗ, організовує роботу в режимі що забезпечує захист людей і тварин від інфекційних хвороб (дотримання карантину, виключення зайвих контактів і т.п.).

Надалі організовує безперервний контроль за ходом виконання карантинних заходів, з урахуванням екстреної профілактики і імунізації населення, виявлення хворих і підозрюваних на захворювання, їх ізоляцію і госпіталізацію. При необхід­ності визначає нові завдання, доводить їх до підлеглих (виконавців) і контролює їх виконання.

Для проведення заходів по ліквідації осередку ураження застосовуються в пе­ршу чергу сили і засоби ЦЗ' що виявилися на території вогнища. При недоліку цих сил ліквідаційні формування, КЗТ, команда охорони громадського порядку (КОП) і інші, що знаходяться поза вогнищем.

При виникненні масових захворювань серед тварин, команда захисту тварин:

- виявляє хворих тварин і ізолює їх;

- проводить імунно-профілактику і ветеринарну обробку;

- дезинфікує тваринницькі приміщення і територію, та так само інвентар і предмети догляду за тваринами;

- встановлює строгий протиепідемічний режим;

- посилює вітер та шарно-санітарний контроль за зараженістю продуктів живого і рослинного походження.

Район стихійного лиха, аварії, осередок комбінованого ураження характерний наявністю вражаючих чинників, що виникли від землетрусів, пожеж, повеней, ураганів (бурь), різних видів поразки.

Головною особливістю організації і проведення РіІНР в районах стихійних лих, аварій, осередках комбінованого ураження буде дія на людей і тварин відразу декількох вражаючих чинників (опіки, травматизм, променева хвороба, інфекційні захворювання, дії ОХР, ОР і тому подібне).

Для проведення РіІНР в такій обстановці, природно, виникнуть найважчі умо­ви, що вимагають особливо високої морально-психологічної стійкості і максималь­ної напруги, емоційних і фізичних сил усього особового складу формувань, органів управління, населення.

До особливостей проведення РіІНР в районах стихійних лих, аварій і осередках комбінованого ураження так само відносяться:

- необхідність залучення до роботи різних за профілем і спеціальністю невоє- нізованих формувань;

- організація і ведення усіх видів спеціальної розвідки;

- дообладнання укриттів спеціальними технічними установками і приладами, що забезпечують захист людей від радіоактивних, сильнодіючих отруйних речовин і бактерійних засобів;

- розширення структури об'єму надання медичної допомоги потерпілим, орга­нізація і здійснення карантинних заходів, забезпечення формувань і населення препаратами профгоактиви і лікування інфекційних захворювань, засобами знеза­раження питної води;

- посилення контролю за розміщенням, водопостачанням, харчуванням людей, дотриманням особистої гігієни, обмеження взаємних контактів, проведення масових щеплень і т.п.

Відомо, що для створення гругатировки сил і засобів при проведень РіІНР в ра­йоні стихійного лиха, аварії, осередку комбінованого ураження, у розпорядженні начальника ЦЗ с/г об'єкту, не буде усіх необхідних спеціальних формувань.

Ці формування виділяються розпорядженням старшого начальника ЦЗ (району, області) і діють, як правило, на великій території, особливо при зараженні її бакте­ріологічними засобами, в інтересах проведення РіІНР відразу декількома господарс­твами по єдиному плану (розпорядженню, наказу) старшого начальника ЦЗ.

До таких формувань відносяться, наприклад, спеціальні медичні установи, ор­гани соціальної бактеріологічної, епізоотичної розвідки, масової санітарної (ветери­нарною) обробки і вакцинації людей і тварин, евако-транспортні формування, підрозділи сил ЦЗ по забезпеченню локалізації осередків бактеріологічного зара­ження і здійсненню карантинного режиму і ряд інших.

У особливих випадках загрожуючих масовому поширенню інфекційних захво­рювань, в масштабі району, області, країни створюються надзвичайні протиепідемі­чні комісії, що мають особливі повноваження і права, а також формування і органи для здійснення найжорсткіших режимів карантинних заходів.

До особливостей проведення РіІНР при захисті тварин відносяться:

- посилена ветеринарно-епізоотична розвідка;

- забезпечення с/г тварин засобами індивідуального захисту і в першу чергу, особливо цінних порід, племінних тварин, а також засобами групового захисту тварин і птахів;

- створення запасів кормів, засобів ветеринарної обробки, забезпечення умов утримання, годування і експлуатації стада тварин;

- терміновий перегін стад (розосередження і евакуація) на чисті місця випасу і тимчасового утримання тварин при постійному і ретельному ветеринарному спосте­реженні і ветеринарній обробці;

- спеціальне устаткування тваринницьких приміщень для групового захисту (герметизація, фільтро-вентиляція, водопостачання) при їх утриманні в стійлі;

- готовність до масового забою тварин, придатних до переробки на м'ясо або знищення і спеціального поховання непридатних до переробки.

Характерні особливості РіІНР в особливих умовах

а) В районах стихійних лих, в осередках ядерного ураження:

- наявність великої кількості санітарних втрат різноманітної структури (опіки, травми, променева хвороба, психологічні розлади), завалів, руйнувань, пожеж, затоплень; великий об'єм інженерних робіт з використанням техніки і механізмів по тому, що проробляє проходів, розкриттю захисних споруд, гасінню пожеж, усунен­ню аварій на енерго- і комунальних мережах.

б) У зоні радіоактивного зараження:

- постійна радіаційна розвідка і метеоспостереження, визначення і позначення зон радіоактивного зараження і можливих доз опромінення за час проведення РіІНР;

- необхідність максимального використання усіх видів захисних споруд (буді­вель, ПРУ, укриттів, підвалів, льохів, овочесховищ і тому подібне) для захисту людей, тварин, продовольства, запасів води;

- постійний контроль радіоактивного опромінення особового складу форму­вання і населення, режимів знаходження їх в зонах зараження, живлення, викорис­тання води, продуктів, кормів, с/г продукції;

- необхідність санітарної обробки людей, тварин, дезактивації техніки, одягу, території, устаткування і інструментів.

в) У осередку хімічного зараження:

- постійна хімічна розвідка і метеоспостереження, визначенням місць, часу, масштабів аварії ОХР, типів ОХР, ОР, позначенні зон хімічного зараження, прогнозування вірогідних результатів дії ОХР, ОР на людей і тварин визначення способів захисту і заходів профілактики;

- наявність захисної кількості уражених людей і тварин і надання їм медичної (ветеринарної) допомоги; необхідність спеціальної обробки людей і тварин, дегаза­ції техніки, доріг, посівних площ с/г культур, продовольства, кормів, устаткування, матеріальних цінностей, розгортання санітарно-обмивочних пунктів і станцій знезараження одягу, взуття і спорядження.

г) У осередку бактеріологічного зараження:

- постійна бактеріологічна розвідка з метою визначення збудників хвороб, меж осередку зараження і вірогідних результаті дії БС на людей і тварин. Огляд і опитування населення, обхід і огляд грунту, повітря, води, дослідження виявлених комах, кліщів, гризунів, підозрілої рідини і пили;

- визначення об'єму і послідовності проведення заходів по ліквідації вогнища меж можливих зон карантину (у вогнищі) і обсервації (в прилеглих районах).

Карантин - це система режимних, адміністративно-господарських, протиепіде­мічних заходів, спрямованих на ізоляцію, локалізацію і ліквідацію осередку бактері­ологічного зараження.

Обсервація - це комплекс заходів, спрямованих на попередження поширення і ліквідації інфекційних захворювань (обмеження в'їзду і виїзду, транзитного проїзду усіх видів транспорту, посилене медичне і ветеринарне спостереження, лікувально - профілактичні, санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи).

Карантин включає:

- масові і осередкові захворювання людей, тварин, введення жорстких охо­ронних режимів, спрямованих на виключення контактів хворих із здоровими;

- необхідність ведіння ветеринарної і фитопатологической розвідки (зара­женості культур спорами збудників хвороб рослин і шкідниками);

- застосування спеціальних формувань і медичних установ старшого нача­льника (баклабораторії, ізолятори, обсерватори, інфекційні лікарні);

- заборона вивезення з осередків бактеріологічного зараження будь-якого майна, промислової і с/г продукції, проїзду через вогнище будь-яких видів транспорту, відокремлення населення на дрібні групи, припинення роботи усіх установ масового скупчення людей, заборону випасу тварин, контроль за виконанням усім населенням правил карантину (обсервації).

РіІНР починаються і проводяться незалежно від умов погоди, пори року, вдень і вночі до повного завершення усіх передбачених планом робіт, і закінчуються не більше ніж за 48 годин.

Ввод формувань у вогнище проводиться в найкоротші терміни, нестримно і бе­зупинно. В першу чергу вводяться органи розвідки, загони забезпечення руху (ЗЗР), потім медичні установи і головні сили.

Управління веденням РіІНР здійснює начальник ЦЗ об'єкту особисто, через штаб.

Введення формувань (зміна) з осередку здійснюється розпорядженням началь­ника ЦЗ об'єкту після закінчення виконання ними поставлених завдань або при необхідності відповідно до обстановки.

При цьому перевіряється бойовий розрахунок особового складу. Укомплекто­ваність, втрати, наявність і стан техніки. З особовим складом невоєнізованих формувань, що виводяться, проводиться спецобробка, ураженим надають необхідну медичну допомогу і евакуюють.

Відновлення боєздатності невоєнізованих формувань проводиться шляхом доу­комплектування їх особовим складом і технікою для установленних штатів і табелів повноваження матеріально-технічними засобами і ЗІЗ, атакож, при нагоді, наданням їм відпочинку.

Питання 4. Знезараження (дезактивація, дегазація, дезинфекція, дератизація) території, продуктів рослинництва, тваринництва, води, одягу, транспортних засобів

Знезараження передбачає, передусім, механічне видалення, а також нейтраліза­цію хімічним, фізичним способами шкідливої речовини і знищення хвороботворних мікробів, загрозливих здоров'ю і навіть життю людей.

Знезараження - це широке поняття, воно включає виконання таких робіт, як: - дезактивація (видалення РР із заражених поверхонь до допустимих норм зараження);

- дегазація (знезараження ОР, ОХР або їх видалення);

- дезинфекція (знищення хвороботворних мікробів і руйнування таксофонів на поверхнях, що піддалися зараженню);

- дезинсекція (знищення комах і кліщів);

- дератизація (знищення гризунів), а також проведення санітарної обробки лю­дей.

Дезактивація (приватна або повна) проводиться наступними способами:

- механічним - видалення РР змітанням, струшуванням, здуванням; зняттям ша­ру грунту або накладенням шару незараженого грунту;

- фізичним - видалення РР струменем води, протиранням розчинником, фільт­руванням зараженої рідини або її перегонкою;

- фізико-хімічним - видалення РР, найміцніше пов'язаних із зараженою поверх­нею, змиванням з розчинювальними рідинами, а іноді навіть зняттям верхнього шару (забарвлення); обробкою газорідинним або паро-емульсійним струменем; пранням; очищенням води спеціальним іонообмінним фільтруванням.

Ефективно знімається РА пил спеціальними розчинами на основі порошків СФ- 2, СФ-2У, препаратів ОП- 7, ОП- 10, кислот і лугів. Заражену ділянку місцевості поливають закріплюючим складом (латекс, нафтові шлами), внаслідок чого утворю­ється плівка із закріпленими на ній РР, яку легко прибрати бульдозером (грейдером) до незараженого шару (глибиною приблизно 10 см).

Зібраний таким чином грунт тимчасово зберігають в контейнерах, а потім захо­ронюють на полігоні. При дуже сильному зараженні використовуються радіо керовані роботи. Внутрішні і зовнішні поверхні будов доцільно дезактивувати без застосування великої кількості води.

Дезактивацію внутрішніх приміщень потрібно починати із стелі, потім оброб­ляються стіни і устаткування. Останнім миється підлога теплою водою з милом або 3%-вим содовим розчином. Колодязі дезактивувалися шляхом багатократного відкачування з них води і видалення грунту з дна, а в радіусі 20 м від колодязя знімається шар зараженого грунту завтовшки 10 см.

Для дезактивації с/г продукції використовуються наступні способи: самоочи­щення, зняття верхнього зараженого шару, змивання водою, технологічна перероб­ка. Для самоочищення продукції рослинництва і тваринництва можна її зберігати певний час до тих пір, поки не знизиться до допустимих норм в результаті природ­ного розпаду радіоізотопів.

Зараження продукції рослинництва і тваринництва може бути поверхневим внаслідок прилипання радіоактивних частинок, і структурним - при проникненні радіонуклідів через поверхні листя і при їх знаходженні в грунті і проникненні через кореневу систему.

Структурне забруднення продукції тваринництва відбувається при годуванні тварин кормами, які мають РР, а також при знаходженні у воді і повітрі.

При змісті РР в с/г продукції вище за допустимі норми проводиться дезактива­ція. Є три способи дезактивації :

- механічне видалення РР;

- технічна переробка продукції і зниження змісту РР в продовольстві і в кормах шляхом розбавлення з чистою продукцією.

Зерно, фураж, овочі дезактивувати промиванням водою. Із зерна, огірків, каву­нів, яблук, слив, груш радіоактивний пил змивається добре. Погано піддаються дезактивації цим способом картопля, малина. Очищення картоплі, качанів кукуру­дзи, гороху, бобів, сої знижує зараженість РР в десятки разів.

Промивання нарізаних овочів, фруктів, грибів 0,1 % розчином соляної кислоти з подальшим промиванням водою знімає міру зараженості цезію- 137, на 98%.

При поверхневому зараженні радіоактивним пилом зерна, а також скирт сіна і соломи знімають верхній заражений шар зерна на глибину 10-15см, сіна і соломи - 20-30см і складають окремо на саме очищення, залишки після радіоактивного контролю використовують для корму тваринам.

Коренеплоди (бурак, морква) і картоплю дезактивувати 2-3 разовим промиван­ням в проточній воді, при цьому віддаляється до 80 % РР. З качанів капусти необ­хідно зняти верхні листки. Перед промиванням картопля і коренеплоди висипають на решета над ямою, куди стікає вода, потім засипають землею.

Переробка проса, рису, соняшнику, гречки, вівса, зерна пшениці на високосор­тне борошно знижує зміст РР у декілька разів. При переробці зерна, картоплі, цукрового буряка, ягід фруктів на спирт цезій і стронцій в кінцевому продукті відсутні. У десятки разів зменшується зміст РР в крохмалі і цукрі. Такий же резуль­тат отримують і при переробці насіння на соняшникову олію.

У 2-3 рази зменшується зміст цезія- 137 в засаджених огірках, грибах, а також рибі.

При забрудненні короткоживучими ізотопами-йодом, молібденом та ін. м'ясо можна заморозити і зберігати в холодильниках до зниження радіоактивності за рахунок природного розпаду РР. У разі такого забруднення м'яса можна посолити і залишити на час природного зниження. На 50% в м'ясі і 25% в кістках знижується зміст короткоживучих ізотопів, якщо м'ясо вариш, і після кипіння води пройде не менше 10 хв. після цього воду необхідно злити, залити чисту і варити до повного приготування.

М'ясо, заражене цезієм- 137 можна обробити таким чином, вимочити в прісній воді, а потім залити розсолом на 3 місяці. Радіоактивність знижується на 90%. Вимочувати м'ясний фарш в прісній воді протягом 3-ох годин, а потім використати для приготування ковбаси, зміст РР знижується на 70-80 %.

При зараженні молока короткоживучими ізотопами його необхідно переробля­ти на сухе молоко і сировину, і зберігати певний час, радіоактивність при цьому знижується за рахунок природного розкладання.

При заводській переробці молока на сметану, олію, сироватку активність РР знижується на 79-85%.

При змісті РР понад встановлену норму в олії його змішують з чистою олією і реалізують через торгівлю. Сироватку з підвищеним вмістом РР використовують для приготування сухого замінника незбираного молока, яким годують тварин.

Воду можна дезактивувати, відстоюванням, фільтруванням і перегонкою. Неве­лику кількість води можна дезактивувати відстоюванням. Для цього в ємність з водою необхідно додати природних іонізаторів - глину, чорнозем і ретельно пере­мішати. Дати воді відстоятися і злити верхній шар води, забрудненість РР який знизиться на 50-70%. Відстоювання можна об'єднати з фільтруванням. Пропустити воду через шар піску, тирси, дрібного вугілля, воді дати відстоятися - це понизить РР на 85-90%. Кращий спосіб дезактивації води - перегонка. Але це можна зробити при невеликій кількості води. Після дезактивації вода піддається дозиметричному контролю.

Дезактивація одягу, взуття і засобів індивідуального захисту може бути частко­вою і повною. Все залежить від конкретних умов, міри зараження і обстановки, що склалася.

Якщо населенням проводиться часткова санітарна обробка, одночасно здійсню­ється часткова дезактивація. При виконанні таких дій в зоні зараження одяг, взуття, засоби індивідуального захисту розвішують на щитах, вірьовках, суках дерев і ретельно протягом 20-30 хвилин обмітають віником, чистять щітками або вибива­ють палицями. Цьому способу дезактивації можна піддати усі види одягу і взуття, за винятком виробу з гуми, прогумових матеріалів, синтетичних плівок і шкіри, які протираються, змоченою водою або розчином, що дезактивує.

Дезактивація транспортних засобів і техніки може бути часткова і повна. Част­кову виконує водійський склад, обслуговуючий склад. Вони обробляють ті місця і вузли машини, з якими доводиться стикатися в процесі експлуатації. Приступаючи до знезараження автомобіля, трактора, комбайна, потрібно в першу чергу обробити тент. Верх кабіни, моторна частина, переднє скло, грязьові щитки і підніжки обмі­тають або протирають дрантям після цього дезактивують внутрішні поверхні кабіни, прилади і важелі управління. Якщо на машині передбачається перевозити людей, то додатково обробляються задній борт і увесь кузов машини. Повна обробка прово­диться за межами зараженої зони на станції спеціальної обробки (ССО), як це було в Чорнобилі. Тут вимоги жорсткіші. Увесь процес відбувається при дотриманні суворих правил безпеки, під постійним дозиметричним контролем. Для обробки застосовуються спеціальні миючі розчини. Роботу проводять фахівці. І в цих, здається вже ідеальних умови, не завжди вдається провести дезактивацію так, щоб повністю знезаразити техніку. Ось чому і понині в зоні зараження ЧАЕС на майдан­чиках відстою можна бачити автомашини, бульдозери, крани і іншу техніку. Корис­туватися нею не можна. Вона залишається радіаційною зараженою.

При дезактивації, що викликає утворення пилу, люди повинні мати гумові ру­кавички або рукавиці, респіратор або протигаз. Якщо вказівка засобу відсутні, на особу надівають багатошарову марлеву або тканинну пов'язку. Поверх одягу надівають халат або комбінезон, на ноги - гумові чоботи.

Дегазація - це заходи, спрямовані на знезараження або видалення отруйних і отруйних сильнодіючих речовин. Дегазацію можна проводити хімічним, фізичним і механічним способом.

При хімічному способі дегазації проводять випарювання поглинання ОР і ОХР різними матеріалами, які їх розчиняють.

При хімічному способі використовують нейтралізуючі або хімічні речовини, які руйнують ОР і ОХР.

Механічні способи дезактивації використовують для зняття зараженого грунту, снігу, зерна на глибину проникнення ОР і ОХР і ізоляцію його.

Для дегазації використовують наступні розчини речовин: дихломарин, їдкий натрій, аміачна вода, моноеталноламін, ДТС-ГК, хлорне вапно. Заражену поверхню обробляють дегазуючим розчином №1 або №2 (залежно від виду ОР, ОХР). При присутності цих розчинів використовують розчинники або миючі засоби (пральні порошки) але вони не знезаражують, а лише змивають ОР, ОХР.

Дороги і території виробничих і с/г об'єктів заражені ОР, ОХР дегазують одним з таких способів : заражену ділянку засипають хлорним вапном з розрахунку 1 кг на 1м² поверхні і перепахують його на глибину 3-4см, а потім знову засипають хлорним вапном. При слабкому зараженні ділянки, його посипають хлорним вапном, а потім через 20-30хв. поливають водою; знімають верхній шар землі 10см, сніги 20-25см (у умовах, що хімічні речовини не проникли глибше); засипають землю піском, закидають перегноєм (шаром не менше 10см) роблять настил з дощок, фанери, соломи.

Приміщення дегазують 10-20%-м хорним розчином (чи 5%-м сіро натрієвим) розчином. Замість хлорного вапна можна використати гіпохлорит кальцію або негашене вапно. Якщо температура повітря нижче 5 градусів Цельсія, використову­ють хлористий сульфурил або гарячий 5-10%-й розчин їдкого натрію. Витрата дегазуючої речовини 0,5-0,7 л/м кв.

Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпаленням, кип'яченням протягом 2-ох годин у воді (з добавкою 1-2% луги).

Мішки, брезенти дегазують кип'яченням (1-2 хв. за часом) з подальшим проми­ванням в чистій воді.

Дегазація одягу, взуття, індивідуальних засобів захисту здійснюються кип'я­ченням, паровою сумішшю, пранням і провітрюванням.

Суть способу дегазації кип'яченям полягає в розкладанні ОР і ОХР водою. При кип’ячені вони розчиняються і поступово піддаються гідролізу, внаслідок чого утворюються нетоксичні продукти.

Нагріванням води до кип'ячення збільшується швидкість поширення і гідроліз. Для поліпшення цього процесу і нейтралізації освіти, що негативно впливають на одяг, вводять соду або порошок СФ- 2.

Кип'яченням можна дегазувати вироби з хлопкобумажной тканини, гуми і про- гумових захисних тканин (лицьова частина протигазів, костюми Л- 1, ОП- 1, гумові чоботи, рукавички). Хутряні і шкіряні вироби при кип'яченні робляться повними непридатними, а вовняні і суконні отримують велику усадку, через що стають непридатними в шкарпетці.

Пароаміачною сумішшю дегазуються головним чином вироби з шерсті і голов­ні убори з штучним хутром. Суть методи полягає в гідролізі і нейтралізації аміаком кислот, що утворюють. Цей метод тривалий і трудомісткий, проводитися, як прави­ло, у бугильньїх установках типу БМ-4М або інших місткостях при невеликих кількостях зараженого майна. Дегазація пароаміачною сумішшю є усього лише допоміжним способом.

Дегазація одягу пранням проводиться в механічних пральнях з використанням пральних машин.

Спосіб дегазації провітрюванням, може бути застосований для усіх видів одягу, взуття, засобів індивідуального захисту. Суть його полягає в знезараженні ОХР і ОР за рахунок випару і часткового гідролізу під дією атмосферних умов. Для цього майно влітку, восени або весною розвішуються на відкритому повітрі. Терміни провітрювання завітрювання залежать від пори року, температури повітря, типу ОХР або ОР. Терміни влітку 6 діб, взимку 45 діб.

Зерно, уражене парами і туманом ОР і ОХР, дегазують провітрюванням на від­критому повітрі. Самодегазация в теплий період може настати: при поразці зарином і табуном - через 2-4 діб, і притому через 5-10, зоманом через 20-45 діб.

Фураж (зерно, сіно, силос) заражені ОР типу зарин, зоман, Ви-ікс обробляють розчином 4%-го гідроокису натрію 2%-го перегідроля при витратах 6-10 л/м кв. Фураж залишають після обробки на 1-2 доби і потім проводять її дозимитрический контроль.

Зерно, скошена солома і сена, коренеплоди, заражені фосфорорганічними речо­винами і ОР типу Іприт, завантажують в кормоиспаритель і пропарюють 3 години. Пара, яка виводиться з кормоиспарителя, повинна проходити через дегазуючий розчин. Основний спосіб дегазації фуражу, зараженого краплинно-рідким ОР, - зняття верхнього зараженого шару завтовшки 10-15см сіна і соломи.

Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. З колодязя води виливають або відкачують, а дно і стики шахти обробляють хлор-вапняною кашкою, з дна знімають шар 10 см після поповнення перевіряють на ОВ.

Засоби захисту дегазують пароамміачним способом або гарячим повітрям.

При поразці майна ФАВ дегазують вимочуванням в 2%-му розчині соди, аміаку або іншого лугу при температурі 15 градусів Цельсія упродовж 1,5 годин. Шкіряні і інші речі дегазують гарячим повітрям при температурі 70 градусів Цельсія упро­довж 6 годин.

Дезинфекція - це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних захво­рювань і їх токсинів. Дезинфекцію проводять хімічним і фізичним способами, які проводяться, як окремо, так і в комбінації.

Дезинфекція може бути: газова, волога і термічна. Проводити її після встанов­лення санепідемстанцією, ветеринарній лабораторії зараженості людей, тварин, кормів, територій, продуктів харчування, води.

Існує три види дезинфекції: профілактична, поточна і завершальна.

Профілактична проводиться постійно до виникнення захворювання серед насе­лення і має на увазі виконання звичайних гігієнічних норм (миття рук, посуду, прання білизни, вологе прибирання приміщень і т. д.).

Поточна представляє реалізацію комплексу протиепідемічних заходів при інфе­кційних захворюваннях і полягає у виконанні санітарно-гігієнічних правил, прове­дення знезараження різних об'єктів зовнішнього середовища, а також виділень хворої людини (фекалій, сечі, мокроти). Така дезинфекція є обов'язковим заходом, спрямованим на попередження поширення інфекційного захворювання за межі вогнища. У таких випадках знезараженню за допомогою хімічних речовин в обов'я­зковому порядку піддаються: виділення інфекційних хворих, білизна, харчові залишки, посуд для їжі і питва, меблі, постільне приладдя, іграшки, книги, предмети догляду за хворим, ліжка, пола, стіни, двері і вікна.

Завершальна здійснюється після госпіталізації хворого або його смерті.

Дезинфекція одягу, взуття і індивідуальні засоби захисту здійснюється оброб­кою пароповітряних або пароформалиновой сумішшю, кип'яченням, замочуванням в розчинах для дезинфекції (чи просоченням ними), пранням.

Обробка пароповітряною сумішшю використовується для дезинфекції усіх ви­дів одягу і індивідуальних засобів захисту окрім хутряних. Які схильні обробки пароформалиновой сумішшю, відповідно до інструкції дезинфекційно-душових автомобілів (ДДА), дезинфекційно-душових автомобілів-причепів (ДДП).

Обробка кип'яченням використовується для дезинфекції хлопкобумажняних тканин і індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумової тканини. Дезинфекція кип'яченням проводиться у бугильньїх установках БУ-4М, дезинфек- ційних бугильньїх і в різних підручних засобах (баках, котлах, бачках і т. д.).

Дезинфекція замочуванням в розчинах застосовується для хлопкобумажняних тканин і індивідуальних засобів захисту. Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту при зараженні вегетативними формами мікробів проводиться замочуванням в 5%-му водному розчині фенолу, лізолу або нафтолізолу (при зараженні вірусами натуральної віспи концентрація збільшується до 8%) 3%-м розчином монохлорамі- ну або 2,5%-м розчином фармольдегида протягом 1 години. При зараженні споро­вими формами мікробів замочування проводиться в 10%-му розчині формальдегіду протягом 2 годин.

Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту методом прання прово­диться по спеціальних технологіях.

Для дегазації і дезинфекції бавовняних тканин і брезентів, а також предметів домашнього побуту, використовується установка бугеля БУ-4М.

Приміщення і території змочують дезинфекційним розчином, а потім проводять механічне очищення. Обробку проводять на протязі 3-х разів з інтервалами в 1 годину. Для дезинфекції використовують розчин хлорного вапна (5% активного хлору), 10%-й розчин їдкого натрію, 4%-й розчин формальдегіду, 5% - розчин однохлористого йоду і інші препарати. При газовій дезинфекції приміщень застосо­вують бромистий метил, картос (суміш окислу етилену з вуглекислим газом в співвідношенні 1:9) для знищення спорових вегетативних форм мікробів, а також хлорпікрин - для знищення вегетативних форм. Перед дезинфекцією приміщення герметизують. Бромистий метил використовується прямо з балонів, а хлорпікрин з апарату 2-АГ.

Скирти сіна і соломи обробляються 2 рази з проміжком 24 години 4%-м розчи­ном формальдегіду з розрахунку 2 літри розчину на 2 метри квадратних поверхні скирти. Розчин подається під тиском не менше 500 кПа (5 атм.) і розпилюється до мілкодисперсного стану.

Зерно, комбікорм, заражене спорами мікробом занурюють в 4%-й розчин фор­мальдегіду на 24 години і на 2 години в 2%-й розчин хлоромина в місткостях, які щільно закривають. Після цього зерно і комбікорм висушують до повного знищення запаху. Продовольче і кормове зерно, насипане на струмах можна обробляти 3-5%-м водним розчином перекису водню з розрахунку 2 л/м кв.

Зерно, крупи, корми, заражені неспоровими видами мікробів, можна знезара­жувати пропарюванням, кип'яченням або прожаренням, використовують барабанні сушарки з температурою 250°С і тривалістю обробки 10 хвилин.

Зерно, комбікорм, які зберігають в мішках і тканинах, можна обробляти, не ро­зв'язуючи мішки, упродовж 8 годин 4%-м розчином формальдегіду або 3 години 6%-м розчином перекису водню або 2 години 2%-м розчином хлорпікрину.

М'ясо, поверхня якого заражена спорами сибірської виразки поміщають на 7 днів в спороцидньш розсіл - 15%-й розчин кухонної солі, 1%-го перекису водню і 1%-ої оцтовой кислоти. Поверхня м'яса, зараженого біологічними аерозолями, необхідно варити 2 години, жири, вершкове масло необхідно перетопити, молоко прокип'ятити. Хлібобулочні вироби, крупи, вермішель прожарюють в духовці при температурі 120 градусів упродовж 30 хвилин.

Воду знезаражують розчином хлорного вапна, на кожен метр квадратний води додають 0,5л цього розчину, а при споровій мікрофлорі -4л, після цього воду перемішують і залишають на 10-12 годин.

Найбільш простий і доступний спосіб дезинфекції - кип'ячення. При зараженні споровими формами мікробів воду кип’ятять не менше 2 годин.

Використання знезаражених продуктів, кормів і води можна з дозволу санітар­но-епідемічної і служби ветеринарної медицини.

Основними способами дегазації і дезинфекції машин і техніки є:

- обробка кашками, суспензіями і розчинами дегазуючих (дезинфікуючих речо­вин);

- обмивання зараженої поверхні розчинами миючих засобів;

- протирання розчинниками;

- протирання частин і деталей дрантям і іншими підручними засобами.

Кашки ДТС ГК і хлорному вапну, а також їх суспензії застосовують тільки для дегазації і дезинфекції грубих металевих частин, дерев'яних і гумових виробів.

Для знезараження деталей, механізмів і приладів, що піддаються корозії, їх не застосовують.

Якщо транспортні засоби і техніка мають комбіноване зараження, то спочатку проводиться дезинфекція, потім дезинфекція в подальшому дезинфекція і прово­диться контроль за їх мірами.

Для знезараженні машини і техніки зазвичай дотримуються наступними нас­лідками виконання основних етапів обробки:

- надівають необхідні засоби індивідуального захисту;

- знімають з машин знімальне устаткування і майно і укладають на підготовлені столи або настили для їх обробки;

- закривають усі дверці, вікна, вітрові стекла, люки;

- обробляють усі заражені поверхні і частини машин, а також раніше зняте устаткування і деталі, наявні робочим розчином рами і обмивають водою;

- встановлюють на машини, оброблені знімальне устаткування і майно.