Надання ветеринарної допомоги ураженим тваринам

При ураженні радіоактивними речовинами основними і першочерговими заходами з попередження променевої хвороби або полегшення її течії є припинення подальшої дії іонізуючої радіації на уражену тварину і видалення з його організму РР. З цією метою в першу чергу необхідно при нагоді вивести уражених тварин із зон небезпечного зараження, здійснити ветеринарну обробку їх і створити хороші умови утримання і годування.

При попаданні РР всередину організму доцільно робити щедре промивання шлунку 2%-вим розчином соди. У розчин при промиванні шлунку слід додати активоване вугілля, а також дати всередину один з адсорбуючих засобів: активоване вугілля, білу глину, сульфат барія (для великих тварин - 300...400г, для дрібних - 50г). Через 15...20хв після дачі адсорбентів або рясно промивають шлунок (якщо після попадання РР в шлунок пройшло трохи часу), або дають проносне (якщо від зараження до обробки пройшло багато часу).

З метою попередження інтоксикації і для видалення РР, що потрапили в шлунково-кишковий тракт, великій тварині дають проносне - касторова або інша рослинна олія в дозі 350мл або сульфат магнію - 400...500г, а дрібним тваринам -в дозі 20...40г. Через 12, 24 і 48год. проносне дають повторно.

В період первинних реакцій рекомендується застосовувати темісал всередину великій тварині в дозі 1 ...10г, вівцям і свиням - 0,5...2г або йодид калію великій тварині в дозі 2,5г, дрібним - 0,25г на одну тварину.

Внутрішньовенно вводять 40%-й розчин гексаметилентетраміну (уротропіну) 3...4 рази на добу, великій тварині по 5...6мл, вівцям – по 5мл; 5... 10%-вий розчин кальцію хлориду, 5%-вий розчин унітіола 2 рази в добу впродовж 3...4 днів великим і дрібним тваринам відповідно по 50 і 5мл При важкому стані підшкірно вводять кофеїн. Хворих тварин рекомендується часто поїти водою.

При променевій хворобі середньої міри слід в перший же день вводити антибіотики широкого спектру дії, що застосовуються переважно регОS, а також засоби пролонгованої дії, сульфаніламідні і тканинні препарати, геммаглобулін, вітаміни, особливо групи В, С і Е.

Усі терапевтичні заходи, спрямовані на виведення РР з організму, слід проводити по можливості в ранні терміни після ураження. При цьому необхідно враховувати, що опроміненні тварини мають підвищену чутливість до лікарських речовин і часто проявляють збочену реакцію на них.

При поразці фосфорорганічними отруйними речовинами потрібно терміново надати тваринам ветеринарну допомогу, а головне - обмежити подальше надходження ОР в організм ураженої тварини. Це досягається швидкою евакуацією тварин з осередку зараження і негайним застосуванням антидотів (атронинасульфат і ін.).

При попаданні ОР всередину організму з кормом і водою рясно промивають шлунок 2%-вим розчином соди (у коней, собак).

Для отримання високого лікувального ефекту антидот слід застосовувати не пізніше 1...2хв з моменту розвитку у тварин ознак важкої фосфінової інтоксикації (судоми м'язів та ін.).

Краплі ОР, що потрапили на шкіру, відразу ж видаляють органічними розчинниками, вмістом протихімічного пакету. Отруйні речовини типу зарин руйнуються і втрачають свою токсичність під впливом лугів. Наприклад, 5%-вий водний розчин натрію гідроокису руйнує зоман впродовж 5хв. Сухе хлорне вапно руйнує до 90% фосфороорганічних речовин, а зволожене — до 100%.

Якщо ветеринарна обробка не проводилася в осередку зараження, то при виведенні тварин з вогнища здійснюють часткову обробку нашатирним спиртом або іншими розчинами лугу, а також хлорним вапном.

При занепаді сердечної діяльності у тварин призначають засоби, що підвищують сердечний тонус серця (строфантин, ефедрин, глюкоза, кофеїн), що посилюють роботу. При різкому послабленні сердечної діяльності рекомендується застосовувати карбідамін.

У перші 3....5 діб періоду становлення вводять внутрішньовенно 10%-вий розчин кальцію хлориду великій рогатій худобі і вівцям відповідно до 150...200 і 15...20мл У важких випадках вводять внутрішньовенно 20%-вий розчин глюкози з розрахунку 1мл на 1кг живої маси.

Тварини, що піддалися важкій поразці ФОВ, після ефективного антидатного лікування зазвичай видужують на 5... 10добу. Повне відновлення здоров'я може настати через 20...25 днів.

Перша допомога при поразці Іпритом полягає у видаленні Іприту з шкірних покривів. Ефективність ветеринарної допомоги залежить від часу її проведення: чим швидше, тим краще.

Обробку хлорним вапном або двоосновною сіллю кальцію гіпохлориту розпочинають з місць, де виявлена отруйна речовина. Через 10...20хв після обробки дегазатором проводять очищення шкіри від дегазатора щіткою або джгутом сіна, а краще - шляхом обмивання водою.

При обробці шкірних покривів, що проводиться не пізніше 5...10хв з моменту поразки, ОР віддаляються повністю (що може запобігти розвитку поразки).

При поразці Іпритом через шлунково-кишковий тракт треба негайно зробити щедре промивання шлунку (у коней) 2%-вим розчином соди, розчином хлораміну або слабким розчином калію перманганату, після чого необхідно дати всередину адсорбент. Найлучшим адсорбентом є вугілля у вигляді кашки з розрахунку 25г вугілля на 100мл води. Через 20хв після застосування адсорбенту рекомендується повторно зробити промивання шлунку або дати проносне.

При ураженні органів дихання перша допомога полягає в обмиванні губ, ротової порожнини і обтиранні ніздрів 2%-вим содовим розчином, 0,5%-вим розчином калію перманганату або 2%-вим розчином монохлораміну. Призначають содові інгаляції по 10...15хв, а при поразці люїзитом - інгаляції унітиола 3...4 рази на день. В найкоротший строк після поразки застосовують антибіотики і сульфаніламідні препарати.

Для послаблення резорбтивного дії Іприту внутрішньовенно вводять 30%-вий розчин натрію тіосульфату (гіпосульфіту) великій і дрібній тварині відповідно в дозі 150...200 і 15...20мл Через 1, 3 і 5год. ін’єкцію розчину повторюють в половинній дозі.

При поразці синільною кислотою і хлорцианом в першу чергу необхідно забезпечити тварин чистим повітрям і надати їм повний фізичний спокій. Слід мати на увазі, що ознаки отруєння цими ОР розвиваються швидко і при запізненні з наданням допомоги отруєння закінчується смертю тварини.

Щоб швидко зв'язати синільну кислоту, інактивувати її і зменшити цим гостроту і тяжкість токсичних явищ, застосовують метгемоглобинообразующие речовини. В якості швидкодіючих антидотів при отруєнні синільною кислотою рекомендують амилиитрит і пропилнитрит, причому більше значення з них має пропилнитрит. Ці препарати застосовують в дозі 10...20мл для великих тварин і 0,5...1мл - для дрібних.

Антидотное лікування проводять при появі у тварин перших ознак отруєння синільною кислотою. Антидот наносять на слизову оболонку носа (велика рогата худоба, коні) або рота (вівці). Після відновлення ритмічного дихання, припинення судом м'язів тварин, що самостійно звелися на ноги, негайно евакуювали із зараженого вогнища.

При рецидивах отруєння тварин піддають лікуванню повільнодіючими антидотам і синільної кислоти, з яких найбільш активними є метиленовий синій, глюкоза і натрію тиосульфит. Спочатку застосовують 1%- вий розчин метиленового синього на 25%-вом розчині глюкози, а потім 30%-вий розчин натрію тіосульфату. Розчини цих препаратів повільно вводять внутрішньовенно великій і дрібній тварині в дозі відповідно до 200 і 10...20мл.

Для збудження дихального центру рекомендується вдихання газової суміші, що складається з 95% кисню і 5% вуглекислот, а також внутрішньовенне введення лобеліну або цитітона великій і дрібній тварині в дозі відповідно до 1 і 0,001 р. Для нормалізації серцево-судинної діяльності застосовують кордамин великій і дрібній тварині в дозі відповідно 0,4...0,5 та 0,1...0,25г.

Першочерговими заходами при поразці тварин отруйними речовинами задушливої дії має бути негайне виведення тварин з осередку зараження в навітряну сторону і огляди їх ветеринарними фахівцями. Основним завданням першої допомоги є попередження набряку легенів або зменшення набряку, що розвивається. Усім тваринам, у яких підозрюється отруєння, якомога раніше вводять сердечні засоби: кофеїн, кордіамін або адонилен. Крім того, рекомендується внутрішньовенне введення 20...40%-вого розчину глюкози (крупним тваринам - 1000мл, дрібним - 50...70мл). Хороші результати дає раннє внутрішньовенне введення 10%-ного розчину кальцію хлориду.

В цілях боротьби з кисневою недостатністю, що розвивається, ланцюговою твариною застосовують киснетерапію шляхом інгаляції або підшкірного введення кисню. Інгаляцію проводять, використовуючи спеціальну маску, сполучену з кисневим балоном. Протягом першої доби отруєння тварину утримують на голодній дієті, без поїння. Щоб попередити розвиток ускладнень, призначають антибіотики, сульфаніламіди, гексаметилентетрамін (уротропін). Тваринам створюють хороші умови утримання н забезпечують їх посиленим годуванням.

При термічних поразках в першу чергу необхідно вивести тварин з вогнища і загасити запальну речовину на їх тілі вологою землею, глиною, піском, снігом або водою.

При гасінні фосфору застосовують 5%-вий розчин міді сульфату, який перешкоджає доступу кисню і припиняє горіння фосфору. Напалм і інші горючі суміші можуть бути загашені накиданням на уражену ділянку щільної тканини. Залишок речовини негайно видаляють з шкірних покривів. Обпалену поверхню шкіри очищають від залишків запальної речовини і бруду і на місце опіків накладають па 4...5год. холодний компрес.

Лікування опіків повинне включати усунення шокових явищ, токсемії і згущування крові, профілактику і боротьбу з вторинною інфекцією, застосування знеболювальних і наркотичних речовин. Воно має бути спрямоване на швидке загоєння тканин з найменшою втратою функції постраждалого органу.

Лікуванню підлягають тварини, що отримали поверхневі опіки 2 і 3 міри площею в межах 5% поверхні тіла, при цьому термін лікування має бути не більше 40 днів. Високопродуктивних тварин слід лікувати з опіками 2 і 3 міри при площі поразки до 10% поверхні тіла.

Лікування в усіх випадках повинне бути комплексним. З метою пониження проникності судинних стінок рекомендується в ранні терміни внутрішньовенно вводити 10%-вий водний розчин кальцію хлориду в дозі 150...200мл для великих тварин. Для зменшення інтоксикації внутрішньовенно вводять 30%-вий розчин натрію тіосульфату в дозі великим тваринам 100...200мл, дрібним - 50...70мл Коням вводять 10%-вий розчин хлоралгідрата в дозі 70...100мл. Хорошу дію робить внутрі­шньовенне введення глюкози. Усіх тварин з опіками 2 і 3 міри направляють до ветеринарних стаціонарних установ для спеціального лікування, де їм створюють належні зоогігієнічні умови утримання.

Тварини, що отримали глибокі і великі опіки, підлягають негайному забою на м'ясо.

Питання 6. Екстрена допомога населенню України в НС

З метою надання населенню екстреної допомоги у разі загрози їх життя і здоров'ю, виникнення НС, протиправних дій і інших небезпечних подій і повідомлення про них відповідних служб в державі створюється і функціонує система екстреної допомоги населенню по єдиному телефону з номером 112, яка є функціональною підсистемою єдиної державний системи ЦЗ. Система екстреної допомоги населенню по телефону 112 це сукупність програмно-апаратних комплексів і телекомунікаційних ліній, призначених для прийому і обробки звернень громадян у разі загрози їх життя або здоров'ю, виникнення НС, протиправних дій і інших небезпечних подій, а також для оперативного інформування рятувальних, аварійних, медичних, правоохоронних служб по їх залученню і відповідному реагуванню.

Система екстреної допомоги населенню по єдиному телефону з номером 112 складають:

- підрозділи, які призначені для забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню;

- центри по прийому повідомлень юридичних і фізичних осіб;

- оперативно-диспетчерські служби рятувальних і пожежних підрозділів, правоохоронних органів, швидкої допомоги, аварійних підрозділів житлово-експлуатаційних організацій, організацій газо-, електро-, водопостачання і водовідведення, електрозв'язки, які призначені для екстреної допомоги населенню.

Складові системи екстреної допомоги населенню з єдиним телефонним номером 112 зєднують в єдину інформаційно-телекомунікаційну систему.

На систему екстреної допомоги населенню з єдиним телефонним номером 112 накладається:

1. Прийом по зверненню повідомлень, зокрема:

- про виникнення НС, пожеж, інших небезпечних подій і необхідності порятунку людей, які постраждали від них;

- про порушення громадського порядку;

- про скоєння злочину;

- про необхідність отримання швидкої медичної допомоги;

- про аварії на мережах електро-, водо-, газопостачання, водовідведення, електрозв'язки і т.д.

2. Оперативне інформування рятувальних і пожежних підрозділів, правоохоронних, медичних, аварійних і інших служб екстреної допомоги з метою їх залучення до відповідного реагування і надання невідкладної допомоги.

3. Здійснення інформаційно-координаційних заходів по взаємодії служб екстреної допомоги під час їх спільних дій, які притягуються до ліквідації НС і небезпечних випадків.

Порядок функціонування системи екстреної допомоги населенню по єдиному телефону з номером 112, визначається КМУ.

Питання 7 Організація життєзабезпечення населення