Прокладення колонних шляхів і облаштування проїздів в завалах

Для висунення сил ЦЗ до об'єктів рятувальних робіт використовуються наявні автомобільні дороги. За відсутності або при неможливості використання доріг встановлюються колонні шляхи, для прокладення яких притягуються загони забез­печення руху. Колонний шлях є дорогою, прокладеною по цілині.

Безпосередньо у осередку ураження влаштовуються проїзди і проходи в зава­лах. Руйнування будівель і споруд, викликані ядерним вибухом або іншими видами озброєнь в місті, ведуть до утворення завалів, що перешкоджають пропуску техніки і формувань в осередку ураження і розгортанню рятувальних робіт. Тому розчищен­ня завалів і облаштування проїздів є найважливішою умовою своєчасного початку і успішного проведення робіт по порятунку уражених в осередку ураження.

У зонах з місцевими завалами шлях розчищають по поверхні проїжджої части­ни вулиці, якщо висота завалу не більше їм. У зонах суцільних завалів, а так само там, де висота завалу більше їм, при великій протяжності шлях прокладають по завалу. Для розчищення завалів і облаштування проїздів використовуються бульдо­зери, грейдери і інша техніка. Роботи завершуються установкою покажчиків і постів регулювання руху.

За наявності в місті річок, каналів і інших водних перешкод, що утрудняють проїзд формувань в осередку ураження, знадобиться облаштування переправ і будівництво тимчасових простих мостів замість зруйнованих. Цю роботу виконують спеціальні формування, які використовують мости, баржі, річкові судна або готують переправи убрід, а взимку по льоду.

Локалізація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних, технологічних мережах.

Руйнування газової мережі веде до небезпеки отруєння людей, виникнення по­жеж і вибухів. Ушкодження газопроводу визначають фахівці за допомогою газоана­лізатора або по специфічному запаху.

Усунення аварій на газових мережах здійснюється відключенням окремих діля­нок на газорозподільних і газгольдерньїх станціях, а також за допомогою замочних пристроїв. У будівлях, що збереглися або частково зруйнованих, відключення робиться в місцях ушкодження - у приладу, на стоянці або на вході у будівлю.

При ушкодженні газових мереж за межами будівель відключення робиться за допомогою спеціальних засувок або гідрозасувів. Газові труби (зрізи або розриви) низького тиску закладаються дерев'яними пробками і обмазуються сирою глиною або обмотуються листовою гумою. Тріщини на трубах обмотують щільним (брезен­товим) бинтом або листовою гумою з накладкою хомутів. У разі займання газу, полум'я гаситься піском, землею або глиною. На місце займання можна накинути змочений водою брезент.

Роботи по локалізації аварій на газових мережах проводяться в ізолюючих про­тигазах, оскільки звичайні протигази, що фільтрують, не захищають від проникнен­ня газу через протигазову коробку.

Руйнування електроосвітлювальних мереж може привести до короткого зами­кання, виникнення пожеж і поразки людей електричним струмом.

Локалізація аварій на електромережах високої напруги є роботами, виконання яких може бути доручене головним чином фахівцям-електрикам. Ця робота полягає в знеструмленні мереж і облаштуванні простих заземлень, в розбиранні металевих і дерев'яних опор для якнайшвидшого відновлення тимчасових ліній електропередач до найбільш відповідальних об'єктів.

На мережах низької напруги ця робота полягає у відключенні від мережі пош­кодженої ділянки рубильником, роз'єднанні запобіжників або у відрізку дротів від мережі, в прибиранні дротів із землі і підвіски їх до тимчасових опор.

Для усунення аварій електроосвітлювальних мереж притягуються фахівці- електрики, які мають бути забезпечені гумовими рукавичками, взуттям і іншими спеціальними засобами, а також спеціальним інструментом.

Ушкодження і аварії в мережі водопостачання можуть привести до затоплення підвальних приміщень, використовуваних як притулки, протирадіаційні укриття, склади, приміщення для різного технічного устаткування.

Для ліквідації аварії на мережі водопостачання необхідно визначити місце руй­нування водопровідної мережі, яке визначається по потоках води, витікаючої на поверхню через колодязь, потім знайти найближчі до місця руйнування колодязі і відключити пошкоджену ділянку. Для цього перекриваються засувки в колодязях, що знаходяться з боку насосної станції, а якщо напрям води невідомий, з обох боків зруйнованої ділянки.

У разі руйнування водопровідної мережі у будівлі відключається пошкоджена будинкова мережа або окремі стояки (у підвалі або на сходовому майданчику) шляхом перекриття засувок перед водоміром або на стояках. Наявні ушкодження на водопровідних мережах усуваються закладенням окремих місць витоку, ремонтом труб або заміною їх новими. Після відключення пошкоджених ділянок, вода із затоплених підвальних приміщень відкачується насосами. Для відновлення водопо­стачання об'єкту в першу чергу використовуються запасні і водонапірні резервуари. При їх відсутності проводяться невідкладні відновні роботи на насосних станціях і свердловинах.

Мережа теплопостачання буває комунальною і промисловою. Перша призначе­на для опалювання. У ній використовується гаряча вода з температурою до 150°С і тиском від 6 до 14 атм. У другій (промисловою) мережі теплоносієм служить пара або гаряче повітря з тиском до 25 атм.

Руйнування ліній теплопостачання може привести до затоплення гарячою во­дою приміщень, особливо підвальних, де обладнані притулки і протирадіаційні укриття. Ця небезпека особливо велика при збереженні натиску в мережі теплопо­стачання. Місця руйнування теплової мережі виявляються по виходу гарячої води і пари, просіла грунту, таненню снігу.

Щоб виключити поразку людей, що знаходяться в притулках і укриттях, необ­хідно відключити введення у будівлі або ділянки теплотраси, що йдуть на територію об'єкту. При ушкодженні системи теплопостачання усередині будівель її відключа­ють від зовнішньої мережі засувками на введеннях у будівлю. Ушкодження на трубах усувають як в системі водопостачання.

На об'єктах, де збереглася водопровідна мережа, розбирають завали під колодя­зями, в яких встановлені пожежні гідранти, з тим, щоб отримувати воду для гасіння пожеж.

Аварії на каналізаційних мережах усуваються відключенням пошкоджених ді­лянок і відведенням стічних вод. Руйнування каналізаційної системи може виклика­ти затоплення підвалів, притулків і укриттів. Для відключення зруйнованої ділянки каналізаційної сітки труби, що виходять з колодязя у бік зруйнованої ділянки, закривають за допомогою пробок, заглушок або щитами. Каналізаційні води відво­дять облаштуванням перепускань по поверхні, а також шляхом скидання вод з аварійних ділянок в систему зливової каналізації або найближчі низькі ділянки місцевості, де вони не зможуть викликати зараження. Мережі технологічних трубо­проводів можуть бути найрізноманітнішими. По них можуть транспортуватися під тиском нафта, бензин, газ, кислоти і інші рідкі і газоподібні продукти. Трубопрово­ди прокладаються під землею, по поверхні землі або на спеціальних опорах, висота яких може достигати до 0,5 м.

Аварійно-відновні роботи у разі руйнування технологічних трубопроводів про­водяться з метою відвертання вибухів і пожеж на виробництві. Для цього в першу чергу перекриваються трубопроводи, що йдуть до резервуарів і технологічних агрегатів, відключаються насоси, що підтримують тиск в трубопроводах. Усі ці роботи виконуються під керівництвом фахівців-технологів підприємства.

Зміцнення або обвалення конструкцій, загрозливих обвалом і перешкоджаючих руху і веденню рятувальних робіт.

В процесі робіт необхідно попередити можливу небезпеку обвалення пошко­джених будівель на проїжджу частину вулиць або на розкривані притулки. Для цього тимчасово зміцнюють або обрушують конструкції будівель, що загрожують обвалом.

Після огляду аварійної будівлі і окремих конструкцій кріплення їх залежно від висоти робиться таким чином: стіни заввишки до 6м зміцнюють установкою прос­тих дерев'яних або металевих підкосів під кутом 45-60°; до горизонту.

Стіни будівлі заввишки 12м і більше зміцнюються подвійними підкосами. У обох випадках кількість підкосів визначається стійкістю закріплюваної будівлі. Зазвичай підкоси встановлюються в кожному простінку будівлі.

Стіни будівлі і окремі конструкції можуть зміцнюватися за допомогою розтя­жок на тросах. У випадках, коли можливе обвалення нестійких загрозливих обвалом частин будівлі, їх обрушують за допомогою лебідки і троса або трактором. Для цього обстежують конструкцію, що загрожує обвалом, і вибирають спосіб робіт. У район робіт сторонні не допускаються (його оточують). Лебідку встановлюють на відстані не менше двох висот обрушуваної конструкції і закріплюють трос на конструкції. По сигналу командира формування роблять натягнення троса лебідкою і обрушують конструкцію. Обвалення нестійких конструкцій будівель можливе також способом підривання.