Конфігурація проходів і проїздів
Всі дороги ― пішохідні, автомобільні, вантажні, службові ― за своєю природою лінійні. І в усіх є початкова точка, з якої ми рухаємося через послідовність просторів до пункту призначення, лінія шляху залежить від способу пересування. Якщо людина йде пішки, вона може повернутися, зупинитися, відпочити за бажанням. Велосипедист, а тим більше автомобіліст, уже не мають у своєму розпорядженні можливості різко змінювати швидкість або напрямок руху. Цікаво, однак, що, хоча автомобілю (або будь-якому іншому транспортному засобу на колесах) в ідеалі потрібна дорога шириною, що відповідає радіусу його розвороту, він може обійтися й проїздом, ширина якого зводиться тільки до його власних розмірів. Пішоходу ж, з його здатністю до несподіваних змін напрямків, потрібен ширший простір, ніж розміри його власного тіла, і більша свобода у виборі траєкторії шляху.
На перехресті або перетині доріг завжди доводиться робити вибір. Довжина й масштаб пересічних доріг можуть допомогти нам розрізнити, які з них головні й відповідно ведуть у більші простори, а які другорядні ― ведуть у менш значні простори. На перетині ідентичних доріг необхідно влаштовувати простір, достатній для того, щоб можна було зупинитися й зорієнтуватися. Форма й масштаб входів і проходів повинні також відбивати функціональні й символічні розходження між, скажемо, приватною власністю або службовим коридором (рис. 3.34).
Характер конфігурації проходу, з одного боку, залежить від організації просторових об’ємів, які він зв’язує, з іншого боку ― він сам впливає на неї. Конфігурація проходу може підкреслювати структуру просторової організації, якщо буде повторювати її малюнок. Або навпаки ― конфігурація проходу може контрас-тувати з формою просторової організації, створюючи візуальний контрапункт. Подумки уявляючи собі повну конфігурацію проходів у будівлі, ми легше будемо орієнтуватися в ній і розуміти її просторову композицію (рис. 3.35).
|
Конфігурація проходу може бути: лінійна, радіальна, спіральна, решітчаста, сітчаста, змішана.
1. Всі дороги лінійні. Пряма дорога може бути головним елементом, який організовує ряд просторових об’ємів. Вона може бути також криволінійною, сегментально пересікатися з іншими дорогами та мати відгалуження (рис. 3.36).
2. Радіальна конфігурація складається з лінійних доріг, що мають загальну центральну точку, з якої вони виходять або до якої вони сходяться (рис. 3.37).
3. Спіральна конфігурація являє собою єдину безперервну дорогу, що, починаючи у центральній точці, обертається навколо неї і постійно віддаляється від неї (рис. 3.38).
4. Решітчаста конфігурація складається із системи взаємоперпендикулярних доріг, які при перетині утворюють регулярні ― квадратні або прямокутні ― просторові інтервали.
5. Сітчаста конфігурація складається з доріг, які зв’язують точки в просторі.
6. У реальному будівництві зазвичай використовуються комбінації з описаних вище конфігурацій. Вузлові точки конфігурацій зв’язані, як правило, із центрами ділової активності. Тут розташовуються входи до різних приміщень, елементи з вертикальними комунікаціями ― сходи, пандуси, ліфти. У цих пунктах визначаються напрямки руху до будівель, а також забезпечується можливість зупинитися, відпочити, зорієнтуватися. Щоб уникнути плутанини, система переміщень у споруді повинна бути влаштована в ієрархічному порядку: проходи й пункти їхнього перетину повинні мати різний масштаб, форму, довжину й розміщення (рис. 3.39).
Дата добавления: 2016-01-26; просмотров: 844;