Колірне вирішення міської забудови

Колірне рішення зовнішнього простору визначається центром його композиції, а залежно від цього вибирається й все інше колірне рішення. Найважливішим фактором при цьому буде характер архітектури.

Враховується також і характер оточення. Гори або ліси, тип забудови можуть стати вирішальними для визначення кольору, що забезпечує найбільш вдалий естетичний вплив композиції.

Крім того, колірне рішення визначається призначенням споруд.

Формування повноцінного колірного середовища вимагає врахування впливу колірних складових оточення. Аналіз і узагальнення даних, отриманих біологією, психологією, фізіологією, фізіологічною оптикою, гігієною, дозволили сформулювати положення про комплексний характер впливу кольору, про наявність фізіологічної, психологічної і соціально-культурної складової реакції людини на колірне середовище. Колір, який сприймається як специфічна властивість форми, розподіляється в просторі та формує в нашій свідомості визначений образ цього простору, допомагає нам орієнтуватися в ньому, створює емоціональне забарвлення, слугує причиною естетичних переживань. Багатоколірність ― поліхромія ― оточуючого середовища одночасно виконує функціональну й естетичну роль.

Загальне враження від споруди залежить від сполучення кольору його зовнішніх поверхонь із оточенням. Сільськогос-подарська або промислова територія, сільські або міські умови, вигляд забудови визначають вибір і світлоти, і колірного тону.

Для житлових будинків, промислових будівель і громадських споруд характерні різні архітектурні рішення. Колір повинен ще більше підкреслювати це розходження. Там, де люди живуть, вони прагнуть одночасно й відпочивати. Нам добре відомий емоційний вплив кольору. Характеру промислових будинків більше відповідають спокійні тони, ніж яскраві. Там, де сам матеріал визначає колір, створюється природний контраст, наприклад між цеглою й оштукатуреними поверхнями, склом і деревом.

Громадські споруди мають служити архітектурною домінантою. Це обумовлює їх функціонально-просторова структура. При невдалому архітектурному рішенні кольором мало що можна виправити. За допомогою одного тільки кольору неможливо додати будинку необхідну виразність. У найкращому разі, використовуючи колір, можна створити лише ілюзію значимості будинку.

Для великих громадських споруд виразним засобом повинен бути будівельний матеріал. Природні матеріали, як відомо, не мають потреби у фарбуванні; вони самі мають колір. Найбільш виразними і довговічними є природний камінь, дерево, скло й метал.

Колірна композиція

Комбінація колірних плям, побудована з урахуванням всіх розглянутих закономірностей колірної гармонії, буде все-таки обмежена в її естетичній значимості й емоційній змістовності, якщо вона не підлегла творчому завданню більш високого порядку, якщо не служить розкриттю образного змісту. Орнамент, так само як і абстрактні картини, може залучати нас своєю декоративністю, бути приємним для ока. Але сполучення кольорів, наприклад, у давньоруській іконі, підлегле, крім того, вимогам іконографії й церковної символіки, що відбиває ідеали народної естетики, буде по змісту незмірно вишуканішим, ніж просте орнаментальне сполучення барвистих плям. Ще більш складною буде роль, зміст і виразність колірних сполучень у живописі, наприклад, Рембрандта, Сурикова й інших майстрів, у яких колір підлеглий принципам світлотіні та має просторово-фактурні якості. І якщо ми будемо далі розглядати вплив на колірну гармонію світлотіні, фактури, простору, предметної форми тощо, то ми усе більше й більше будемо віддалятися від колірної гармонії в її чистому вигляді. Однак за цими засобами художньої виразності гармонія не втрачається зовсім, а здобуває нову якість або новий рівень, що ми називаємо колірною композицією.

Композиційна функція кольору полягає в його здатності акцентувати увагу глядача на найбільш важливих для розуміння образного змісту картини місцях, брати участь в організації простору, визначати послідовність зорового сприйняття.

Дуже істотна й важлива для побудови колірного зображення в цілому здатність колірної композиції створювати за рахунок колірного тону й насиченості власний малюнок.

Для якості колірної гармонії не має значення, відповідають чи ні її окремі кольори предметному змісту. Можна написати натюрморт, у якому буде малинового кольору огірок, жовтогаряча капустина тощо, і при цьому буде цілком можливим гармонійне сполучення кольорів. Колір неба, наприклад, у зображенні може бути будь-якого колірного тону ― від біло-молочного до чорного й від червоного до бірюзово-зеленого, і все-таки ми більше звикли до неба блакитного або сірого, такого, яким воно найчастіше й буває. Яблуко залежно від сорту й ступеня зрілості також може мати всілякий колір, і все-таки у звичайному поданні колір яблука жовто-зелений або червоно-жовтогарячий. Що стосується предметів штучного фарбування, то їхній колір може бути ще більш випадковим, і тут художнику також потрібно продумати те, який колір краще додати тому або іншому предмету як частині композиції. Це питання не виникає при роботі з натури, але при створенні композиції воно відіграє важливу роль.

Однією з найважливіших проблем у вивченні колірної гармонії є також класифікація можливих типів гармонії. Із класифікації починається й нею закінчується будь-яке наукове дослідження. Класифікація дає можливість узагальнити, привести в систему й вивчити за допомогою порівняння різноманітні явища. Необхідність класифікації колірних гармоній як різних форм використання кольору очевидна й для художньої практики й для науки.

Одна із найбільш ранніх класифікацій колірних гармоній належить Брюкке, що розрізняв чотири їхні типи:

1. Ізохромія ― композиція в одній колірній плямі, тоні.

2. Хомеохромія ― композиція в межах малого інтервалу.

3. Мерохромія ― композиція, де кольори підлеглі одному головному кольору.

4. Пойкілохромія ― метод повного дроблення колірних мас, велика розмаїтість кольору.

Також чотири типи колірної гармонії виділяють у своїй класифікації радянські вчені Б. М. Тепловий і П. А. Шеваров:

1. Однотонна, побудована на одному головному кольорі або групі споріднених кольорів.

2. Полярна, побудована на протиставленні двох протилежних кольорів, що начебто утворюють дві однотонні гармонії.

3. Триколірна, побудована на протиставленні трьох основних кольорів, що лежать у межах інтервалів або побудовані навколо них три колірні гармонії.

4. Багатобарвна, у якій при великій розмаїтості кольорів не можна виділити головні.

Поєднавши ці дві класифікації, ми одержимо шість типів колірної гармонії, до яких можна звести все різноманіття колірних рішень у практиці світового живопису.

Засоби створення кольорової композиції. Одним із найважливіших засобів приведення різноманітних елементів форми до єдності, упорядкування їх розташування є ритм, який притаманний різноманітним явищам і формам природи, трудовим процесам тощо.

Ритм ― це рівномірне чергування розмірених елементів, порядок поєднання ліній, об’ємів, площин. Ритм діє на наші почуття. Ми сприймаємо не тільки оком, але й на слух. Ритм притаманний і статичним предметам. Наприклад, в архітектурних спорудах це, зокрема, ритмічний розподіл вікон по горизонталі і вертикалі. Ритм можна помітити і в площинному зображенні (орнамент).

Закономірне чергування об’ємів, граней, а також упорядкована зміна характерних елементів, форми ― все це використовується в якості специфічного засобу композиції, як для окремих предметів і споруд, так і для комплексів.

Ритм може бути спокійний і неспокійний, може бути направлений в одну сторону, або збігатися до центру у напрямку як по горизонталі, так і по вертикалі.

Бажане враження від предмета можна досягти правильним використанням всіх можливостей ритму, продуманим чергуванням елементів, об’ємів, кольорових плям, що змушують око рухатись у відповідності з вибраним ритмом.

Золотий перетин в побудові інтер’єра відіграє також вагому роль. Якщо взяти відрізок рівний 1 і розділити його відповідно до золотого перетину, то більший буде дорівнювати 0,618, а менший – 0,382. В дизайні інтер’єрів пропорції складаються зазвичай в результаті коригування певної основи. Цей процес обумовлено призначенням предмета, технологією виготовлення тощо. Дуже близька до поняття пропорцій і область ритмічних відносин. Ритм має внутрішню закономірність чергування деякого числа елементів. Ми не можемо зорово сприймати виріб закінченим, якщо його маси конструктивно не врівноважені. Воно повинно бути не тільки фізично, а й зорово стійким. Отже, важливе місце в композиції займає рівновага.

Рівновага ― це такий стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою. Вона залежить від розподілу мас композиції відносно її центру. Рівновага, як і ритм притаманна рослинному і тваринному світу. Рівновага об’ємів, або частин будь-якого предмета викликає почуття спокою, упевненості та стійкості.

Динаміка ― це зорове сприймання руху, стрімкості, форми. Динамічна форма може бути притаманна як нерухомим, так і рухомим об’єктам. Динамічність робить форму активною, помітною, виділяючи її серед інших.

Статика ― це стан спокою, рівноваги форми, стійкість у всьому її ряду, в самій геометричній основі. Статичність вимагає рівних спокійних ліній: мас, чітких членувань по горизонталі та вертикалі.

Симетрія є одним з важливих засобів досягнення єдності і художньої виразності форми. Симетрія ― принцип організації, де елементи розташовані правильно відносно осі площини, або центру. Розрізняють дзеркальну та осьову симетрію.

Також широко застосовується асиметрія ― розташування елементів, при якому вісь симетрії відсутня. Асиметрія ― принцип організації площини, який базується на динамічній врівноваженості елементів, на враженні їх руху в межах нерухомого цілого.

Симетрія та асиметрія допомагають досягти художньої виразності статичних і динамічних композицій.

Застосування принципів гармонії в художньому оформленні інтер’єра має велике значення. Гармонійна композиція полегшує сприйняття естетичної і змістовної інформації. На принципах гармонії ґрунтується композиційна побудова шрифтових ілюстративних матеріалів.

Принципами, які визначають естетичну якість стендів, композиційну гармонійність, є повторення цілого в його частинах, відповідність розмірів, рівновага, ритм, пропорції. Принцип повторення цілого в його частинах полягає в наявності провідної ознаки в елементах композиції. Він забезпечує послідовність її сприймання й полегшує зміну зон уваги при переході від одних елементів до інших.

Принцип відповідності розмірів вимагає визначити спільну закономірність співвідношення частин і цілого в процесі сприймання. Цей принцип враховують при застосуванні планшетів прямокутної форми зі співвідношенням 2:3, 3:4, 3:5.

В громадських закладах кольорову палітру можна вирішувати за допомогою як контрастних співвідношень, так і нюансних зближень кольорів. При співвідношенні декількох кольорів в інтер’єрі повинен переважати який-небудь один колір. На вибір кольору впливає також об’єм приміщень ― у великих приміщеннях кольори можуть більш насиченими. Домінуючий колір в обробці приміщень звичайно сприймається як малонасичений, а кольори окремих деталей повинні бути контрастувати з ним. Одноколірність у рішенні інтер’єрів призводить до монотонності, а безпорядкове використання великої кількості кольорів створює враження переживання.

Але оскільки інтер’єр ― це невід’ємна частина архітектури, то роль кольору тут не обмежується створенням комфортних умов, а й багаточисельністю певних факторів. Зокрема це: структура, форма і величина приміщення, ступінь освітленості природнім світлом, характер джерела штучного освітлення, колірне оточення, відстань до стіни, де присутні елементи оформлення (наприклад, інформаційні стенди), загальна композиційна ідея, мікроклімат приміщень, розмір і матеріал огороджуючих поверхонь, сторона, з якої знаходиться приміщення.

Із множини засобів необхідно вміти вибрати більш ефективні для конкретного інтер’єра, бо кожна ідея вимагає власних засобів вираження. Але вибір неможливий без знань закономірностей, які керують цими засобами: відношення, пропорції, ритм, контраст, нюанс, масштабність, співрозмірність, співпідлеглість і головними принципами: художній образ, тектоніка, гармонія.

При використанні принципу нюансності твір майже не виділяється на фоні, а, значить, не несе в собі сильного емоційного впливу. Таке трактування може бути викликане призначенням приміщення. Часто необхідний ефект отримують за рахунок фактур, однаково замальованих. Світловий контраст вносить в нюансне вирішення деяку декоративність і ілюзорність. Він часто досягається за рахунок бокового освітлення, що дає тіні, контрастуючи зі світлою частиною декору, і підкреслюють рельєф його поверхні. При збереженні загального принципу нюансності вдалим буває введення незначного контрасту.

При складанні кольору необхідно враховувати відбиваючу властивість кольору. Щоб завчасно розрахувати насиченість і відтінок фарбування за цими ознаками, слід керуватися коефіцієнтами відбивання світла поверхнями, пофарбованими у різні кольори.

Можна не знати правил, але створювати геніальні речі. Уміння формувати стиль за допомогою простих повсякденних предметів, повз які ми, звичайні люди, проходимо, не звертаючи на них ніякої уваги, називається дизайном.

В наш час набувають великої актуальності такі поняття, як художник і суспільство, краса і користь, творчість і потрібність. Важливо, щоб усе, що нас оточує несло в собі красу і потрібність, адже це необхідна умова життя цивілізованого суспільства.

Контрольні запитання та завдання:

1. Які джерела світла існують?

2. Що таке спектр?

3. Назвіть три види емоцій, що виникають під впливом кольорових сполучень.

4. Яке сполучення кольорів можна вважати гармонійним?

5. Які три фактори прийнято враховувати під час створенння гармо-нійного сполучення кольорів?

6. Поясніть поняття «світлість», «колірний тон», «насиченість».

7. Від яких факторів залежить «температура» кольору?

8. Просторові властивості кольору.

9. Поясніть поняття «контраст» і «нюанс».

10. Які колірні тони найбільше відповідають промисловій забудові?

11. Як впливають на колірне вирішення природні матеріали?

12. Який вплив справляє колір залежно від структури поверхні й характеру матеріалів?

13. Які кольори підходять для фарбування фасадів?

14. Що таке колірна композиція?

15. Яка кольорова гама застосовується при фарбуванні фасадів житло-вої забудови?

16. Назвіть чотири типи кольорової гармонії за Б. М. Тепловим та П. А. Шева-ровим.