Підходи щодо вирішення проблеми забезпечення безпеки

Корпоративні системи (КС) відносяться до розподілених комп'ютерних систем, що здійснюють автоматизовану обробку інформації. Проблема забезпечення інформаційної безпеки є центральною для таких комп'ютерних систем. Забезпечення безпеки КС передбачає організацію протидії будь-якому несанкціонованому вторгненню в процес функціонування КС, а також спробам модифікації, викрадення, виходу з ладу або руйнування її компонентів, тобто захист всіх компонентів КС – апаратних засобів, програмного забезпечення, даних і персоналу.

Існують два підходи до проблеми забезпечення безпеки КС: фрагментарний і комплексний.

Фрагментарний підхіднаправлений на протидію чітко певним загрозам в заданих умовах. Як приклади реалізації такого підходу можна вказати окремі засоби управління доступом, автономні засоби шифрування, спеціалізовані антивірусні програми і т.п.

Достоїнство цього підходу полягає у високій вибірковості до конкретної загрози. Істотним недоліком його є відсутність єдиного захищеного середовища обробки інформації. Фрагментарні заходи захисту інформації забезпечують захист конкретних об'єктів КС тільки від конкретної загрози. Навіть невелика видозміна загрози веде до втрати ефективності захисту.

Комплексний підхідорієнтований на створення захищеного середовища обробки інформації в КС, що зводить воєдино різнорідні заходи протидії загрозам. Організація захищеного середовища обробки інформації дозволяє гарантувати певний рівень безпеки КС, що можна віднести до безперечних достоїнств комплексного підходу. До його недоліків відносяться обмеження на свободу дій користувачів КС, чутливість до помилок установки і настройки засобів захисту, складність управління.

Комплексний підхід до проблеми забезпечення безпеки заснований на розробленій для конкретної КС ПБ.

Оскільки ПБ є набором норм, правил і практичних рекомендацій, на яких будуються управління, захист і розподіл інформації в КС, саме вона регламентує ефективну роботу засобів захисту КС. Вона охоплює всі особливості процесу обробки інформації, визначаючи поведінку системи в різних ситуаціях.

ПБ реалізується за допомогою комплексного застосування адміністративно-організаційних заходів, фізичних заходів і програмно-апаратних засобів і визначає архітектуру системи захисту. Для конкретної організації ПБ повинна носити індивідуальний характер і залежати від конкретної технології обробки інформації і використовуваних програмних і технічних засобів.

Крім управління доступом суб'єктів до об'єктів системи проблема захисту інформації має ще один аспект. Для отримання інформації про який-небудь об'єкт системи зовсім необов'язково шукати шляхи НСД до нього. Необхідні відомості можна зібрати, спостерігаючи за обробкою необхідного об'єкту, тобто використовуючи канали просочування інформації. У системі завжди існують інформаційні потоки. Тому адміністратору необхідно визначити, які інформаційні потоки в системі є «легальними», тобто не ведуть до просочування інформації, а які ведуть. Як наслідок, виникає необхідність розробки правил, що регламентують управління інформаційними потокамив системі. Звичайно воно застосовується в рамках виборчої або повноважної ПБ, доповнюючи її та сприяючи підвищенню надійності системи захисту.

Комплексний підхід до вирішення проблеми забезпечення безпеки при раціональному поєднанні виборчого і повноважного управління доступом, а також управління інформаційними потоками служить тим фундаментом, на якому будується вся система захисту.