Просторові властивості кольору

Можна зустрітися з несподіваними сюрпризами, що криються в сполученні одних кольорів з іншими, коли, наприклад, реальна тривимірність простору раптом втрачає одну з координат або, навпаки, двомірна площина її здобуває. Це в першу чергу пов’язано з так званими просторовими властивостями кольорів, що залежать від колірних тонів, насиченості, світлоти й фактурності кольорових поверхонь.

Поверхневі, теплі, насичені, інтенсивні, помітні, фактурні, важкі, щільні колірні тони більшості людей здаються виступаючими серед інших кольорів, а нейтральні, холодні, світлі, малонасичені, непомітні, мілкофактурні, легкі колірні тони –відступаючими. Але теплі тони виступають відносно холодних тільки тоді, коли вони світліші холодних або за умов рівної світлоти. Дуже теплий темний колір може здаватися відступаючим, а холодний та інтенсивний світлий ― виступаючим. Із двох теплих більше виступає теплий, світлий, насичений і фактурний, із двох інтенсивних виступає більш інтенсивний.

Серед ахроматичних кольорів більш виступаючими є білий і чорний, а відступаючими ― сірі. Ілюзорне розташування кольорових поверхонь, пов’язане з їхніми просторовими властивостями, може бути змінено заміною фактур. Так, відступаючий синій колір із сильно вираженою фактурою може здаватися розташованим ближче, ніж виступаючий жовтогарячий із гладкою поверхнею.

Завжди, коли в композиції використовуються просторові властивості кольорів, необхідно враховувати взаємозалежність всіх характеристик — помітності, фактурності, вагомості, взаємного місця розташування в просторі тощо.

Володіючи просторовими властивостями кольорів, можна впливати на сприйняття об’ємно-просторових форм. Однак у кожному випадку це завдання вирішується особливо, з урахуванням багатьох обставин. В іншому випадку можливі небажані наслідки.

За багато років у киян склалося певне просторове враження про великий сірий будинок із чорним полірованим цоколем, що стоїть на червоної лінії вузької вулиці. Заміна сірої штукатурки, виконаної в строгій відповідності із проектом, крупнофактурною штукатуркою яскраво-білих кольорів, на думку наполегливого замовника, повинна була додати будинку парадність.

У дійсності ж, на думку більшості людей, відбулося щось украй небажане. Площина фасаду «сповзла» із чорного цоколя й настільки «висунулася» уперед, що й без того вузька вулиця стала нагадувати щілину.

До ремонту сіра штукатурка фасадної стіни, темно-сіре гранітне облицювання цокольного поверху й чорний полірований цоколь перебували в одній площині й були врівноважені за вагою кольорів. Таке колірне рішення відповідало ширині вулиці і підтримувало стильову характеристику будинку. Сильний же контраст білого і чорного зруйнував площину фасаду і його взаємодію з вулицею. Будинок втратив властиву йому монументальність.

Просторові властивості кольору, однак, не настільки сильні, щоб порушити той просторовий ритм, що створюється лінійною перспективою, і тому в добутках пізнього часу можна знайти безліч прикладів, коли заміна «прямої» колірної перспективи зворотною зовсім не порушує враження просторової глибини (табл. 1).

Таблиця 1