Природа кольору. Систематизація кольорів. Психологічні властивості кольору

Фізична природа світла. Світло — це певна область електромагнітних випромінювань. Людське око сприймає тільки частину цього випромінювання видимі промені, які викликають фізіологічне сприйняття світла. Світло належить до складних явищ природи. Дотепер немає повної ясності в цьому питанні. Але ми вже знаємо, що світло має не тільки хвильові, але й корпускулярні властивості.

Світло випромінюється джерелами світла. Джерел світла у природі багато. Це сонце і зорі, електричні, гасові й інші лампи, розпечені метали тощо. Більшість з них випромінюють безкольорові пучки променів, які ми умовно називаємо білими. Вивчаючи білі промені, англійський вчений Ньютон встановив цікаве явище: якщо крізь вузьку щілину у світлонепроникній перегородці пропустити промінь білого сонячного світла і поставити на його шляху скляну тригранну призму, ребро якої буде паралельне щілині, то на екрані утвориться різнокольорова смужка, схожа на веселку. Ньютон назвав її спектром.

Розглядаючи сонячний спектр, можна розрізнити в ньому сім виразних кольорів (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий), які не мають меж і плавно переходять один у одний. Довжина хвиль променів, що дають видиму частину спектра, коливається у межах 370–780 нм. Крім видимих променів, що випромінюються джерелами світла, є промені невидимі. Це ультрафіолетові промені, довжина хвилі яких менша ніж 370 нм, і інфрачервоні теплові промені з довжиною хвилі більше ніж 780 нм. Так само кожний кольоровий промінь характеризується відповідною довжиною хвилі.

Отже, можна умовно розглядати білий промінь світла як суміш кольорових променів з різною довжиною хвилі. Тому, проходячи крізь призму, вони заломлюються під різними кутами і виходять з неї у вигляді різнокольорового пучка (рис. 2.1).

Кожен предмет у природі має властивий йому колір. Колір предмета залежить від здатності матеріалу поглинати чи відбивати певну кількість світлових променів від структури його зовнішньої поверхні (фактури), освітлення і складу світлового променя, який падає на предмет.

Кожне тіло здатне поглинати або відбивати промені, що падають на нього, а якщо воно прозоре, то й пропускати їх крізь себе. Колір непрозорого предмета залежить від здатності даного матеріалу поглинати або відбивати промені певної довжини хвилі, а отже і певного кольору.

Якщо предмет поглинає всі промені, що падають на нього, то він здається нам чорним, а якщо відбиває їх, — білим. Предмет, що поглинає всі промені, а червоні відбиває, буде мати червоний колір, а той, що відбиває сині, — синій колір тощо.

Світлові промені у просторі розповсюджуються прямолінійно. Зіткнувшись з поверхнею, частина їх відбивається за законом: кут падіння дорівнює куту відбивання.

Залежно від здатності поверхні тіла відбивати промені поверхня може бути блискучою, матовою або глянцевою. Блискуча поверхня на окремих ділянках блищить і дзеркально відбиває навколишні предмети, глянцева — блищить, але не відбиває предметів, а матова блиску не має.

Наше основне джерело світла — сонце. Це джерело теплового випромінювання. Температура на його поверхні становить майже 6000 °С. У надрах Сонця відбуваються безперервні ядерні реакції. Енергія, що утворюється при цьому, у вигляді світла й теплового випромінювання поширюється в космосі й досягає також нашої Землі. Всі життєві процеси протікають під впливом цього випромінювання.

Місяць і планети не мають власного світіння, вони тільки відбивають частину падаючого на них сонячного світла. Зірки, хоча й світять, але через величезну відстань як джерела світла не мають значення.

Світло складається з безлічі світлових променів. Кожна колірна пляма в картині може мати різний колір, чистоту, обумовлені у кольорознавстві, як ми вже відзначали, термінами «колір», «колірний тон», «насиченість». Для теорії кольору, ці поняття мають винятково важливе значення, тому що вони є основою систематизації всього багатства колірних явищ у природі й мистецтві.

На перший погляд роздільне існування світла й кольору є зовсім очевидним: колір — якась постійно притаманна поверхні властивість, а світло — те, що дозволяє бачити все навколишнє, тому числі й колір. Так думали довгий час, не знаючи про складну взаємодію розглянутих явищ. Ньютон був першим, хто на основі наукового експерименту показав складний взаємозв`язок світла й кольору. З його дослідів стало відомо, що відчуття кольору залежить від того, якого роду світлові промені впливають на око, і що звичайне біле сонячне світло дорівнює сумі всіх кольорів: «...промені, якщо виражатися точно, не пофарбовані. У них немає нічого іншого, крім певної сили або схильності до звуження того або іншого кольору».

В образотворчому мистецтві, де світло й колір виступають як самостійні естетичні категорії й здавалось б, незалежні один від одного елементи художньої форми, проблема взаємозв'язку світла й кольору існує і має свої особливості. Це підтверджується насамперед поділом образотворчого мистецтва на графіку, де основним елементом виразності служить світло у вигляді контрасту чорного й білого або у світлотіньовій градації останніх.

Але якщо чорно-біле зображення піддати більш глибокому аналізу, то можна дійти висновку, що за допомогою чорного і білого можна виражати колірні якості предметної дійсності, і вже зовсім не важко помітити, що й живопис має справу не тільки з кольором, але й зі світлом; світло й колір, як буде видно нижче, вступають між собою в різні взаємини й нерідко начебто боряться за право відігравати головну роль в арсеналі художніх засобів живописця. Тому в лексиконі художників, коли мова йде про живопис, часто слову «світло» протиставляється слово «колір». При цьому, першому звичайно надають головну роль у моделю-ванні об`ємної форми предметів і створенні ефектів певної освітленості й просторової глибини в картині, а другому переважно приписують декоративну функцію.

Систематизація кольорів. Потреба в систематизації й класифікації кольорів виникла давно. Це було спричинено потребами практики, так і науки, і, зокрема, таких галузей наукового знання, як біологія, мінералогія, медицина. Не менш важливе значення має вона й для теорії живопису. Різноманіття спостережуваних у природі кольорів художники й вчені здавна прагнули свести в яку-небудь систему — розташувати всі кольори в певному порядку, виділити серед них основні й похідні.

Найпростішою систематикою було розташування кольорів у тому порядку, у якому вони перебувають у веселці, і виділення в цьому певної послідовності. Така спроба й була зроблена І.Ньютоном після того, як він одержав спектр шляхом розкладання білого кольору. Ці кольори Ньютон розділяв на однорідні, первинні або прості.

Основні групи кольорів. Незважаючи на те, що в кольоровому спектрі виділено лише сім кольорів, у природі їх є значно більше. Це пояснюється тим, що колір може мати різні відтінки або бути змішаним з іншим. Крім того, в сонячному спектрі немає чорних, білих і сірих кольорів. Якщо покласти на білий папір кілька листків з дерев різних порід, то можна побачити, що всі листки зелені, але відрізняються тоном. Людське око може відрізнити майже 150 кольорових тонів.

Усі кольори поділяють на дві групи: ахроматичні (безколірні) і хроматичні (кольорові).

Ахроматичні кольори становлять групу кольорів, які відрізняються один від одного тільки світлістю. До ахроматичних кольорів належать білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори. Світлість кольору залежить від здатності предмета відбивати більшу чи меншу кількість світлових променів, які падають на неї. Якщо поверхня відбиває більше світлових променів, вона здається нам світлішою, а якщо менше, — темнішою. Змішуючи чорну і білу фарби у різних пропорціях, можна дістати цілу низку сірих кольорів різної світлості.

Слід пам'ятати, що абсолютно білих або абсолютно чорних кольорів у природі не існує. Найсвітліший білий колір має порошок сірчано-кислого барію. Порівняно з ним усі інші матеріали білого кольору темніші. Найчорніший колір має чорний оксамит.

Хроматичні кольори— це насамперед кольори сонячного спектра та всі інші не ахроматичні кольори. Кожний хроматичний колір має три властивості: кольоровий тон, світлість і насиченість кольору.

Під кольоровим тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати певну назву: червоний, синій, жовтий, зелений тощо. У природі є багато кольорових тонів. Природним рядом кольорових тонів є сонячний спектр, в якому кожен тон переходить один в одного завжди в однаковій послідовності.

Світлість хроматичного кольору залежить від його здатності відбивати світлові промені. Два предмети одного кольорового тону, наприклад червоного, можна відрізнити за їхньою світлістю (світло-червоний, темно-червоний). Для кожного хроматичного кольору (червоного, синього, зеленого тощо) завжди можна підібрати ахроматичний (сірий) колір, рівнозначний йому за світлістю.

При змішуванні однієї і тієї ж самої кількості зеленої фарби з різними кількостями сірої фарби дістанемо ряд сумішей зеленувато-сірого кольору однакової світлості. Проте всі вони відрізнятимуться одна від одної і від вихідних кольорів (сірого, зеленого) насиченістю.

Насиченістю називають ступінь різниці хроматичного кольору від ахроматичного тієї ж самої світлості. Проте хроматичні кольори відрізняються від ахроматичних кольоровим тоном, тобто силою кольору. Тому під поняттям насиченості треба розуміти, наскільки ступінь кольоровості одного кольору більший або менший ніж інший. Якщо порівняти колір цинкового крону і ультрамарину, то можна помітити, що кольоровий тон крону відчувається менше, ніж ультрамарину. Тому й вважають, що колір крону менш насичений, ніж колір ультрамарину.

Найбільш насиченими чистими кольорами є кольори сонячного спектра.

Ідея графічного вираження системи кольорів у вигляді замкнутої фігури виникла тому, що кінці спектра мають тенденцію замкнення — синій кінець через фіолетовий переходить у пурпурний, а червоний також наближається до пурпурного. У принципі розташування кольорів у трикутнику нічим не відрізняється від розташування їх по колу, тому що трикутник вписується в коло. Змішуючи їх попарно, можна одержати «вторинні», або змішані, кольори: жовтогарячий, зелений, фіолетовий (рис. 2.2).

Колірне коло й трикутник мають ще одну властивість: оптичне змішання трьох основних кольорів дає в підсумку білий, а при змішуванні відповідних фарб на палітрі — чорний або темно-сірий колір. Розташування кольорів у вигляді кола широко застосовується для пояснення багатьох закономірностей теорії кольору.

Психологічні властивості кольору. Відомо, що різні кольори і їх співвідношення cправляють на людей різні враження, по-різному діють на їхню свідомість, кожен колір має в собі певний психологічний зміст, вносить певний ідейно-естетичний підтекст у суть зображуваного.

Не заперечуючи ролі предметних зв`язків кольору в становленні його значень, слід визнати, що домінуючим фактором у формуванні кольорових значень є зовсім не вони, а об'єктивний характер кольорової дії на людину, як про це свідчать дані психофізіологічних та психологічних досліджень.

Червоний.Можливо, перший помічений людиною колір. Це найбільш емоційно насичений колір. Асоціюється з сонцем, вогнем, кров'ю. Робить найвідчутніший вплив на сітківку — іншими словами, ми бачимо червоний колір раніше за всі інші. Червоний колір підвищує кров'яний тиск, прискорює серцевий ритм і робить частішим дихання. Він посилює агресивність і збуджує. Теплий, подразнюючий і одночасно стимулюючий мозок та кровообіг колір. Викликає найсильнішу фізіологічну реакцію — прискорення серцебиття. За фен-шуєм, відповідає за гроші та виживання. Червоний справді піднімає тонус організму, надає нам енергії, а почуттям — новий заряд. Однак, червоний колір це не тільки кохання, а й небезпека. Адже знервованим людям не радять носити червоний одяг надто часто, бо занадто велика кількість червоного і його інтенсивна дія пригнічує нервову систему і може спровокувати агресію. Натомість червоний светр — ідеальне рішення для занадто «м'яких» та безвольових осіб. Взагалі не рекомендується використовувати червоний у великих кількостях, наприклад, при виборі кольору стін. Звісно, цей колір не для важливих зустрічей, де необхідна чітка увага всіх учасників, у крайньому випадку краще оберіть аксесуари цього кольору. До того ж, червоний дуже «навантажує» очі.

Рожевий.Суміш червоного й білого. Цей відтінок червоного сприймається людьми як м`який, і такий що відповідає жіночності. Це колір справжнього кохання та комфорту.

Жовтий. Ваша перша асоціація — сонце, чи не так? Чакра сонячного сплетіння має саме жовтий колір. Тому жовтий пробуджує в нас енергію і оптимізм. Але якщо з жовтим переборщити, ви почнете відчувати занепокоєння та безпідставну, як вам може здатися, тривогу. До речі, найтривожніше для нашої психіки, попереджувальне про небезпеку сполучення жовтого з чорним. Небезпечні тварини часто мають таке забарвлення, згадайте хоча б тигрів. Жовтий — колір навчання та передачі знань. Вислів «жовта преса» містить в собі глибокі символічні корені.У вченні про фен-шуй — це колір волі.

Помаранчевий— найактивніший стимулятор енергії, а від того й апетиту, от чому його так широко використовують в підприємствах швидкого харчування. Цей колір стимулює мозкову діяльність таким чином, що навіть сита людина відчуває постійне бажання щось пожувати. Крім того, помаранчевий колір є найактивнішим з усієї гами. Отже, якщо на день ви намітили перевернути гори, то варто одягти щось помаранчеве, або хоча б взяти з собою помаранчевий аксесуар. Цей колір — колір віри в себе та здійснення задуманого. Це колір оптимізму та привітності, він є втіленням милосердя та терпіння. В чистому вигляді випромінює сильну енергію, в піщаному тоні — теплоту і комфорт. Цей колір прискорює пульс та створює почуття благополуччя, найбільш сприятливе та лікувальне для нашої психіки — сполучення помаранчевого з зеленим.

Коричневий.Символ впевненості та непохитності. Люди сприймають коричневий колір як колір землі, колір нашої матінки природи. Знак стабільності та згуртованості. Людина, що знаходиться під впливом коричневого кольору, за словами Ліліана Бондса, надзвичайно наполеглива, не схильна багато хвилюватися і вважає, що життя складніше, ніж здається на перший погляд.

Зелений. Залежно від того, який відтінок в ньому переважає — теплий жовтий чи холодний синій, зелений колір збуджує або заспокоює. Це колір надії. Він дає нам відчуття спокою і розслаблення, от чому він часто домінує у приймальних лікарень і поліклінік. Темно-зелений — визнаний майстер зняття болю, він навіть зупиняє кров. А чому, ви думаєте, халати хірургів — темно-зелені? Це другий після синього колір, який не порушує апетит. Але, якщо вам треба підписати договір, або налаштувати співрозмовника на дружню розмову, то без зеленого ніяк не обійтися. Якщо ж у вашому гардеробі не знайшлося цього кольору, не засмучуйтесь, спробуйте під час розмови уявити себе зеленим і пухнастим, тоді все буде добре. За фен-шуєм — це колір всезагального кохання. Це справді колір, що є втіленням серця, колір, в який зафарбована сердечна чакра. Крім того, зелений — колір процвітання.

Блакитний.Колір спокою, благополуччя та стабільності. Це колір прохолоди і деякої пасивності. За фен-шуєм — це колір творчості та індивідуальності. Також блакитний є втіленням духу Істини слова.

Синій.Синього кольору багато на нашій планеті і він має дуже важливе значення для нас. Це колір вічності, таємниці та глибокого спокою. Темні, глибокі відтінки синього характерні для медитацій — під впливом синього організм розслабляється, біологічні процеси в ньому уповільнюються. Синій вважається кольором інтуїції, яка стимулює мислення. Це хороший колір для класних кімнат або студій. Однак двічі подумайте, перш ніж записатися до тренажерного залу, оформленого у синіх кольорах, — навантажувати м'язи вам не захочеться. Синій колір також зменшує апетит (в природі не існує продуктів синього кольору), тому, якщо ви вирішили сісти на дієту і скоротити кількість споживаної їжі, купіть собі синій сервіз, щоб зменшити відчуття голоду.

Фіолетовий.Це колір емоцій. У фен-шуї фіолетовий керує долею. Фіолетовий асоціюється з царською владою. Цей колір є втіленням духовності та аристократизму духу. Надмірно цей колір застосовувати не можна, він дуже важкий для сприйняття.

Сірий.Фоновий колір. Колір твердої, як скеля стабільності. Негативний аспект цього кольору — печаль та меланхолія. Позитивний — це реалізм та респектабельність. Це колір бізнесу в сучасному світі. Колір контролю емоцій. Але не варто одягати для веселих вечірок, або зустрічей, де вам конче необхідно бути в центрі уваги сірий одяг — в даному випадку, це колір пасивності та невпевненості, він не дає сконцентруватися, заважає проявити себе. Хоча це ідеальний колір для тих, кому ненадовго хочеться залишитися поза увагою інших та відпочити. До речі, якщо ви не зробили того, що шеф вимагав вже тиждень тому, чи морально не готові віддати борг колезі по роботі, краще вдягніть сірий костюм і не ходіть біля кабінету директора.

Білий.В минулому він не асоціювався з радістю і чистотою, як зараз, а був кольором смерті та мовчання. Зараз же білий — всевизнаний символ легкості, чистоти та втілення світла. Білі предмети візуально здаються легшими. Але якщо використовувати цей колір у великій кількості, то ви створите почуття холоду, стерильності та розчарування.

Чорний.Ще один колір-знак. І не обов'язково знак хаосу та небуття, страшного та містичного. З давніх-давен чорний відповідав жіночності, її містичній постаті, справжній жіночій сутності. В наш час чорний в багатьох випадках сприймається як депресивний, похмурий, пригнічуючий, особливо в великій кількості. Тому треба слідкувати, щоб чорного було не занадто багато. В іншому випадку — колір налаштовує на агресію, суперечки та небажання слухати інших, вводить в стан депресії, навіює думки про смерть. Але між тим, чорний — це колір осягнення, крім того — універсальний колір елегантності. Чорно-білий ансамбль — ідеальне вирішення для свят, ділових зустрічей тощо. Жінки в чорному вбранні почувають себе впевненіше, а чоловіки відчувають в собі силу до рішучих вчинків. Чорний допомагає зосередитися, робить візуально стрункішим, а по-справжньому виспатися можна тільки на чорних простирадлах.

Наведені характеристики кольорів мають свою силу лише в тому випадку, якщо вони є лише доповненням вашого темпераменту. Адже, погодьтеся, в який би сірий або зелений колір не одяглась балакуча, нестримана людина, її нічим не спинити. Так само, якщо людина, м’яко кажучи, не оратор, то хай вона буде хоч тричі в помаранчевому або червоному... В таких випадках колір буде йти в дисонанс із внутрішнім почуттям, а інколи може призвести до психічних розладів.

І аби зрозуміти колір який по-справжньому ваш, мало подивитися у дзеркало, треба розібратися у власних звичках та вчинках, проаналізувати свою поведінку.

Вплив кольору на емоційний стан людини. Білий може підняти тонус в похмурий день, він допомагає подолати скованість.

Червоний — і це знаємо ми усі — символ чутливості, що символізує готов до відносин з протилежною статтю. Якщо людина роздратована або щойно пережила потрясіння, намагайтеся уникати червоного. Але якщо вам потрібний новий імпульс в житті, заохочення — зверніться за допомогою до цього кольору.

Рожевий та рум’яно-рожевий допоможуть вам у горі й турботах. Цей колір викликає почуття комфорту та допомагає в критичних ситуаціях — спробуйте скористатися ним у випадку якої-небудь невдачі.

Біль, тяжке потрясіння, приниження почуття власної гідності допомагає пережити помаранчевий колір. Якщо ви не сприймаєте помаранчевий колір, це означає, що ви боїтесь рухатися по життю вперед, озираючись на минулі невдачі, втрати чи горе. Саме помаранчевий здатний допомогти подолати це.

Коричневий, ще є кольором землі, може надати своєрідний притулок та підтримати в часи тривог та переживань.

Жовтий очищує, протидіє заклопотаності, похмурим думкам і дозволяє підвищити самооцінку.

Блакитний можна використовувати для пом'якшення грубої поведінки та виховання співчуття, також він допомагає примиритися з дійсністю та лікує емоціональний біль. Якщо ви вирішили схуднути — не використовуйте в одязі цей колір.

Зелений допоможе адаптуватися до незнайомих обставин. Він лікує розлади нервової системи і несе заспокоєння.

Синій знищує не тільки мікроби, але й астральні забруднення. Він допомагає стерти з пам`яті болісні спогади та позбутися від різноманітних шкідливих звичок.

Фіолетовий бажано застосовувати тільки в комбінації з іншими кольорами, його надлишок призводить до депресій. Це колір лідера, його застосування допомагає розвити в собі якості керівника. Цей колір також не рекомендується використовувати для роботи з дітьми.

Сірий заохочує мислення зі здоровим глуздом, але одночасно благотворно впливає на безрозсудливість. Також він заспокоює нерви.

Чорний — це колір темряви, але парадокс у тому, що в самому серці темряви є світло. Просто майже ніхто не наважується заглянути у темряву так глибоко. Тому чорний допомагає нам заглянути в себе та розкритися. Але не забудьте, що після використання цього спектру краще повернутися до усієї гами кольорів.

Характер і виразність кольору може значно змінюватись залежно від різноманітних асоціацій. Кожен з нас намагається пояснити емоціональну характеристику того чи іншого кольору характером певних предметів, на яких ми звичайно сприймаємо цей колір. Це дуже індивідуальна особливість кожної людини, що залежить від набутого ними досвіду. Встановити тут будь-які правила дуже важко, але з деякою вірогідністю можна припустити, що червоний колір асоціюється з вогнем і кров'ю, жовтий - з сонцем, синій — з небом, водою, зелений — з лісом, лугами. Те, що колір впливає на діяльність центральної нервової системи (ЦНС) просто не викликає сумнівів. Однак, на відміну від вегетативної нервової системи (ВНС), на яку безумовно впливає колір, взаємозв'язок між кольором і центральною нервовою системою людини — і це дуже складне явище. Якщо для ВНС колір — це, перш за все, кванти енергії, що потрапляють в організм із зовнішнього світу, то для ЦНС колір, якщо можна так висловитися, — і квант інформації про навколишній світ. Завдяки певним відділам ЦНС у людини формуються кольорові відчуття, а інтегративна діяльність ЦНС забезпечує функціонування кольорового сприйняття і більш складні форми опрацювання інформації. Специфічні враження центральної нервової системи можуть призвести до втрати людиною здатності сприймати кольори частково або повністю, так званої кольорової агнозії. Взагалі розрізняють кольорову агнозію і кольорову сліпоту, або дефекти кольоросприйняття. Взагалі, кольорова агнозія не виключає кольоросприйняття та правильного розрізняння окремих кольорів. Але хворі з кольоровою агнозією нездатні користуватия кольоровою класифікацією та предметними відношенням кольору. Наприклад, вони не можуть сказати який колір у апельсину, моркви тощо. Кольорова агнозія має центральне походження. При кольоровій сліпоті спостерігається або тотальна, або парціальна відсутність кольоророзрізнення. Цей дефект може мати як периферичне походження (ураження сітківки), так і центральне, особливо, при ураженні певної ділянки потиличної кори головного мозку. Таким чином, вплив кольору на ЦНС, (з одного боку, опосередковано діяльністю її кольорового аналізатора (специфічний інформаційний канал), а з іншого — ВНС (не специ-фічний енергетичний канал).

Колір, як енергія, необхідний для підтримання тонусу центральної нервової системи.

Відомі випадки так званого «кольорового голодування», коли при кольоровій бідності оточуючого пейзажу та обстановки розвивалися симптоми астенизації. У дітей, що тривалий час проживали в умовах «кольорового голодування», спостерігаються навіть затримки інтелектуального розвитку.

Енергетичний бік впливу кольору на центральну нервову систему вивчений ще недостатньо. Факти, що є в психології кольору носять фрагментарний характер. Одним з небагатьох, достатньо широко освітлених аспектів цієї проблеми є кольорові переваги. Здавалося б, перевага в кольорі має пряме відношення до питання про енергетичний вплив кольору на ЦНС. Однак, не виключаючи інші фактори, що впливають на надання людиною кольорової переваги, не можна заперечити, що на них суттєво впливають енергетичні характеристики кольору.

«Не потрібно бути особливо обізнаним у мистецтві, щоб розуміти, наскільки фарбування впливає на форму й навіть пропорцію», — говорив Віолі ле Дюк.

Щоб переконатися в цьому, досить уявити собі білу колонаду на темному фоні й темну колонаду на світлому фоні.

Кожна форма відрізняється від інших геометричним видом, величиною й положенням у просторі. Залежно від співвідношення трьох вимірів вона має лінійний, поверхневий, об'ємний або просторовий характер. Вибір кольору для кожної форми, як уже говорилося, багатосторонньо обумовлений, але крім цього, колір може активно сприяти виявленню характерних рис форми.

Іноді індивідуальні особливості окремих форм не відповідають характеру простору, інтер`єра. І тоді доводиться не виявляти за допомогою кольору особливості форми, а всіляко їх маскувати та виправляти, створювати враження про них.

Таким чином, взаємодія кольору й сполучень кольорів з об’ємно-просторовою формою може бути як гармонійною, так і антагоністичною.

Поліхромія здатна активно впливати на сприйняття форми, виражати на своїй мові її властивості і навіть ілюзорно та цілеспрямовано змінювати їх.

Колірні лінійні форми можуть викликати передбачені емоційні реакції, активно діяти на сприйняття, створювати різні відтінки почуттів, формувати художній образ.