Гармонія кольору. «Теплі» й « холодні» кольори.

Колір має відомі характерні властивості й певну виразність. Тільки таке сполучення кольорів, що відповідає нашим очікуванням, що вдало доповнює функціональне призначення предмета, тобто відповідає вимогам єдності кольору й об`єкта, сприймається як гармонічне. Можна встановити три фактори, що беруть участь у створенні гармонічного сполучення: колір, об`єкт, людина.

Нижче ми робимо спробу визначення й інших факторів, які варто враховувати при колірному рішенні.

По-перше, різний вплив і сприйняття кольору. Окремі кольори, наприклад, можуть бути світлими або темними, хроматичними або ахроматичними, насиченими або малонасиченими; сполучення кольорів можуть бути контрастними або неконтрастними тощо. У той же час колір сприймається, наприклад, далеким або близьким, теплим або холодним, легким або важким. Психофізіологічно він впливає на настрій.

По-друге, варто враховувати характер і специфіку об`єктів, структуру їхньої поверхні (вони можуть бути шорсткуваті або гладкі, розчленовані або нерозчленовані), розміри (вони можуть бути великі або малі, довгі або короткі), матеріал (дерево, бетон, метал, скло). Крім того, враховується і функціональне призна-чення. Гармонічне враження від колірного рішення припускає погодженість як кольорів між собою, так і відповідність характеру кольору й об'єкта.

Терміном «колірна гармонія» часто визначають просто приємне для очей, гарне сполучення кольорів, що припускає певну погодженість їх між собою, певний порядок у них, певну домірність і пропорційність.

Комбінація кольорів сама по собі, розглянута окремо, може бути як гармонічною, так і негармонійною. Теорія колірної гармонії в остаточному підсумку, таким чином, не може бути зведена лише до рішення питання про те, який колір з яким гармонує. Оскільки на естетичну оцінку впливають і форма, і фактура, і просторове положення, і змістовна обґрунтованість, то, мабуть, загальні принципи колірної гармонії не можуть бути визначені без врахування цих факторів. Але якою б не була істотна роль згаданих факторів, основу виразності кольору становить все-таки комбінація кольорів, узятих ізольовано, самих по собі.

У природі «теплота» або «холодність» кольору звичайно визначаються станом атмосфери, що часто робить на світлі тони холодними, а в тіні, навпаки, теплими. Про це ще в XІ ст. писав В. Вицольд: «На відкритому місці, і коли сонце перебуває низько на небі, предмети, освітлені прямим сонячним світлом, мають теплі відтінки, тому що світло на своєму довгому шляху через атмосферу до предмета й від предмета до ока приймає червоно-жовтий тон, тим часом як предмети, освітлені блакитнуватим відбитим світлом неба, мають холодні відтінки.

«Температура» кольору залежить також і від насиченості. Оптимально насичені, чисті кольори завжди будуть холодними ніж відповідні їм слабко насичені. Ми часто характеризуємо як холодну й строгу ту красу, у якій все строго, правильно. Ми називаємо холодною архітектурою, що характеризується геометричною чіткістю, строгою симетрією своїх форм.

Всі кольори спектра у відомому змісті є чистими або оптимально насиченими, оскільки кожному з них теоретично відповідає монохроматичне випромінювання. Однак у спектрі втримуються й такі кольори, як жовтогарячий, жовтий, жовто-зелений, які сприймаються як змішані або, у всякому разі такими, що містять відтінки. Тому в спектрі варто виділяти основні чисті кольори, тобто кольори, змішанням яких утворяться всі інші. Температура змішаних вторинних кольорів тоді буде залежати від переваги в них червоного або синього.

Теплохолодність кольору залежить і від світлоти. В. Кандинський правильно відзначав: « Будь-який колір може бути холодним і теплим, але ніде цей контраст не помітний так сильно, як у червоному».

Контраст теплих і холодних кольорів використовується не тільки в живописі, але й нерідко в графіці. Дуже важливе визначення теплоти або холодності в характеристиці ахроматичних кольорів. Теплий чорний і холодний чорний справляють зовсім різне враження.

Вивчаючи властивості кольорів, російський учений М. В. Ломоносов перший встановив, що серед великої кількості хроматичних кольорів є тільки три (червоний, синій, жовтий), яких не можна дістати змішуванням інших кольорів. Ці кольори називають основними. Змішуючи основні кольори, дістають кольори інших тонів. Так, змішуючи червоний і синій кольори, дістають фіолетовий, змішуючи червоний і жовтий — оранжевий, а жовтий і синій — зелений. Фіолетовий, оранжевий і зелений кольори називають змішаними. Змішуючи основні кольори змішаними, можна дістати нові кольори. На зовнішньому кільці кольорового круга показано три основних і дев'ять змішаних кольорів.

У фарбозаготівельній майстерні завжди повинні бути пігменти трьох основних кольорів, що дає змогу приготувати фарбувальні суміші потрібного кольору.

Зміна кольору суміші з двох або більше пігментів пояснюється тим, що частинки пігментів по-різному поглинають певну кількість світлових променів, які проходять крізь суміш. Які промені, і в якій кількості поглинаються пігментом, залежить від його властивостей. Якщо, наприклад, змішати жовтий кадмій з залізною блакиттю, утвориться суміш зеленого кольору. Це пояснюється тим, що частинки кадмію здатні поглинати фіолетові, сині і блакитні промені, а блакить — червоні, оранжеві і жовті. Таким чином, від суміші відбиватимуться лише зелені промені, від чого вона здаватиметься зеленою.

Щоб передбачити колір суміші, що утвориться при змішуванні кількох пігментів, треба знати, які промені поглинає кожен з них.

Однак не всі кольори при змішуванні одного з одним дають інший хроматичний колір. Так, якщо змішати в певному співвідношенні червоний і зелений кольори, то дістанемо ахроматичний сірувато-білий колір.

Кольори, які при змішуванні дають ахроматичний колір, називають взаємодоповнювальними. Доповнювальні кольори розміщені в кольоровому крузі на діаметрально протилежних його боках. Так, до червоних кольорів доповняльними будуть блакитно-зелені, до оранжевих — блакитні, до жовто-зелених — фіолетові тощо.

Користуючись такими кольорами, можна створити багато сірих фарбувальних сумішей з хроматичними відтінками. Якщо потрібно зменшити яскравість фарбувальної суміші, до неї додають пігмент кольору. Таким чином, можна зробити два висновки:

– при змішуванні двох кольорів, розміщених у кольоровому крузі поряд, дістанемо новий кольоровий тон, який міститься між ними. Кольоровий тон при цьому залежатиме від переваги того чи іншого кольору в суміші;

– при змішуванні двох кольорів, розміщених у кольоровому крузі навпроти один одного, дістанемо ахроматичний сірувато-білий колір.

Хроматичні кольори поділяють на теплі й холодні. Жовто-червоні кольори, які нагадують колір вогню, сонця, розжареного металу, називають теплими. Синьо-зелені кольори, які нагадують колір води, трави, льоду, називають холодними.

Встановлено, що деякі кольори сонячного спектру, так звані теплі тони — червоні, оранжеві, жовті — діють на людину, збуджуючи, розширюють зіниці і навіть прискорюють пульс та викликають загальну втому.

Інші, так звані холодні тони — сині, голубі, зелені — заспокоюють, зменшують втому очей. Враховуючи обставину, що людське око краще сприймає цю гаму, можна з упевненістю сказати, що стіни навчальних закладів краще зафарбовувати (оформлювати) в цій гамі. Загальна кольорова гама в світлих тонах сприяє збільшенню освітлення. Взаємопоєднані холодні і теплі кольори у приміщенні створюють робочий настрій.

Як правило, кількість кольорів робочого місця повинна обмежуватись трьома-чотирма, бо велика кількість кольорів може призвести до розсіяння уваги. Один із усіх кольорів повинен бути головним і визначати основний колорит.

Вибір переважного (улюбленого) кольору людиною визначається її характером і залежить також від соціального фактору. На основі соціологічних досліджень був отриманий наступний ряд кольорів по мірі зменшення надання переваг: — блакитний — фіолетовий — білий — рожевий — пурпурний — червоний — зелений — жовтий — помаранчевий — коричневий — чорний.

Колір може заспокоювати, приносити вмиротворення, або навпаки дратувати, викликати гнів. Опираючись на свої відчуття, людина намагається оточити себе тією колірною гамою, у якій почувається найбільш комфортно. Це особливо важливо при виборі кольорів для інтер`єру того чи іншого приміщення.

Як відомо, колір виражає індивідуальність і особисті уподобання. При цьому у природі існує певний закон дії кольорів на психологічний стан людини. Є кольори, які умовно можна називати «транквіліза-торами». Вони допомагають відновити сили після важкого робочого дня й розчинитися в теплоті домашнього комфорту. Це тепло асоціюється, насамперед, із землею. Коричневий, іржавий, охра, умбра — кольори темних відтінків, які допомагають заспокої-тися й відчути затишок. Вони ідеально підходять для кімнат, де потрібна затишна атмосфера. Зняти втому, відчути легкість і бадьорість допоможуть теплі кольори, що асоціюються із пляжем. Це світлі тони: перловий, кораловий, пісковий. Позитивний вплив мають кольори флори й фауни. Зелений і жовто-зелений кольори, близькі до рослинності, допомагають розслабитися й почуватися більш затишно в незнайомій обстановці. Тому в ресторанах, готелях і офісах так багато кімнатних рослин. Удома зелень добре використовувати в спальні й у робочій кімнаті.

Коли ми приходимо в гості до нового знайомого, то, судячи з інтер'єра й навколишніх предметів, можна багато довідатися про хазяїна будинку. Наприклад, якщо він багато подорожував, то, як правило, на поличках стоять різні заморські сувеніри й на стінах у рамочках безліч пам’ятних фотографій тощо.

Людина, що займається творчою діяльністю, віддає перевагу спокійним, непомітним тонам. В «інтелектуальну» палітру входять теплі фарби землі й сірий з його м`якими теплими відтінками. Всі відтінки синіх кольорів також допомагають зосередитися, налаштовують на розумову діяльність. Можливо, саме тому для чорнил найчастіше використовують сині кольори. Відтінки чорного кольору також вважаються діловими та серйозними.

При цьому занадто багато чорного створює жалобну й похмуру обстановку, що не зовсім добре позначається на процесі думки. Для приміщення, у якому ви працюєте, займаєтеся інтелектуальною діяльністю, потрібно вибирати спокійні, гармонічні кольори. В жодному разі фарби не повинні «кричати» про себе.

Коли мова йде про радість і безтурботність, то ми згадуємо дитинство. Червоний, синій і жовтий ― три основних кольори дитинства. Жовтий має збудливу, звеселяючу, комунікативну дію. Синій ― заспокійливий, дистанціюючий, дає відчуття свіжості. Червоний і всі його відтінки ― динамічні, активні, агресивні, їх добре використовувати в сполученні на світлому фоні.