Порядок припинення суб’єктів господарювання

Припинення суб'єкта господарювання - одне з юридич­них понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття «припинення» входять юридичні підстави («умови»), акти та процесуально-правові дії щодо припинення суб'єкта господарювання як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені господарським зако­нодавством. Загальні підстави і форми припинення діяль­ності[6] суб'єктів господарювання усіх видів визначені Гос­подарським кодексом (ст. 59). ГК України (ст. 60) встановлює та­кож загальний процесуальний (процедурний) порядок ліквідації суб'єкта господарювання. У разі банкрутства суб'єкта підприємництва відносини припинення регулю­ються Законом України від 14 травня 1992 р.(в редакції від 30 червня 1999 р.) «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом».

Суб'єкт господарювання припиняється за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів), за рішенням інших осіб-засновників суб'єкта господарюван­ня чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених ГК України та іншими законами, - за рішенням суду.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення суб'єкта господарювання є ініціатива власника цього суб'єкта чи уповноважених ним органів або передбачені законом чи установчими документами обставини (наприк­лад, у зв'язку із закінченням строку, на який він створю­вався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено). Мотиви ініціативи суб'єкта господарювання закон не визначає. Це можуть бути: зміна профілю діяльності конкуренція, затоварення тощо.

Види юридичних підстав примусового припинення суб’єкта господарювання визначені в законодавстві у виг­ляді примірного переліку (наприклад, ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Примусово суб'єкт господарювання припиняється відповідно до судового рішення, постановленого на підставі:

– визнання недійсним запису про проведення держав­ної реєстрації через порушення закону, допущені при ство­ренні суб'єкта господарювання - юридичної особи які не можна усунути;

– провадження суб'єктом господарювання діяльності що суперечить установчим документам, або такої, що за­боронена законом;

– невідповідності мінімального розміру статутного фон­ду суб'єкта господарювання - юридичної особи вимогам закону;

– неподання протягом року органам державної податко­вої служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

– наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність суб'єкта господарювання – юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Крім того, згідно з ч. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суб'єкт гос­подарювання припиняється на підставі рішення господарсь­кого суду про визнання його банкрутом. Порядок такого при­пинення визначає Закон України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ч. 1 ст. 59 ГК України передбачає дві правові форми припинен­ня суб’єкта господарювання: реорганізацію і ліквідацію

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого суб'єкта господарювання одного або більше нових суб'єктів господарювання. У разі реорганізації суб'єкта господарювання усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Загалом законодав­ство визначає чотири правових способи реорганізації суб'єкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення (ч. 1 ст. 59 ГК України). З юридичної точки зору ці спо­соби розрізняються залежно від того, до якого суб'єкта пра­ва переходять всі майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізуються.

Злиття двох і більше суб'єктів господарювання в один означає перехід прав і обов'язків кожного з них до суб'єкта господарювання, що виник внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає новий суб'єкт господарювання, а суб'єкти господарювання, що злилися, припиняються.

Приєднання одного суб'єкта господарювання до іншо­го означає, що до останнього переходять права і обов'язки приєднаного суб'єкта господарювання. Новий суб'єкт гос­подарювання внаслідок такої реорганізації не виникає, проте суб'єкт господарювання, який приєднався, припи­няється.

Поділ суб'єкта господарювання є створенням на базі одного існуючого суб'єкта господарювання двох і більше суб'єктів господарювання як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна суб'єкта господарювання. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження влас­ником (уповноваженим органом) роздільного акта (балан­су). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого суб'єкта господарювання пе­реходять до суб'єктів господарювання, створених внаслі­док поділу.

Перетворення суб'єкта господарювання як спосіб ре­організації означає перетворення однієї форми власності в іншу (наприклад, державної або комунальної в колектив­ну або приватну) і, відповідно, зміну організаційно-право­вої форми суб'єкта господарювання. Такий спосіб реорга­нізації масово застосовувався в процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. При перетво­ренні до суб'єкта господарювання, який щойно виник, переходять права і обов'язки колишнього суб'єкта госпо­дарювання.

У випадку ліквідації суб'єкт господарювання припи­няється як суб'єкт права без правонаступництва. Згідно з ч. 6 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій ст. 59 ГК України; у зв'язку із закінченням строку, на який він створював­ся, чи у разі досягнення мети, заради якої його було ство­рено;

у разі визнання його в установленому порядку банкру­том, крім випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом[7].

Слід зазначити, що ЦК України встановлює обов'язок учасників юридичної особи або органу, що прийняв рішення про при­пинення юридичної особи негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1 ст. 105 ЦК України ). Такий же обов'язок встановлено і ч. 1 ст. 34 Зако­ну України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Державний реєстратор в порядку, встановленому зако­нодавством, повинен (як правило, не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідних документів про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи) запов­нити реєстраційну картку про державну реєстрацію при­пинення суб'єкта господарювання - юридичної особи, вне­сти до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та пе­редати органам статистики, державної податкової служ­би, Пенсійного фонду України, фондів соціального стра­хування повідомлення про внесення до Єдиного державно­го реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення суб'єкта господарювання – юридичної особи є датою його припи­нення.

Ч. 8 ст. 59 ГК України містить норму, згідно з якою оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціаль­ному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіцій­ному друкованому виданні органу державної влади або орга­ну місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня при­пинення суб'єкта господарювання.

Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарюван­ня (ліквідаційний процес) встановлено ст. 111 ЦК України та ст. 60 ГК України, відповідно до якої ліквідація суб'єкта господарюван­ня здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим орга­ном, визначеним законом, якщо інший порядок її утво­рення не передбачений ГК України. Ліквідацію суб'єкта господа­рювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Ч. 2 ст. 105 ЦК України передбачає, що комісія з припинення юридичної особи (ліквідаційна ко­місія, ліквідатор тощо) призначаються за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняття „суб'єкт господарювання”.

2. Хто належить до суб'єктів господарювання.

3. Дайте визначення поняття підприємство.

4. Назвіть види підприємств залежно від форм власності.

5. Що таке унітарне підприємство.

6. Що таке корпоративне підприємство.

7. Дайте визначення поняття господарське товариство.

8. Назвіть види господарських товариств.

9. У чому полягають особливості акціонерного товариства.

10. У чому особливості правового становища кооперативів.

11. Дайте визначення поняття об'єднання підприємств.

12. Дайте поняття статутних об'єднань.

13. Дайте поняття договірних об'єднань.

14. Як може здійснювати підприємницьку діяльність громадянин.

15. Якими способами можуть утворюватися суб'єкти господарю­вання?

16. Які дії включає порядок державної реєстрації суб'єктів гос­подарювання?

17. Які документи подаються для державної реєстрації суб'єкта господарювання-юридичної особи?

18. Які відомості щодо суб'єкта господарювання-юридичної осо­би містяться в Єдиному державному реєстрі?

19..Які відомості щодо фізичної особи-підприємця містяться в Єдиному державному реєстрі?

20..Які відомості щодо відокремленого підрозділу юридичної осо­би містяться в Єдиному державному реєстрі?

21. В яких випадках проводиться державна реєстрація змін до установчих документів?

22. Назвіть підстави примусового припинення суб'єкта господа­рювання.

23. Назвіть підстави ліквідації суб'єкта господарювання.

Лекція № 4