Порядок утворення суб’єктів господарювання
Початковим етапом процесу створення суб’єкта господарювання є прийняття відповідного рішення. Порядок його прийняття залежить від виду суб'єкта господарювання, що створюється, і порядку створення (добровільний або примусовий). Відповідно ч.1 ст.56 ГК України суб'єкт господарювання може утворюватися за рішенням:
– власника (власників) (загальний порядок);
– уповноваженого власником (власниками) органу (загальний порядок);
– інших органів, організацій і громадян – у прямо передбачених законом випадках (спеціальний порядок).
Для набуття статусу підприємця громадянину достатньо зареєструватися в установленому законодавством порядку. При утворенні господарської організації - юридичної особи власник або, якщо це передбачено законодавством, уповноважений власником чи власниками орган стають її засновниками. Засновниками господарської організації є особи (власники), які приймають рішення про створення господарської організації та підписують установчі документи. Якщо інше не передбачено законодавством, засновником підприємства, організації може бути будь-яка особа, що має право власності на майно незалежно від форми власності. Кількісний склад засновників може бути різним. Організація може утворюватись одним власником (один засновник) або разом з іншими (два і більше засновників). Однак в окремих випадках законодавством можуть установлюватися певні вимоги щодо кількісного і якісного складу засновників.
За способом утворення суб’єкти господарювання можуть утворюватися шляхом:
– заснування нового суб’єкта господарювання;
– реорганізації (злиття, виділення, розділ, перетворення і приєднання) діючого суб’єкта господарювання;
– примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням АМК.
Порядок набуття статусу суб'єкта господарювання встановлюється нормами ГК України, Законом України ««Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та інших законів і визначається видом створюваного суб'єкта господарювання (комерційна чи некомерційна організація), способом утворення (засновництво чи реорганізація), його організаційно-правовою формою (кооператив, акціонерне товариство тощо).
Усі суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та правового режиму майна підлягають обов'язковій державній реєстрації як юридичні особи або фізичні особи-підприємці в порядку встановленому законом.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно вищеназваного Закону державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи. Реєстраційна картка – це документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру;
2) копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
3) два примірники установчих документів.
ГК України визначає зміст засновницького договору, у якому засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. 3 ст. 57 ГК України).
Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про:
– його найменування,
– мету і предмет діяльності,
– розмір і порядок утворення статутного та інших фондів,
– порядок розподілу прибутків і збитків,
– про органи управління і контролю, їх компетенцію,
– про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання,
– інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству;
4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи (ч. 1 ст. 24 Закону). Відповідно до ст. 10 Закону реєстраційний збір за проведення державної реєстрації справляється у такому розмірі:
десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за проведення державної реєстрації юридичної особи;
два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи – підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі тридцяти відсотків реєстраційного збору, встановленого за проведення державної реєстрації.
У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подаються і інші документи, наприклад, копія рішення органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання, документ, що підтверджує формування статутного фонду, копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю тощо.
Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені законодавством.
Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.
Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі – заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця.
Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи –підприємця, якщо вони не передбачені законом.
Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.
Документи, які подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.
Дата надходження документів на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації нового суб'єкта господарювання із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Порушення встановленого законом порядку створення суб'єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів, що подаються для його реєстрації, є підставою для відмови в державній реєстрації суб'єкта господарювання.
Переліки підстав для відмови у проведенні державної реєстрації суб'єктів господарювання - юридичних та фізичних осіб встановлено відповідно ст. 27 та 44 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Відмова у реєстрації суб'єкта господарювання з інших підстав не допускається.
Відмову в державній реєстрації суб'єкта господарювання може бути оскаржено в судовому порядку.
Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.
Ст. 29 Закону визначає порядок державної реєстрації змін до установчих документів, що проводиться у таких випадках:
- у разі зменшення статутного фонду (статутного або складеного капіталу) суб'єкта господарювання - юридичної особи,
- у разі зміни складу засновників (учасників) суб'єкта господарювання - юридичної особи,
- у разі зміни найменування юридичної особи - суб'єкта господарювання.
Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання. Наприклад, такі спеціальні правила встановлені сьогодні для банків і деяких інших фінансових установ, товарних і фондових бірж, промислово-фінансових груп.
Дата добавления: 2015-12-29; просмотров: 862;