Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України

Бюджетний кодекс України розмежовує видатки між ланками бюджетної системи України (глава 14 Бюджетного кодексу).

Головним бюджетом України є Державний бюджет, з якого здійснюються видатки: на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного су­дочинства, та видатки, що мають виключне державне значення і не можуть бути передані на виконання органам Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування.

Із державного бюджету України фінансуються видатки на: 1) державне управління — законодавчу, виконавчу владу, апа­рат Президента; 2) судову владу; 3) міжнародну діяльність; 4) фундаментальні й прикладні дослідження і сприяння науко­во-технічному прогресу державної важливості, міжнародні нау­кові та інформаційні зв'язки державного значення; 5) націона­льну оборону; 6) правоохоронну діяльність і забезпечення без­пеки держави; 7) освіту; спеціальні школи державної форми власності; загальноосвітні школи; 8) охорону здоров'я; 9) со­ціальний захист і соціальне забезпечення; 10) культуру та мис­тецтво; 11) державні програми підтримки телебачення, радіо­мовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств; 12) фізичну культуру і спорт; 13) державні програми підтрим­ки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки; 14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення; 15) державні програми розвитку транспорту, дорож­нього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики; 16) державні інвестиційні проекти; 17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони нав­колишнього природного середовища та ядерної безпеки, попе­редження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків сти­хійного лиха; 18) створення та поповнення державних запасів і резервів; 19) обслуговування державного боргу; 20) прове­дення виборів та референдумів; 21) інші програми, які мають виключно державне значення.

У видаткову частину загального фонду Державного бюдже­ту включається і Резервний фонд. Кошти Резервного фонду витрачаються за розпорядженням Кабінету Міністрів України, а контроль за витрачанням коштів Резервного фонду здійснює Верховна Рада України і Рахункова палата.

Бюджетні кошти з державного бюджету направляються на стабілізацію економіки, підтримку пріоритетних і базових га­лузей економіки, енергетику, будівництво, архітектуру, місто­будівництво.

Інвестиції в основні фонди промисловості та будівництва в Україні фінансуються не тільки з бюджету. До джерел фінан­сування належать: власні кошти підприємств, банківські кре­дити, залучені кошти (пайові внески до акціонерного капіта­лу), кошти об'єднань (союзів) підприємств, іноземні інвести­ції. І якщо бюджетні установи фінансуються тільки з одного бюджету, то капітальні вкладення можуть фінансуватися з кількох джерел. Держава регулює інвестиційну діяльність шляхом фінансової підтримки цільових будівельних програм.

Суми асигнувань щороку визначаються в бюджетах (в об'ємах централізованих вкладень).

Державні і муніципальні видатки як економічна категорія тісно пов'язані з державними (муніципальними) доходами. Дер­жава й органи місцевого самоврядування, плануючи видатки, обов'язково відшукують можливості покриття їх за рахунок за­планованих на наступний бюджетний період доходів. Незбалансованість видаткової і доходної частин бюджету веде до де­фіциту бюджету і необхідності пошуку можливостей для його покриття і порушення ст. 95 Конституції України, яка встано­вила, що держава прагне до збалансованості бюджету України.

Якщо бюджетних призначень не вистачає на покриття усіх витрат, затверджених у бюджеті, застосовується секвестр ви­датків, тобто пропорційне скорочення усіх видатків, крім захи­щених (ст. 55 Бюджетного кодексу). Захищені видатки щоріч­но визначаються в Законі про Державний бюджет.

Деякі функції держава може передавати місцевим органам самоврядування, але згідно з Конституцією України передання повноважень супроводжується переданням фінансових ресур­сів на покриття видатків, пов'язаних з виконанням державних функцій.

Одним із принципів розподілу видатків між місцевими бю­джетами є принцип субсидіарності, тобто надавачі будь-яких соціальних послуг повинні бути наближені до безпосередніх споживачів. Відповідно до цього ст. 86 Бюджетного кодексу види видатків місцевих бюджетів поділяє на такі групи.

Перша група видатківфінансується з бюджетів сіл, се­лищ, міст та їх об'єднань, які забезпечують необхідне першо­чергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Ст. 88 Бюджетного кодексу встановлює видатки, які належать до першої групи: органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; освіта дошкільна і загальна середня (школи, дитячі садки); первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога; сільські, селищні та міські палаци культури, клуби і бібліотеки. Ці видатки визначені функціями держави і передані на виконання органам місцевого самовря­дування. Згідно зі ст. 85 Бюджетного кодексу вони здійсню­ються за рахунок трансфертів Державного бюджету.

Друга група видатківздійснюються з бюджетів міст рес­публіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів, які забезпечують фінансування бюджетних установ та заходів, пов'язаних із наданням основних соціальних послуг, гарантованих держа­вою для всіх громадян України; ст. 89 Бюджетного кодексу дає перелік видатків, які визначені функціями держави і пе­редані на виконання органам Автономної Республіки Крим і міст обласного значення. Такі видатки покриваються за раху­нок трансфертів з Державного бюджету України і тому врахо­вуються при визначенні дотацій вирівнювання, які передають­ся з Державного бюджету або коштів, що передаються до Дер­жавного бюджету України.

Третя група — видаткиз бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів для фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою со­ціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансу­вання програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Крім видатків на державне управління (представницька та виконавча влада Автономної Республіки Крим та обласні ра­ди) з цих бюджетів фінансуються видатки на загальну серед­ню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, заклади професійно-технічної освіти, що пере­бувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення; охорону здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення та інші видатки, перелічені у ст. 90 Бюджетного кодексу України.

Ці видатки покриваються за допомогою трансфертів з Дер­жавного бюджету і враховуються при визначенні дотацій ви­рівнювання, які передаються бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам, або коштів, що передаються до Державного бюджету України.

Із місцевих бюджетів фінансуються видатки, які не врахо­вуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і покривають витрати, пов'язані із виконанням власних повно­важень органів місцевого самоврядування. Ст. 91 Бюджетного кодексу вміщує перелік таких видатків: місцеву пожежну охо­рону, позашкільну освіту, соціальний захист і соціальне забез­печення, обслуговування місцевого боргу, будівництво і ре­конструкція доріг місцевого значення тощо. Ці видатки фінан­суються за рахунок доходів, визначених ст. 69 Бюджетного кодексу, які залишаються у місцевих бюджетах у розпоря­дженні органів місцевого самоврядування