Полонський В.М. Критерії оцінки якості й методи визначення новизни результатів науково-педагогічних досліджень

Під дослідженням у педагогіці розуміємо процес і результат наукової діяльності, спрямовані на одержання нових знань про законо-мірності навчання й виховання, теорію й методику організації навчально-виховного процесу, його зміст, принципи, методи і форми, управління освітою. Наукове дослідження ґрунтується на точно встановлених фактах, які дозволяють їхню емпіричну перевірку, спирається на вже відомі теорії, характеризується цілеспрямованістю, систематичністю, взаємозв'язком усіх елементів, процедур і методів. Науково-педаго-гічне дослідження можна охарактеризувати з погляду його якості й ефективності.

Якість дослідження тісно пов'язана зі споживчою вартістю про-дукту науки, перебуває з нею в діалектичній єдності. Для оцінки ступеня корисності всілякої споживчої вартості, у цьому випадку корисності наукової продукції, звертаються до дослідження її якості, сукупності теоретичних і практичних положень, отриманих у результаті дослідження. Якість дослідження детермінується новизною, актуальністю, теоретич-ним і практичним значенням отриманих у дослідженні результатів.

Якість фундаментальних науково-педагогічних досліджень визна-чається принципово новими концепціями, ідеями, підходами в галузі навчання й виховання, теорії й історії педагогіки, значенням отриманих результатів для теорії й практики, перспективою, яку вони відкривають для розвитку прикладних досліджень.

Якість прикладних науково-педагогічних досліджень і розробок визначається їх практичним значенням, впливом на процеси навчання й виховання, актуальністю отриманих знань. Перетворення потенційної споживчої вартості дослідження в дійсну відбувається в процесі впро-вадження наукового продукту в практику.

Ефективність науково-педагогічного дослідження можна розглядати в соціальному й економічному плані. Для більшості педагогічних до-сліджень характерний соціальний ефект.

Основною одиницею аналізу якості педагогічного дослідження є його результат (продукт). Для оцінки якості результат повинен бути розкритий зі змістовного й внутрішньо пов'язаним з ним аксіологіч-ного (ціннісного) боків. Змістовний бік результату характеризує критерій новизни. Ціннісний – критерії теоретичного й практичного значення, актуальності. Теоретичне й практичне значення характеризує реальну цінність отриманих результатів, актуальність – потенційну, котра може бути виявлена після завершення роботи.

В основі оцінки якості науково-педагогічних досліджень лежить диференційований підхід. Результат дослідження оцінюється залежно від галузі педагогіки й типу роботи за допомогою загальнонаукових, типових і конкретно-наукових критеріїв.

Критерії якості повинні бути семантично однозначними, однаково розумітися як розроблювачами, так і експертами.

Критерій новизни характеризує змістовний бік результату, нові теоретичні положення й практичні рекомендації, які раніше не були відомі й не були зафіксовані в науці й практиці. Науковою цінністю володіють лише ті дослідження, які містять суспільно нові знання, що виступають вихідним щаблем для постійно зростаючого їхнього числа. Навмисне або випадкове повторення раніше відомих у педагогічній науці й практиці положень не може одержати визнання як результат дослідницької праці. Ця вимога поширюється й на ті випадки, коли «нові результати» відрізняються від старих лише термінологічно.

Для опису новизни ми пропонуємо використовувати наступні характеристики.

Вид новизни. Із цього погляду можна виділити теоретичну но-визну (концепція, гіпотеза, термінологія тощо) і практичну (правило, пропозиція, рекомендація, вимога, методична система тощо). Залежно від типу роботи й галузі дослідження на перший план буде виходити його теоретична або практична новизна.

Рівень новизни – характеризує місце отриманих знань серед відо-мих і їхню спадкоємність. Він оцінюється за допомогою рівня кон-кретизації, доповнення й перетворення.

Критерій теоретичного значення характеризує ціннісний бік ре-зультату, показує вплив результатів дослідження на існуючі концепції, підходи, ідеї, теоретичні уявлення в галузі навчання й виховання, визначає внесок роботи в розвиток педагогічної науки, ціннісний бік результатів дослідження. На відміну від критерію актуальності він характеризує готовий продукт дослідження, менше залежить від часу й може не збігатися з актуальністю. Нерідко правильна оцінка робіт дається через кілька років, коли більш чітко позначаться зміни, які відбулися в теорії під впливом отриманих результатів.

За ступенем й шириною впливу на теорію ми виділяємо кілька рівнів теоретичного значення: загальнопедагогічний, дисциплінарний, загальнопроблемний, частковопроблемний рівні. Перераховані рівні умовні, межі між ними рухливі, однак у більшості випадків їх можна визначити.

Теоретичне значення дослідження тісно пов'язана з його новизною, ступенем сформованості теоретичних положень, тобто концептуальністю, доказовістю отриманих висновків, перспективністю результатів дослі-дження для розробки прикладних тем. У фундаментальних дослідженнях концептуальність є сутнісною характеристикою й відображає теоре-тичне кредо автора. Дослідження, позбавлене концепції, буде носити описовий або еклектичний характер і в теоретичному відношенні буде малопереконливим. Критерій теоретичного значення дозволяє одержувати знання про сутність і закономірності процесу виховання, удосконалювати й перетворювати практику, намічати проекти нової педагогічної діяльності.

Критерій практичного значення характеризує реальні досягнення в навчанні й вихованні, організації різних видів діяльності, методиці викладання, які стали результатом використання педагогічних дослі-джень на практиці.

Практичне значення результатів прикладних педагогічних дослі-джень і розробок залежить від певних показників: кількість і склад користувачів, зацікавлених у результатах дослідження; масштаб вико-ристання результатів; соціально-економічний ефект; готовність результатів дослідження до використання. Залежно від ступеня розробленості ди-дактичних і методичних рекомендацій розрізняють початковий, основний і завершальний етапи готовності. Залежно від галузі застосування отри-маних результатів можна виділити три рівні практичного значення: частковометодичний, загальметодичний, загальдидактичний рівні.

Критерій актуальності вказує на необхідність і своєчасність ви-вчення й вирішення проблеми для подальшого розвитку теорії й прак-тики навчання й виховання, характеризує протиріччя, що виникають між суспільними потребами (попитом на наукові ідеї й практичні ре-комендації) і наявними можливостями їхнього задоволення. Критерій актуальності динамічний, залежить від часу, конкретних умов і специ-фічних обставин.

При визначенні аргументації актуальності робіт виникають теоре-тичні питання. Головним з них є визначення факторів вибору тематики досліджень. Закорінилося уявлення, що досить урахувати соціальне за-мовлення, перелічити суспільно значимі проблеми, які варто вирішити в цей момент, для того, щоб тема автоматично стала актуальною. Подібне обґрунтування актуальності недостатньо повне й потребує додаткової аргументації. Соціальне замовлення визначає лише напря-мок наукового пошуку, але не конкретну проблематику. Соціальне замовлення випливає з аналізу практики. Наукова проблема перебуває в іншій площині. Вона визначає основне протиріччя, що повинне бути переборене за допомогою науки. Постановка наукової проблеми – твор-чий акт, що вимагає особливого бачення, спеціальних знань і кваліфі-кації. Переклад соціального замовлення на мову наукової проблематики передбачає виділення головних, кардинальних питань, пошук вузло-вих протиріч, вирішення пріоритетних завдань.