Зразок оформлення тез доповідей на конференцію

Віковий підхід у формуванні громадянськості студентів.

Іванов І.І.

Національний університет біоресурсів

і природокористування України

Термін «підхід до організації навчально-виховного процесу» можна визначити як певний стратегічний напрямок, згідно з яким сучасний педагог домагається результату у вихованні. Віковий підхід у формуванні громадянськості студентів вимагає орієнтації при ор-ганізації навчально-виховного процесу на особливості віку студентів.

Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності визначено необхідність врахування вікових особливостей принципом наступності та безперервності і зазначено, що«починаючи з дошкільного віку, з перших років життя дитини, громадянське виховання проходить ряд етапів, протягом яких поступово ускладнюються, урізноманітнюються зміст та напрями роз-витку тих утворень, котрі загалом складають цілісну систему харак-теристик процесу утворення громадянських чеснот особистості» [1].

Педагогіка розглядає формування людини як єдиний і безпе-рервний процес, який передбачає кілька етапів, кожен з яких має свої суттєві особливості, які необхідно враховувати у процесі виховання. За сучасних умов схема вікової періодизації підростаючих поколінь може бути подана так (за даними симпозіуму з вікової фізіології «Акселерація розвитку», який відбувся в Москві у 1965 р.): Грудний вік – до 1року; Раннє дитинство – 2-3 роки; Перше дитинство – 4-7 років; Друге дитинство – 8-12 (хлопчики), 8-11(дівчатка); Підліт-ковий (або ранній юнацький) вік – 13-16 (хлопчики), 12-15 (дівчата); Середній юнацький вік – 16-20 (дівчата), 17-21 (юнаки); Пізня юність – 20-25 років.

Враховуючи дану періодизацію, нами було проведено дослідження вікового складу студентських контингентів у окремих аграрних вищих навчальних закладах III-IVрівнів акредитації. Аналіз дослідження дає можливість зробити такі висновки: по-перше, у аграрних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації денної форми навчання основу сту-дентських контингентів складають студенти вікової категорії – середній юнацький вік (у 2007/2008 навчальному році відсоток даної групи студентів по відношенню до загальної чисельності становив: у НАУ – 60,8 %; ХНАУ – 75,7%; ОДАУ – 62,5%); студенти, які належать до вікових груп «пізня юність» відповідно – 38%; 23,6%; 32,8%, «ранній юнацький вік» – 0%; 0,27%; 4,4%, «молодь» – 0,08%; 0,4%; 0,17%.). По-друге, розгляд вікових особливостей студентів у динаміці свід-чить про помолодшання студентських контингентів. Зросла кількість студентів, порівняно із початком 90-их років XX століття, вікової гру-пи раннього юнацького віку й зменшилась кількість студентів, котрим більше 25 років.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень свідчить, що біль-шість учених розглядають ранню юність як період громадянського становлення людини, її соціального самовизначення, активного залу-чення до громадського життя, формування духовних якостей особистості. Головне при цьому – формування активної життєвої позиції. Ранній юності властиве зростання самосвідомості. Це усвідомлення своїх якостей і можливостей, потреба у звіті про свої вчинки, уявлення про своє місце в житті, усвідомлення себе як особистості. Із цим пов’я-заний великий інтерес до моральних проблем – щастя та обов’язку, особистих і громадських стосунків між людьми, любові і дружби. Головна риса в самосвідомості і спрямованості в ранній юності – націленість на майбутнє.

Врахування вікових особливостей студентів є важливим, оскільки громадянські якості розвиваються у підростаючого покоління про-тягом кількох вікових періодів – у дошкільному віці, у молодших школярів, у підлітків, у молодих людей. Кожен із цих періодів – це частина життєвого шляху індивіда й водночас –певний ступінь його становлення як особистості.