Поняття та зміст інформаційної безпеки

Сучасний стан інформаційних відносин супроводжується використанням новітніх електронних технологій, що пронизують практично всі сфери діяльності людини. В таких умовах існує постійна загроза несанкціонованого втручання в роботу інформаційних систем з метою отримання певної інформації або вчинення інших протиправних посягань на інформаційну сферу. Враховуючи, що у ринкових відносинах інформація виступає об’єктом товарно-грошових відносин, а інформаційний ресурс стає одним з головних джерел економічної потужності держави, попит на інформацію постійно зростає, а для її отримання можуть використовуватися будь-які методи, у тому числі й протиправні. Саме тому, інформаційна безпека нині є невід’ємною компонентою національної безпеки України, а забезпечення економічної та інформаційної безпеки, відповідно до ст. 17 Конституції України, є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Аналізуючи поняття інформаційної безпеки слід виходити із законодавчого визначення національної безпеки, під якою в цілому розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини та громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, що передбачає своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у кожній сфері суспільного життя, у тому числі забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки. Узагальнюючи різні наукові підходи до змісту, інформаційної безпекиможна визначити, що інформаційна безпека – це стан інформаційного середовища, при якому гарантується захищеність інформації від протиправних посягань, розвиток інформаційних відносин і використання досягнутих результатів на користь особи, суспільства і держави. У змісті такого визначення закладено державний інтерес в інформаційній сфері, направлений на забезпечення безпеки самої держави, орієнтованість на інформаційний стан розвитку держави, сприяння інтеграції у прогресивне світове товариство, створення правового підґрунтя для застосування попереджувальних заходів у боротьбі із загрозами інформаційній безпеці.

Позитивні здобутки сучасної інформаційної цивілізації, обумовлені розширенням можливостей здійснення інформаційних зв’язків на будь-які відстані, оперативністю в опрацюванні та поширенні інформації, використання новітніх комунікативних систем, супроводжується і негативними явищами. Таким, зокрема, є можливості перехоплення, перекручування та знищення інформації, використання інформації в антисоціальній діяльності, що потребує комплексної і системної протидії у межах забезпечення інформаційної безпеки держави. Змістом інформаційної безпеки є динамічний процес, що проявляється в поєднанні певного стану безпеки та її розвитку з використанням державного механізму правового регулювання. Складовими такого механізму є нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки, адміністративна діяльність органів виконавчої влади, процедурний характер та програмно - технічне забезпечення інформаційної безпеки. Такий комплексний характер забезпечення інформаційної безпеки органічно поєднує в собі правові, управлінські, процедурні, технічні та інші заходи, спрямовані на виконання конкретних спеціальних завдань в інформаційній сфері та національній безпеці, розвиток об'єктів інформаційної безпеки, а також підвищення статусу суб'єктів, які її забезпечують.

Об’єктами інформаційної безпеки є матеріальні або духовні цінності, особисті або соціальні блага, державні інтереси, з приводу яких виникають інформаційні правовідносини. В залежності від суб’єкта інформаційних правовідносин об’єкти інформаційної безпеки поділяються на три групи.

До першої групи відносяться конституційні права та свободи людини та громадянина, серед яких таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Другу групу об’єктів становлять духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне та навколишнє природне середовище, природні ресурси суспільства в цілому. До третьої групи відносяться конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість держави, її інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну, механізми забезпечення функціонування телекомунікаційних систем Тобто, інформаційна безпека передбачає захищеність людини, суспільства та держави від протиправних посягань на їхні інформаційні права.

Складовими інформаційної безпеки є також ряд інших елементів, що підлягають правовій охорони від протиправних посягань. Серед них виділяють якість інформації, правила інформаційної діяльності, правові режими інформаційних ресурсів і доступу до інформації, кожен з яких перебуває під загрозою нанесення матеріальної чи моральної шкоди суб’єктам відповідних інформаційних відносин.

Суб’єктами забезпечення інформаційної безпеки виступають держава та уповноважені нею державні органи, недержавні організації, а також окремі громадяни, які здійснюють узгоджену діяльність в порядку, визначеному законодавством України. Суб’єктами інституціонального механізму інформаційної безпеки виступають Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади тощо. Сукупність суб’єктів, наділених функціями та повноваженнями охорони та захисту національних інтересів в інформаційній сфері утворюють систему забезпечення інформаційної безпеки.

Таким чином, інформаційна безпека – це урегульований нормами національного та міжнародного права механізм правової охорони та захисту об’єктів інформаційної сфери та суб’єктів інформаційних відносин від протиправних посягань.