Правове регулювання діяльності електронних засобів масової інформації

В сучасних умовах розвитку новітніх технологій розширюються шляхи доступу до інформації через електронну мережу, можливості якої використовують аудіовізуальні засоби масової інформації та інформаційні агентства, а також мережа Інтернет. Аудіовізуальний (електронний) засіб масової інформації–це організація, яка надає для масового приймання споживачами аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електричних сигналів і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв. До таких засобів відносяться телебачення, радіомовлення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо. Правові основи інформаційної діяльності таких широкодоступних засобів масової інформації закріплені як в загальному інформаційному законодавстві, так і в спеціальних нормативно-правових актах. Спеціальними нормативними актами є Закони України «Про телебачення і радіомовлення», «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України». Названі та інші нормативно-правові акти визначають організаційно – правові, економічні, соціальні засади, а також технічні умови інформаційної діяльності телебачення та радіомовлення. Це обумовлено використанням ними спеціальних технічних засобів передачі інформації, її поширення з використанням радіочастотного ресурсу, що потребує додаткового правового регулювання.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» закріплює основні принципи державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, систему державного управління та регулювання у сфері телерадіомовлення, структуру національного телебачення і радіомовлення, порядок заснування та матеріально-технічного забезпечення телерадіоорганізацій тощо. Серед принципів державної політики важливо виділити політику протекціонізму, державної підтримки розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва, створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України. Забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері телебачення і радіомовлення покладено на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, правовий статус та компетенція якого визначаються Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами, зокрема, ліцензування телерадіомовлення, ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України, участь у розробці і реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення тощо.

Структурно національне телебачення і радіомовлення України поділяється на державні та комунальні телерадіоорганізації, систему Суспільного телебачення і радіомовлення України, приватні, громадські та інші телерадіоорганізації, засновані відповідно до вимог законодавства України. Право на заснування телерадіоорганізацій як суб'єктів господарювання в Україні належить юридичним особам України та громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності. У той же час забороняється заснування телерадіоорганізацій:

Ø органам державної влади та органам місцевого самоврядування, якщо рішення про їх створення або положення про них не передбачає повноважень засновувати телерадіоорганізації;

Ø юридичним особам, статутні документи яких не передбачають можливість створення телерадіоорганізацій;

Ø іноземним юридичним та фізичним особам, особами без громадянства, політичним партіям, профспілковим, релігійними організаціями та юридичним особам, які вони заснували;

Ø громадянам, які за вироком суду відбувають покарання у місцях позбавлення волі або визнані судом недієздатними.

Державні телерадіоорганізації є державними підприємствами, які засновані органами державної влади відповідно до їх функцій та повноважень. Їх основними завданнями є оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні та за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю населення, оприлюднення офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва, сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету у світі. Державними телерадіоорганізаціями є Національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України, які ведуть мовлення на загальнонаціональних телевізійних і радіоканалах. Мета діяльності Телекомпанії, її завдання, органи управління, майновий стан та засади фінансово-господарської діяльності закріплено у Статуті Національної телекомпанії України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2002 р. № 764. Визначено, що головною метою діяльності Телекомпанії є забезпечення прав громадян на свободу думки і слова, на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, відкрите і вільне обговорення суспільних питань, а також розроблення і реалізація програмної політики, що відповідає національним інтересам України, створення конкурентоспроможної інформаційної продукції та забезпечення входження України у світовий інформаційний простір. Завданнями Телекомпанії є оперативне інформування телеглядачів про суспільно-політичні, інші події в Україні та за кордоном, про надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю населення, висвітлення діяльності Президента України, транслювання звернень Президента України з посланнями до народу та з щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, екстрених виступів Глави держави, інформування про участь Президента України в офіційних заходах, що проводяться в державі, ведення переговорів та укладення міжнародних договорів України, репортажі про офіційні візити Президента України в інші країни, прийоми делегацій та посадових осіб з інших держав, транслювання відкриття першого засідання сесії Верховної Ради України нового скликання, висвітлення пленарних засідань Верховної Ради України тощо. Подібні завдання стоять і перед Національною радіокомпанією України, Статут якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1235, і яка є державною радіоорганізацією, що веде радіотрансляцію на загальнонаціональних каналах мовлення.

Система суспільного телебачення і радіомовлення України є некомерційним засобом інформації, метою якого євсебічне задоволення потреб суспільства в оперативній інформації, забезпечення плюралістичного характеру мовлення, зважаючи на національні традиції, морально-етичні принципи Українського народу. Суспільне телерадіоорганізація має статус єдиної загальнонаціональної неподільної і неприбуткової системи масової комунікації, яка є об'єктом права власності Українського народу і діє згідно з єдиною програмною концепцією. Суспільне телерадіомовлення створюється на підставі рішення Верховної Ради України, яка затверджує статут Суспільного телерадіомовлення, чисельність і склад Громадської ради, частину складу Кваліфікаційної ради, програмну концепцію Суспільного телерадіомовлення.

Комунальні телерадіоорганізації створюються органами місцевого самоврядування за участі територіальної громади у встановленому законом порядку. Засновниками приватних телерадіоорганізацій можуть виступати фізичні або юридичні особи. Для задоволення інформаційних потреб територіальної громади фізичні або юридичні особи можуть створювати громадські телерадіоорганізації, без права займатися підприємницькою діяльністю зі статусом неприбуткової організації.

Специфічним суб’єктом відносин по забезпеченню доступу до масової інформації є інформаційні агентства. Законом «Про інформаційні агентства» визначено, що інформаційними агентствами є зареєстровані як юридичні особи суб’єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг.Змістом інформаційної діяльності інформаційних агентств є збирання, обробка, творення, зберігання, підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження інформаційної продукції. З цього нормативного закріплення випливає, що інформаційні агентства займаються такою ж діяльністю як й інші засоби масової інформації, тобто не тільки поширюють, але й створюють власну інформаційну продукцію.

В Україні можуть діяти державні, недержавні інформаційні агентства, а також представництва іноземних інформаційних агентств. Інформаційні агентства підлягають державній реєстрації, після якої набувають статусу юридичних осіб і діють на підставі статуту, затвердженого засновником. Засновником інформаційного агентства можуть громадяни та юридичні особи України. Нерезиденти можуть бути співзасновниками інформаційних агентств України. Державна реєстрація інформаційних агентств здійснюється Державною реєстраційною службою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України.

Продукцією інформаційного агентства є матеріалізований результат його діяльності, призначений для розповсюдження з метою задоволення інформаційних потреб суспільства. Інформаційні агентства мають право на випуск своєї продукції самостійно або через засоби комунікації, якими є друковані та екранні видання, радіо, телебачення, електричний та електронний зв'язок, комп’ютерні мережі. Інформаційні агентства мають переважне право на використання засобів комунікації, а державні – першочергове право перед іншими інформаційними агентствами у випадках розповсюдження інформації, яка має особливе значення для держави і суспільства. Відносини між інформаційним агентством та власником засобу комунікації будуються на договірних засадах.

Центральним інформаційним агентством в Україні зі статусом державного є Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ".Підпорядковане Кабінету Міністрів України. Укрінформ здійснює збирання, оброблення та розповсюдження офіційної інформації про події в Україні, а також офіційної інформації про події міжнародного характеру. Метою діяльності Укрінформу є реалізація державної політики в інформаційній сфері, надання інформаційної продукції засобами масової інформації, органам державної влади, фізичним та юридичним особам в Україні та за її межами. Національне інформаційне агентство незалежне від політичних партій та громадських організацій, а його завданнями є висвітлення державної політики і суспільного життя України, підготовка у межах своєї компетенції пропозицій про визначення пріоритетів у розвитку державної інформаційної служби, розбудови та захисту національного інформаційного простору та подання їх у встановленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України або Президентові України тощо. Відповідно до мети та завдань Укрінформ поширює офіційну інформацію з найважливіших політичних, соціальних та інших процесів у державі, розповсюджує офіційні документи Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів державної влади з найважливіших питань внутрішньої і зовнішньої політики, висвітлює офіційну точку зору керівників держави з актуальних питань державного життя.

В сучасній Україні нарощуються правові можливості використання в інформаційній сфері доступного до широких мас без обмеження в просторі Інтернет-мережі, що ґрунтуються на міжнародних нормах. На міжнародному рівні засади правового регулювання відносин у глобальних мережах закріплено в Окінавськії хартії глобального інформаційного суспільства, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 60/45 «Досягнення у галузі інформатизації та телекомунікації в контексті міжнародної безпеки» від 08.12.2005 р., інших документах. В Україні одним з перших нормативно - правових актів, що визначив цілі та завдання з розвитку національної складової глобальної мережі Інтернет став Указ Президента України від 31 липня 2000 року «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні».

На законодавчому рівні визначено, що Інтернет – це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно пов’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Основною ознакою Інтернету є сукупність телекомунікаційних мереж і засобів для накопичення, оброблення, зберігання та передавання даних. Додатковими ознаками є всесвітній характер доступу до інформації, розміщеної в Інтернеті, а також глобальний адресний простір, що дає можливість присвоювати адресу Інтернет-сторінки будь якого суб’єкта. Важливою ознакою мережі Інтернет є використання Інтернет-протоколу, який визначається як технічний стандарт, що дає змогу з’єднуватися електронно-обчислювальним машинам між собою в телекомунікаційній мережі. В системі Інтернет кожна країна має свій національний сегмент, тобто сукупність адрес, яким присвоєно код країни визначений міжнародним стандартом. Для України таким кодом є англійські літери «UA», що ідентифікують географічну територію, а не державу чи націю.

Нині Інтернет-мережа активно використовується для поширення інформації не тільки засобами масової інформації, але й органами публічної влади для оприлюднення офіційної інформації, що має загальносуспільне значення і така діяльність закріплена у відповідних нормативних актах. Так, Постановою «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» від 4 січня 2002 року № 3 Кабінет Міністрів України зобов’язав міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації забезпечити розміщення і постійне оновлення інформації на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою. Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 19 травня 2015 р. № 699 затверджено Положення «Про веб-ресурси Верховної Ради України» прийнято рішення про розміщення інформації про діяльність Верховної Ради України на її веб-ресурсах. Визначено, що веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю.

Порядок функціонування сайтів органів державної влади визначається низкою інших підзаконних нормативно-правових актів, в яких, зокрема, встановлена процедура надання органами виконавчої влади інформаційних та інших послуг громадянам і юридичним особам з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» тощо.

Таким чином, Інтернет є сукупністю інформаційного обладнання, системою комп’ютерних мереж, пов’язаних між собою за допомогою дротових, оптичних та бездротових технологій, що в цілому становить фізичну основу для розміщення інформаційних ресурсів. У той же час, з правової точки зору, Інтернет не має конкретного власника, не визнається ні суб’єктом, ні об’єктом права. Через Інтернет-мережу лише поширюється інформація шляхом розміщення її на електронних сторінках або через електронну пошту, що дає підстави відносити Інтернет до засобів передавання та приймання інформації в електронному вигляді, для чого власник інформаційного ресурсу не прикладає жодних зусиль. Натомість, розміщення в Інтернеті інформації, що містить порушення прав особи, підлягає правовому захисту на загальних підставах.

Функціонування Інтернету забезпечують оператори та провайдери телекомунікації, які визнаються суб’єктами надання інформаційних послуг. До них відносяться підключення до Інтернету, розміщення інформації та інформаційного ресурсу на веб-сервері та забезпечення доступу до нього (хостинг), адміністрування, тобто здійснення організаційно-технічних заходів для забезпечення функціонування адресного простору Інтернету, ,створення веб-порталів для пошуку і доступу (навігація) до інформаційних ресурсів.

Суб’єктами інформаційної діяльності у сфері Інтернет є також особи, які забезпечують інформаційне наповнення Інтернету, тобто виробники, власники та розповсюджувачі інформації. Окрему групу суб’єктів становлять споживачі Інтернет-послуг, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, які замовляють або отримують телекомунікаційні послуги для власних потреб.Правовий статус цих суб’єктів регулюється різними нормами національного та міжнародного права. Діяльність операторів та провайдерів регулюється нормами, розміщеними в законодавстві про електрозв’язок, телекомунікації, надання інформаційних послуг тощо. Діяльність виробників, власників, розповсюджувачів інформації регулюється цивільним законодавством, у тому числі нормами, що регулюють відносини інтелектуальної власності. Правові відносини споживачів телекомунікаційних послуг регулюють норми конституційного права, що визначають права та свободи інформаційній сфері, а також норми цивільного права, антимонопольного законодавства тощо.