Засоби масової інформація , їх правова характеристика та порядок реєстрації.

Важливим елементом функціонування та розвитку сучасного суспільства, одним із фундаментальних прав у будь-якій демократичній державі є можливість доступу до масової інформації. Закон України «Про інформацію» масовою називає таку інформацію, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб, а способом її поширення визначає засоби масової інформації, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.З таких законодавчих положень випливає, що метою масового розповсюдження інформації через засоби її поширення є задоволення інформаційних потреб окремо взятої людини та суспільства в цілому, коли споживачем інформаційної продукції може стати будь-яка зацікавлена особа. За силою впливу на свідомість суспільства засоби масової інформації називають четвертою владою, яка активно формує громадську думку про політичні, економічні, соціальні процеси в суспільстві, створює той чи інший політико-правовий фон та певним чином впливає на формування напрямів і темпів економічного та соціального розвитку, демократичних перетворень в державі.

Визначивши форми подання масової інформації законодавець тим самим встановив дві групи засобів, в яких вона може розміщуватися для публічного поширення – друковані та аудіовізуальні. Засоби масової інформації – це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять газети, журнали, інформаційні агентства, телерадіопрограми, кінодокументалістика. В сучасному суспільстві активно використовується мережа Інтернет, що дозволяє не тільки отримувати інформацію, але й обговорювати її з іншими споживачами. Сучасні засоби масової інформації є установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Головною рисою засобів масової інформації є їх публічність, що дає можливість доведення інформації до необмеженого, неперсоніфікованого кола споживачів. Не менш важливими спільними ознаками засобів масової інформації є використання спеціальних технічних засобів, односпрямованість впливу від комунікатора інформації до її споживача, перемінний характер аудиторії.

Спільність рис визначає і функції засобів масової інформації. Виконуючи роль громадського спостерігача, представника споживача та джерела суспільної інформації сучасні засоби масової інформації виконують ряд функцій. Найважливішою є інформаційна функція, сутністю якої є отримання та розповсюдження відомостей про найбільш важливі для суспільства і держави події. На основі інформації формується громадська думка про соціальне, економічне, політичне життя країни, діяльність органів влади, об’єднань громадян, політичних лідерів тощо. З цією функцією тісно пов’язана контрольна функція, що засновується на авторитеті громадської думки, висловлена через засоби масової інформації, які дають юридичну та моральну оцінку подіям і поведінці осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій засоби масової інформації опираються як на громадську думку, так і на закон. Інформуючи громадськість про діяльність органів публічної влади засоби масової інформації забезпечують контроль за їх діяльністю, акцентують увагу владних структурах на питаннях, що турбують суспільство.

Не менш важливішою є освітня функція, що передбачає донесення до громадян певних знань, дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації. Функція соціалізації – це засвоєння людиною правових норм, цінностей, зразків поведінки в суспільстві, що дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності. Оперативна функція забезпечує можливість звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, розкриває корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації у розумні строки.

В Україні діяльність засобів масової інформації регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших нормативно-правових актів. Основою правового регулювання обігу масової інформації є Конституція України, норми якої гарантують не тільки свободу доступу до інформації, але й її вільне поширення, заборону цензури тощо. Конституційні положення конкретизовані у спеціальних законах, що регулюють діяльність певної групи засобів масової інформації. Особливістю правового регулювання діяльності засобів масової інформації є те, що з одного боку вони визнаються як звичайні суб’єкти господарських відносин, а з іншого – як засіб поширення інформаційної продукції, публічних висловлювань поглядів на політичні та інші відносини. Засоби масової інформації визнаються частиною політичної влади в країні, що впливає на демократизацію суспільних відносин. Саме тому, для правового регулювання діяльності ЗМІ використовуються не тільки спеціальні закони, але й нормативні акти інших галузей права, зокрема, господарського, цивільного тощо.

В залежності від правового статусу власників та засновників засобів масової інформації вони поділяються начотири групи. До першої групи відносяться державні або офіційні засоби масової інформації, засновниками яких є органи державної влади. Такі засоби використовуються, перш за все, для розповсюдження офіційної інформації про діяльність органів публічної влади. Другу групу засобів масової інформації об’єднують партійні видання, засновниками яких є політичні партії, які з використанням таких засобів пропагують свою ідеологію та здійснюють політичну агітацію. Наступна групаоб’єднує в собі приватні (незалежні) засоби масової інформації, засновниками та власниками яких є суб’єкти підприємницької діяльності. Такі засоби орієнтовані на отримання прибутку, а зміст їх діяльності залежить від потреб ринку. До четвертої групи відносяться громадські засоби масової інформації, засновниками яких є громадські організації, а змістом діяльності є задоволення інформаційних потреб певних соціальних груп, а також інформування всього суспільства про діяльність громадських організацій.

Всі засоби масової інформації та інформаційні агентства що засновуються на території України, підлягають державній реєстрації у визначеному законом порядку. Порядок державної реєстрації друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств регулюється Законами України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1287 "Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів", Положенням про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 р. № 12/5. В залежності від сфери розповсюдження друкованих засобів масової інформації та діяльності інформаційних агентств їх реєстрація здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях Державною реєстраційною службою України або реєстраційною службою відповідних територіальних управлінь юстиції. Метою державної реєстрації є правова експертиза документів, що подаються до органу реєстрації, на відповідність їх Конституції України, інформаційному законодавству, Цивільному та Господарському кодексам України, іншим нормативним актам. За результатами правової експертизи приймається відповідне рішення.

Для державної реєстрації друкованих ЗМІ та інформагентств засновником (співзасновниками) подається заява встановленої форми на кожне видання окремо в друкованому вигляді державною мовою. У заяві про державну реєстрацію вказується засновник видання, вид, назва, мова видання, сфера його розповсюдження, програмні цілі, періодичність, випуску, обсяг і формат видання, юридична адреса засновника та його банківські реквізити, місцезнаходження редакції. За необхідності орган реєстрації має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність, зокрема, паспорт громадянина України, статут юридичної особи, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо.

Заява про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації розглядається протягом місяця, за результатами якого реєструючий орган приймає одне з рішень:

Ø про державну реєстрацію видання;

Ø про відмову у державній реєстрації;

Ø про зупинення строку розгляду заяви про реєстрацію.

Про рішення щодо державної реєстрації засобу масової інформації, письмово повідомляється засновник. Впродовж місяця після отримання такого повідомлення засновник має сплатити реєстраційний збір у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. Після сплати реєстраційного збору засновнику видається свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації. Протягом одного року з дня одержання свідоцтва засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації. В разі пропуску цього строку без поважних причин свідоцтво про державну реєстрацію втрачає чинність. Строк розгляду заяви про державну реєстрацію засобу масової інформації може бути зупинений реєструючим органом, якщо:

Ø засновник (співзасновники) не подав документи, якими підтверджується його (їх) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність;

Ø між співзасновниками не укладено установчий договір;

Ø виникли обставини, за яких з незалежних від реєструючого органу причин своєчасне проведення державної реєстрації неможливе.

Зупинений строк поновлюється з дня, коли заявник письмово повідомить про усунення причин, що перешкоджали державній реєстрації видання.

Якщо назва засобу масової інформації, його програмні цілі (основні принципи) або його тематична спрямованість містить заклики до насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, інші елементи, що суперечать статтям 3 і 4 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» чи ст. 14 Закону «Про інформаційні агентства», реєструючий орган може відмовити в державній реєстрації такого видання. Іншими підставами для відмови в реєстрації є видача свідоцтва друкованому засобу масової інформації з тією ж назвою, за винятком видань, що виходять різними мовами, а також подання заяви до закінчення року з дня набрання законної сили рішенням про припинення діяльності друкованого засобу масової інформації.

Випуск друкованого засобу масової інформації може бути припинено за рішенням засновника (співзасновників) або суду. Засновник (співзасновники) має право припинити випуск видання у випадках і порядку, передбачених установчим договором або статутом редакції чи іншим договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією. Суд припиняє випуск видання у разі порушення вимог частини першої статті 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», або ліквідації юридичної особи, яка є засновником видання. Про своє рішення суд повідомляє реєструючий орган. На підставі письмового повідомлення засновника (співзасновників), погодженого з редакцією, або рішення суду про припинення випуску друкованого засобу масової інформації реєструючий орган визнає свідоцтво про його державну реєстрацію недійсним.

Вилучення тиражу чи окремої його частини допускається тільки за рішенням або вироком суду, які набрали законної сили. Відмова в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або порушення встановленого законом порядку державної реєстрації, а також рішення про припинення випуску видання можуть бути оскаржені засновником (співзасновниками) у судовому порядку. Скасування рішення про припинення діяльності друкованого засобу масової інформації тягне за собою відшкодування збитків, заподіяних засновнику (співзасновникам), включаючи неодержані доходи.

Закон встановлює перелік видань, які можуть розповсюджуватися без їх державної реєстрації. До таких друкованих ЗМІ відносяться законодавчі, офіційні нормативні та інші акти, бюлетені судової практики, що видаються органами законодавчої, судової та виконавчої влади, а також видана за допомогою технічних засобів друкована продукція, не призначена для публічного розповсюдження, або машинописна, що розмножується на правах рукопису.

Друкований засіб масової інформації або інформагентство підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання чи дії агентства. Зміна засновника (складу співзасновників) повинна оформлятися угодою між засновником (співзасновниками) і його правонаступником, укладеною відповідно до вимог цивільного законодавства України. Ця угода є підставою для подання правонаступником заяви про перереєстрацію в порядку, визначеному законом. Спори щодо зміни засновника (складу співзасновників) вирішуються судом в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України. Всі дані про реєстрацію вносяться до електронної бази даних, яка містить інформацію про всі друковані засоби масової інформації, додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення та інформаційні агентства як суб’єкти інформаційної діяльності, що засновуються та/або діють в Україні. Держателем такого Реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує його функціонування.

Діяльність організацій мовлення здійснюється на підставі ліцензії, яка видається Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. Ліцензія видається на супутникове, ефірне, кабельне, проводові, багатоканальні види мовлення. Видача ліцензій на ефірне та багатоканальне мовлення з використанням радіочастотного ресурсу мовлення здійснюється на конкурсних засадах, а на інші види без конкурсів за заявковим принципом. Для отримання ліцензії на мовлення подається відповідна заява.