Підготовка даних для руху за азимутами

Сутність руху за азимутами полягає у тому, щоб витримати на місцевості задані напрямки і відстані. Напрямки руху витримують за допомогою компаса або гіронапівкомпаса, а відстані визначають парами кроків або за спідометром.

Підготовка даних для руху за азимутами виконується за великомасштабною картою і складається з вибору і вивчення маршруту руху, вибору орієнтирів на шляху руху, визначення магнітних азимутів, вимірювання відстаней між орієнтирами та складання і оформлення схеми або таблиці.

Маршрут вибирають таким чином, щоб він забезпечував швидкий, а в бойовій обстановці і скритий вихід до вказаного пункту і був з мінімальною кількістю поворотів. Для забезпечення скритого виходу до вказаного пункту, маршрут намічають у виїмках, масивах рослинності та інших об'єктах, які забезпечують маскування руху від оптичних, радіолокаційних та інфрачервоних засобів спостереження.

При виборі маршруту необхідно звертати увагу на наявність доріг, просік, ліній електропередач та інших лінійних об'єктів. І якщо вони проходять приблизно в напрямку руху, то їх треба включати в маршрут.

Орієнтири вибирають з урахуванням часу доби, пори року, стану погоди. Орієнтирами можуть бути місцеві предмети, які добре можна впізнати на місцевості (споруди баштового типу, перехрестя доріг, просік, мости, шляхопроводи, геодезичні знаки).

При виборі орієнтирів на ділянках маршруту необхідно враховувати спосіб руху і точність, яку він забезпечує. Наприклад, точність виходу на кінцеву точку під час руху пішки становить 10% пройденої відстані. Якщо відстань між орієнтирами на ділянці маршруту буде 4 км, то при виході до наступного орієнтира відхилення може бути до 400 м, і щоб знайти потрібний орієнтир, необхідно багато часу.

Досвід показує, що відстань між поворотними точками на маршруті руху не повинна перевищувати 1 - 2км під час руху пішки вдень, а під час руху на машині і дотримання напрямку руху за гіронапівкомпасом - 6 -10км.

Орієнтування вночі ускладнене через обмежену видимість. Тому перед здійсненням маршу вночі необхідно маршрут вибрати так, щоб він проходив дорогами або уздовж інших лінійних орієнтирів Контрольні орієнтири на маршруті намічаються частіше, ніж для руху вдень.

Орієнтирами на поворотних точках маршруту вибирають місцеві предмети і деталі рельєфу, які можна впевнено розпізнати вночі.

Такими орієнтирами можуть бути озера, ставки та інші водні об’єкти, «пильну поверхню яких добре помітно на темному фоні навколишньої місцевості, а також заводські та фабричні труби, башти, окремі вершини, які добре помітні на фоні нічного неба.

Вибрані орієнтири обводять на карті колами і з'єднують прямими лініями. Лінії маршруту, які не перетинають вертикальну лінію кілометрової сітки, треба продовжити до перетину з найближчою з них, щоб надалі було зручніше вимірювати дирекційні кути.

Дирекціоні кути напрямів за маршрутом вимірюють транспортиром або артилерійським кругом, які забезпечують точність виміру кута з помилкою 1-2°. Для більш точного визначення кутів за картою використовують хордокутомір (див. підрозд. 13.5). Виміряні дирекційні кути напрямів переводять у магнітні азимути, враховуючи поправку напряму для даного аркуша карти. У деяких випадках магнітний азимут може бути визначений по виміряному на карті істинному азимуту. Взаємозв'язок між магнітним азимутом, дирекційним кутом і істинним азимутом розглянуто в підрозд. 7.7.

Відстані на маршруті руху між вибраними орієнтирами вимірюють за допомогою циркуля-вимірника і лінійного масштабу або лінійкою з міліметровими поділками з точністю не менше 0,5 мм у масштабі карти. Якщо маршрут намічений гірською місцевістю, то У виміряну відстань вводиться поправка за рельєф.

Визначені магнітні азимути і відстані уважно перевіряють, тому Що груба помилка виміру хоча б одного з них призводить до відхилення від наміченого маршруту і в кінцевому результаті - до втрати орієнтування.

Найкращому орієнтуванню сприяє попередня робота з картою, за якою детально вивчається маршрут руху або район бойових дій, запам'ятовуються взаємне положення значних місцевих предметів, їх назва, напрямок течії річок і струмків. Все це дозволить при необхідності скласти по пам'яті картину навколишньої місцевості.