Тема 7. Виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ в Україні
1. Правові наслідки ухвалення рішення ЄСПЛ.
2. Доступ до рішення ЄСПЛ в Україні.
3. Звернення рішення ЄСПЛ до виконання в частині виплати відшкодування.
4. Застосування додаткових заходів індивідуального характеру.
5. Застосування заходів загального характеру.
6. Застосування Конвенції та практики Суду в Україні.
1. Правові наслідки ухвалення рішення ЄСПЛ.Відповідно до ст.46 Конвенції рішення ЄСПЛ мають обов'язкову силу та обов’язкові до виконання. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Встановлення Судом факту порушення статей Конвенції зобов'язує державу-відповідача вжити відповідних заходів на виконання судового рішення, а також спонукає удосконалити діюче законодавство і судову практику. Власне, навіть прийняття Судом справи до розгляду може позитивно вплинути на державні органи влади й змусити відновити права особи в разі їх порушення.
У разі встановлення Судом порушення Конвенції та Протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування збитків, то Суд у рішенні може передбачити справедливе відшкодування потерпілій стороні, тобто компенсацію здійснених витрат, матеріальних збитків та моральної шкоди (у розумних межах).
Рішення Європейського Суду дає відповідь на питання, чи були порушені державою під час слідства та судового розгляду права громадянина, гарантовані Конвенцією.
Рішення Європейського Суду не може скасувати рішення національних судів, проте якщо Європейський Суд визнає порушення державою норм Конвенції, держава мусить вжити заходів для відновлення порушеного права.
Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
Якщо Комітет Міністрів вважає, що нагляд за виконанням остаточного рішення ускладнений проблемою тлумачення рішення, він може звернутися до Суду з метою надання відповідного роз’яснення. Рішення про звернення ухвалюється більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.
Якщо Комітет Міністрів вважає, що Висока Договірна Сторона відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, в якій вона є стороною, він може, після формального повідомлення цієї Сторони і шляхом ухвалення рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті, звернутися до Суду з питанням про додержання цією Стороною свого зобов'язання згідно з пунктом 1.
Якщо Суд встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів з метою визначення заходів, яких необхідно вжити. Якщо Суд не встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів, який приймає рішення про закриття розгляду справи.
14 липня 2015 року в Росії Конституційний суд країни постановив, що Москва може не виконувати рішення Європейського суду з прав людини, якщо при цьому «порушуються засадничі конституційні норми Росії». Із проханням ухвалити рішення з цього питання звернулася група російських депутатів у середині червня – в той час, коли Росія повинна була надати Раді Європи план виплати акціонерам доведеної до банкрутства колишньої нафтової компанії «ЮКОС» компенсації в 1,9 мільярда євро, присудженої ЄСПЛ улітку 2014 року.
2. Доступ до рішення ЄСПЛ в Україні.Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про застосування практики та виконання рішень Європейського суду з прав людини» (надалі - Закон) протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" стислий виклад Рішення українською мовою, який має включати: а) офіційну назву Рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою; б) номер заяви до Суду; в) дату постановлення Рішення; г) стислий виклад фактів у справі; д) стислий виклад питань права; е) переклад резолютивної частини Рішення. «Урядовий кур’єр» публікує стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання. Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення (ст. 5 Закону). Переклад та оприлюднення Рішення здійснюється відповідно до ст. 6 Закону. Так, з метою виконання заходів загального характеру держава забезпечує переклад та опублікування повних текстів Рішень українською мовою спеціалізованим у питаннях практики Суду юридичним виданням, що має поширення у професійному середовищі правників («Офіційний вісник України»). Автентичність перекладу повних текстів Рішень засвідчується Органом представництва. Визначення видання, яке здійснюватиме переклад та опублікування повних текстів Рішень, а також замовлення необхідної кількості примірників видання з метою забезпечення судів, органів прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, служби безпеки, установ виконання покарань, інших зацікавлених суб'єктів провадяться на конкурсній основі Органом представництва. Забезпечення суддів опублікованим перекладом повних текстів Рішень покладається на державний орган, відповідальний за організаційно-матеріальне забезпечення судів. 3. Звернення Рішення ЄСПЛ до виконання в частині виплати відшкодування.Загалом, процедуру компенсації заявникам шкоди, яку вони понесли у зв’язку з порушенням їхніх прав, можна розділити на два етапи. Перший – це визначення Судом суми компенсації, яку держава повинна сплатити заявнику за порушення його прав. І другий – це виконання державою рішення ЄСПЛ, яким було присуджено таку компенсацію.
Що стосується першого етапу, то Суд зобов’язаний, у випадку визнання порушення Конвенції, надати потерпілій стороні справедливу сатисфакцію (відшкодування). Аналіз практики Європейського суду показує, що Суд дуже обережно і виважено підходить до визначення розміру грошової компенсації, яка присуджується потерпілій особі. Заявник завжди зобов’язаний довести, що внаслідок порушення його прав, гарантованих Конвенцією, йому було заподіяно моральну чи матеріальну шкоду, а також розмір такої шкоди.
При визначені суми компенсації матеріальної шкоди слід брати до уваги, що Суд надає компенсацію тільки тоді, коли національним законодавством не передбачено відшкодування такої шкоди або передбачено тільки часткове відшкодування. Щодо моральної шкоди, то досить часто ЄСПЛ у своїх рішеннях вказує на те, що висновок про порушення державою положень Конвенції сам по собі становить достатню справедливу сатисфакцію стосовно будь-якої нематеріальної шкоди, завданої заявникові внаслідок цього порушення.
Проте навіть якщо ЄСПЛ і присудив заявникові певний розмір грошової компенсації, то це ще не є гарантією того, що заявник зможе швидко її отримати. В Україні існують системні проблеми із виконанням судових рішень. І рішення Європейського суду тут не є винятком. Утім, позитивним є той факт, що за невиконання рішень ЄСПЛ передбачена пеня, а тому це певною мірою стимулює державу на їх виконання.
На законодавчому рівні порядок виконання рішень ЄСПЛ в частині виплати відшкодування врегульований ст 7 Закону. Так, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва вчиняє такі дії: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження вищевказаних документів, відкриває виконавче провадження. Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення. Виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні (ст. 8 Закону). У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження" Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів. Якщо встановити місцеперебування (місцезнаходження) Стягувача - фізичної особи неможливо, а також у разі смерті Стягувача - фізичної особи чи реорганізації або ліквідації Стягувача - юридичної особи сума відшкодування перераховується на депозитний рахунок державної виконавчої служби. Аналогічна процедура застосовується у випадку, передбаченому частиною другою статті 7 Закону. Сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується: а) на рахунок Стягувача після подання ним відповідної заяви; б) на рахунки спадкоємців Стягувача - фізичної особи після подання ними належним чином оформлених документів, які надають їм право на отримання спадщини; в) на рахунок правонаступника реорганізованого Стягувача - юридичної особи після подання ним належним чином оформлених документів, які підтверджують його правонаступництво; г) на рахунки засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи після подання ними рішень суду, які підтверджують їхній статус засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи на момент ліквідації та визначають частку відшкодування, що належить до виплати кожному із засновників (учасників, акціонерів). Протягом трьох днів з моменту перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби суми відшкодування державна виконавча служба повідомляє про це Стягувача. Інформацію про наявність на депозитному рахунку державної виконавчої служби суми відшкодування та про повідомлення про це Стягувача державна виконавча служба надсилає Органу представництва. Позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в ч. 4 ст. 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України . 4. Застосування додаткових заходів індивідуального характеру. Відповідно до ст. 10 Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом. Дії Органу представництва щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру передбачені ст. 11 Закону. Так, протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства; б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва. Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва. Орган представництва в рамках здійснення передбаченого ч. 2 ст. 11 Закону контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру. Обов’язки органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачені ст. 12 Закону. Зокрема, органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва. 5. Застосування заходів загального характеру.Відповідно до ст. 13 Закону заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень. Дії Органу представництва щодо вжиття заходів загального характеру. Щокварталу Орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (ст. 14 Закону). Подання включає пропозиції щодо вирішення зазначеної в Рішенні системної проблеми та усунення її першопричини, зокрема: а) аналіз обставин, що призвели до порушення Конвенції; б) пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства; в) пропозиції щодо внесення змін до адміністративної практики; г) пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів; д) пропозиції щодо забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду з прав людини для суддів, прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; е) пропозиції щодо здійснення інших заходів загального характеру, спрямованих на усунення недоліків системного характеру, припинення спричиненого цими недоліками порушення Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень; є) перелік центральних органів виконавчої влади, які є відповідальними за вжиття кожного з пропонованих у поданні заходів. Одночасно з поданням Орган представництва готує аналітичний огляд для Верховного Суду України, який включає: а) аналіз обставин, що спричинили порушення Конвенції; б) пропозиції щодо приведення судової практики у відповідність з вимогами Конвенції. Одночасно з поданням Орган представництва готує та надсилає до Апарату Верховної Ради України пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів. Дії Кабінету Міністрів України щодо вжиття заходів загального характеру передбачені ст. 15 Закону. Так, Прем'єр-міністр України відповідно до подання, передбаченого у ст. 14 Закону, визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. Центральний орган виконавчої влади, визначений у дорученні Прем'єр-міністра України, у встановлений у дорученні строк: а) забезпечує в межах своєї компетенції видання відомчих актів на виконання заходів загального характеру та контролює їх виконання; б) вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо прийняття нових, скасування чинних нормативно-правових актів або внесення до них змін. 3. Кабінет Міністрів України: а) видає в межах своєї компетенції акти на виконання заходів загального характеру; б) вносить у порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України законопроекти щодо прийняття нових, скасування чинних законів або внесення до них змін. Відповідні акти мають бути видані та відповідний законопроект має бути внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України протягом трьох місяців від дня видання доручення Прем'єр-міністра України, передбаченого частиною першою цієї статті. Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання Рішення передбачена ст. 16 Закону. Так, у разі невиконання або неналежного виконання Рішення винні службові особи, до повноважень яких належить це виконання, несуть адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність, передбачену законами України. 6. Застосування Конвенції та практики Суду в Україні. Конвенція та практика ЄСПЛ застосовуються в судовій практиці, в сфері законодавства та адміністративній практиці. Відповідно до ст. 17 Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою (ст. 18 Закону). Для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в ст. 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту використовується відповідна практика Суду. Застосування Конвенції та практики ЄСПЛ у сфері законодавства та в адміністративній практиці передбачено ст. 18 Закону. Так, Орган представництва здійснює юридичну експертизу всіх законопроектів, а також підзаконних нормативних актів, на які поширюється вимога державної реєстрації, на відповідність Конвенції, за результатами чого готує спеціальний висновок. Нездійснення передбаченої ч. 1 ст. 18 Закону перевірки або наявність висновку про невідповідність підзаконного акта вимогам Конвенції є підставою для відмови в державній реєстрації відповідного підзаконного акта. Орган представництва забезпечує постійну та з розумною періодичністю перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Суду, передовсім у сферах, що стосуються діяльності правоохоронних органів, кримінального провадження, позбавлення свободи. За результатами передбаченої у частині третій цієї статті перевірки Орган представництва подає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до чинних законів та підзаконних актів з метою приведення їх у відповідність з вимогами Конвенції та відповідною практикою Суду. Міністерства інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.
[1] Галкін І. Г. Особливості юрисдикції Європейького суду з прав людини/ І. Г. Галкін // Часопис Київського університету права. – 2014. - № 4. – С. 285-287.
[2] Манукян В. И. Международная защита прав человека: право, прецеденты, комментарии: Научно-практическое пособие. – К. : – Истина, 2010. – С. 78.
[3] Пархета А. А. Специфіка застосування рішень Європейського суду з прав людини у правовій системі
України / А. А. Пархета // Вісник Вищої ради юстиції. - 2013. - № 1. - С. 217- 228.
- [4] Гончаренко О. А. Правова природа пілотних рішень Європейського суду з прав людини / О. А. Гончаренко // Форум права, 2012. - № 4. - С. 243-249.
Дата добавления: 2015-10-26; просмотров: 2665;