Агрохімічний напрям НТП. Ефективність застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення

Агрохімічний напрям НТП особливо швидкого розвитку набув у другій половині XX ст. за такими чотирма напрямами:
1) створення нових і вдосконалення існуючих видів мінеральних добрив та збільшення доз їх внесення під сільськогосподарські культури; 2) виробництво нових поколінь засобів захисту рослин і тварин від хвороб і шкідників (інсектициди і фунгіциди), вдосконалення способів їх внесення; 3) створення нових поколінь засобів захисту рослин від бур’янів (гербіциди); 4) виробництво якісно нових стимуляторів росту і розвитку сільськогосподарських рослин і тварин, збільшення масштабів їх практичного застосування.

У збільшенні виробництва рослинницької продукції особливу роль відіграють мінеральні добрива. Їх виробництво в Україні через кризовий стан економіки, розрив міждержавних зв’язків з краї­нами СНД, насамперед, з Росією, істотно скоротилося (табл. 19.1).

Отже, в 2000 р. виробництво мінеральних добрив скоротилося (головним чином через недопоставки з-за кордону сировини) на 54,6 %, або зменшилося в розрахунку на 1 га посівної площі із 156 кг у 1985 р. до 72 кг у 2000 р., тимчасом як за оцінками спеціалістів потрібно вносити їх у межах 180 кг/га. Ускладнює становище та обставина, що скорочення виробництва відбувається на фоні істотного погіршення співвідношення між азотними, фос­форними і калійними добривами. Якщо структура виробництва NРК у мінеральних добривах 1985 р. становила 1:0,5:0,09 і оцінюється як дуже нераціональна (в наближеному варіанті це співвідношення повинне бути як 1:1,0:0,6), то в 2000 р. вона ще більше погіршилася — 1 : 0,03 : 0,01. Наведена інформація не означає, що саме в такому співвідношенні аграрні підприємства вносили добрива в ґрунт, оскільки фосфорні й калійні добрива частково імпортувалися державою і частково аграрні підприємства закупали їх за кордоном. Проте це не знімає гостроти питання як з точки зору необхідності збільшення виробництва мінеральних добрив, так і з позиції докорінного поліпшення співвідношення між NРК.

Таблиця 19.1

ВИРОБНИЦТВО МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ В УКРАЇНІ
(У ПЕРЕРАХУНКУ НА 100 % ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН)

Нині в Україні фосфорні добрива є найдефіцитнішими, а тому обмежують підвищення врожайності сільськогосподарських куль­тур, оскільки її рівень формується за фактором, що знаходиться у мінімумі. Якщо, наприклад, у ґрунті є запаси азоту і калію в доступній для рослин формі для формування, скажімо, 60 ц/га озимої пшениці, а фосфору — лише для 40 ц, урожайність за сприят­ливих умов становитиме максимум 40 ц/га. Як бачимо, при
дефіциті фосфору чи будь-якого іншого поживного макроелемента істотно знижується ефективність використання інших видів добрив, і це потрібно враховувати аграрним підприємствам, щоб не допустити даремного витрачання ресурсів.

За оцінками спеціалістів, поліпшення фосфорного балансу може підвищити врожайність зернових на 20—30 % і завдяки цьому на тих же посівних площах збільшити виробництво зерна на 10—12 млн т. Наша держава має реальні можливості істотно поліпшити фосфорний баланс завдяки промисловій розробці виявлених у Донецькій області великих покладів фосфорит-глауконітових пісків з підвищеним вмістом фосфору і калію.

НТП в сфері виробництва мінеральних добрив повинен розвиватися в напрямі поліпшення їх якості, насамперед, істотного підвищення вмісту діючої речовини в туках. Це дозволить зменшити транспортні витрати на перевезення і зберігання добрив, їх внесення і, що дуже важливо, звести до мінімуму забруднення землі наповнювачами туків, що, як правило, мають кислу реакцію і тим підвищують рН ґрунту. Важливо також повністю перейти на випуск гранульованих або великокристалічних добрив і розширити виробництво рідких. Це зменшить втрати туків при транспортуванні, підвищить їх екологічність, дасть змогу раціоналізувати процес підготовки і внесення добрив у ґрунт.

Сільськогосподарське виробництво чекає на створення принципово нових типів мінеральних добрив, які справляли б комбінований вплив на рослини, мали більш тривалий період післядії, не вимивалися з ґрунту, були максимально екологічно безпечними. Водночас науково-технічні розробки повинні здійснюватися і в напрямі вдосконалення матеріально-технічної бази, що обслуговує технологічний цикл використання мінеральних добрив і пестицидів. Насамперед, є нагальна необхідність у забезпеченні аграрних підприємств сучасними механізованими складами для зберігання і приготування добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, новими, більш досконалими машинами для їх внесення, в збільшенні виробництва і вдосконаленні спецтранспорту для перевезення рідкого аміаку тощо.

При застосуванні мінеральних добрив рельєфно проявляється дія закону спадаючої доходності. Відповідно до його вимог підприємствам економічно вигідно вносити мінеральні добрива до такого обсягу, за якого вартість додатково одержаної продукції дорівнюватиме додатковим витратам, пов’язаним з придбанням і внесенням цього ресурсу в ґрунт. На практиці аграрні підприємства користуються нині рекомендаціями наукових установ про раціональні дози внесення добрив під окремі культури. Проте для досягнення більшої віддачі добрив рекомендовані дози їх внесення потрібно коригувати згідно з даними про фактичний вміст NРК в ґрунті в доступній для рослин формі. Такі дані деякі підприємства вже мають, що дозволяє їм найраціональніше використовувати доб­рива, досягати більшої віддачі від їх внесення. Водночас для до-
сягнення максимального прибутку від даного ресурсу підприємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація про віддачу мінеральних добрив залежно від комбінації їх внесення під відповідну культуру в даних грунтово-кліматичних умовах.

Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив уже розроблена економістами-аграрниками (див., наприклад: Касл Э. та ін. Эффективное фермерское хозяйство. — М.: ВО Агро­промиздат, 1991. С. 398), тому головне нині — нагромадити необхідну інформацію про чутливість (віддачу) окремих культур до застосування різних доз добрив, узятих у різних комбінаціях. Через відсутність таких даних, а також з метою більш доступного викладу матеріалу наведемо гіпотетичний приклад пошуку найбільш прибут­кової комбінації внесення азотних і фосфорних добрив під озиму пшеницю за умови, що в ґрунті є природний запас калію, до­статній для забезпечення в ньому потреб цієї культури (табл. 19.2).

Таблиця 19.2