II. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

Сутність, значення і право касаційного оскарження

Касаційне провадження — це стадія господарського процесу, що передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, що вступили в законну силу.

Дана стадія характеризується наступними ознаками:

1) об'єктами касаційного оскарження є судові акти, що вступили в законну силу, у тому числі апеляційної інстанції;

2) касаційне провадження порушується, як і апеляційне провадження, тільки по скаргах (представленню), у яких повинно бути зазначене, у чому полягає порушення або неправильне застосування закону;

3) мета касаційного провадження — перевірка законності судових актів;

4) касаційний суд не зв'язаний межами скарги (представлення), а перевіряє законність судових актів у цілому;

5) касаційне провадження здійснюється тільки Вищим господарським судом України;

6) касаційний суд не розглядає справу по суті, не перевіряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність, тобто правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої й апеляційної інстанції.

Касаційне провадження складається з наступних етапів:

1) порушення касаційного провадження;

2) підготовка до розгляду касаційної скарги (представлення);

3) судовий розгляд по касаційній скарзі і прийняття постанови.

Право на касаційне оскарження виникає з дня набуття законної сили рішень і постанов, прийнятих господарськими судами в першій і апеляційній інстанціях, при наявності зазначених у законі передумов. Такими передумовами є: 1) наявність рішення, що вступило у законну силу, постанов, винесених судом першої або апеляційної інстанції; 2) віднесення суб'єктів оскарження до числа осіб, що беруть участь у справі.

У відповідності зі ст. 107 ГПК України, сторони в справі вправі подати скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що вступило в законну силу, і постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу вправі подати також особи, що не беруть участь у справі, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосується їхніх прав і обов'язків.

Отже, можна виділити наступні суб'єкти права подачі касаційної скарги: 1) сторони; 2) треті особи; 3) прокурор; 4) особи, що не беруть участь у справі, але про права й обов'язки яких господарський суд прийняв рішення або постанову.

Об'єктом касаційного оскарження може бути: 1) рішення господарського суду, що вступило в законну силу; 2) постанова апеляційної інстанції; 3) ухвали господарського суду, можливість оскарження яких передбачена ГПК України окремо від рішення.

Касаційна скарга (представлення) подається (вноситься) у Вищий господарський суд України через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову, що підлягає оскарженню.

Місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв о рішення або постанову, що оскаржується зобов'язаний подати скаргу (представлення) разом зі справою у Вищий господарський суд України в п'ятиденний термін із дня її надходження.

Згідно ст. 110 ГПК України, касаційна скарга (представлення) може бути подана (внесене) протягом місяцяз дня вступу рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду в законну силу.

Касаційна скарга (представлення) подається (вноситься) у писемній формі і повинна містити:

1) найменування касаційної інстанції;

2) найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи і дату ухвалення рішення або постанови;

3) найменування особи, що подає скаргу (представлення), і іншої сторони (сторін) у справі;

4) вимоги особи, що подали скаргу (представлення), із указівкою суті порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права;

5) перелік прикладених до скарги (представленню) документів.

Не допускаються посилання в касаційній скарзі (представленні) на недоведеність обставин справи.

Касаційна скарга підписується особою, що подала скаргу, або його уповноваженим представником.

До скарги додаються докази сплати державного збору і напрямку копії скарги іншій стороні в справі.

Особа, що подала касаційну скаргу, направляє іншій стороні в справі копії касаційної скарги і прикладених до неї документів, відсутніх у цієї сторони. Прокурор, що вносить касаційне представлення, направляє сторонам у справі його копію і копії прикладених до нього документів, відсутніх у справі.

Сторона в справі, одержавши касаційну скаргу (представлення), вправі направити відзив на неї касаційній інстанції й особі, що подала скаргу (представлення).Відсутність відзиву на касаційну скаргу (представлення) не перешкоджає переглядові судового рішення, що оскаржується.

Касаційна скарга (представлення) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:

1) касаційна скарга (представлення) підписана особою, що не має права її підписувати, або особою, посадове положення якого не зазначено;

2) скарга (представлення) спрямована інакше, чим через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову;

3) до скарги (представленню) не прикладені докази напрямку її копії іншій стороні (сторонам) у справі;

4) до скарги не прикладені документи, що підтверджують сплату державного збору у встановлених порядку і розмірі;

5) скарга (представлення) подана після закінчення терміну, установленого для її подачі, без клопотання про відновлення терміну або таке клопотання відхилене;

6) у скарзі (представленні) не зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права;

7) до направлення ухвали про прийняття скарги (представлення) до провадження від імені особи, що подала скаргу (представлення), надійшла заява про її відзив.

Про повернення касаційної скарги (представлення) виноситься ухвали.

Після усунення вищевказаних обставин, сторона в справі вправі повторно оскаржити, а прокурор внести касаційне представлення в загальному порядку (ст. 111-3 ГПК України).

Про прийняття касаційної скарги (представлення) про провадження суд виносить ухвали, у якому повідомляється про час і місце розгляду скарги (представлення). Ухвали спрямовуються всім учасникам судового процесу.

Порядок розгляду касаційної скарги (представлення)

У касаційній інстанції скарга (представлення) розглядається за правилами розгляду справи в суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, зв'язаних із встановленням обставин справи і їхнім доведенням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції винятково для перевірки юридичної оцінки обставин справи і повноти їхнього встановлення в рішенні або постанові господарського суду.

Розгляд скарги касаційною інстанцією складається з трьох взаємозалежних частин: 1) підготовча; 2) розгляд касаційної скарги по суті; 3) винесення й оголошення касаційної постанови.

У підготовчій частині засідання суд касаційної інстанції, як і суд першої інстанції, повинний вирішити, чи 1) можна справу розбирати в даному складі суддів, 2) чи можливо розгляд справи під час відсутності осіб, що не з’явилися, що беруть участь у справі; 3) роз'яснити особам, що бере участь у справі, їхні права й обов'язків і вирішити заявлені ними клопотання.

Розгляд касаційної скарги (представлення) здійснюється трьома суддями господарського суду і починається з 1) доповіді головуючого або одного із суддів, після чого касаційна інстанція 2) заслуховує осіб, що беруть участь у справі, і їхніх представників. Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд повинний 3) ознайомитися з додатковими матеріалами.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не вправі 1) встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, 2) вирішувати питання про вірогідність того або іншого доказу, 3) про перевагу одних доказів перед іншими, 4) збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 111-7 ГПК України).

У касаційній інстанції, як і в апеляційній, і в суді першої інстанції, діє принцип змагальності. Зміст даного принципу закріплене в ст. 111-6 ГПК України. Відповідно до цієї статті, особа, що подала касаційну скаргу (представлення), вправі відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Однак касаційна інстанція вправі не приймати відмовлення від скарги, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують або права й охоронювані законом інтереси.

Про прийняття відмови від скарги (представлення) касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанова господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Термін розгляду касаційної скарги (представлення).Касаційна скарга (представлення) розглядається в двомісячний термін із дня надходження справи разом з касаційною скаргою (представленням) у Вищий господарський суд України.

Постанова касаційної інстанції.За результатами розгляду касаційної скарги (представлення) суд приймає постанову, що повинна складатися з 1) вступної, 2) описової, 3) мотивувальної і 4) резолютивної частин.

Згідно ст. 111-11 ГПК України, у постанові повинні бути зазначені:

1) найменування касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;

2) найменування сторін і найменування особи, що подали касаційну скаргу (представлення);

3) найменування місцевого господарського суду або апеляційного господарського суду, рішення, постанова якого скаржується, номер справи, дата ухвалення рішення, постанови, прізвище судді (суддів);

4) короткий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду;

5) підстави, по яких оскаржене рішення, постанова;

6) доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (представлення);

7) мотиви, по яких касаційна інстанція не застосовує закони й інші нормативні правові акти, на які посилалися сторони, а також закони й інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення;

8) у випадку скасування або зміни рішення, постанови — мотиви, по яких касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції;

9) висновки за результатами розгляду касаційної скарги (представлення);

10) дії, що повинні виконати сторони і суд першої інстанції у випадку скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд;

11) новий розподіл судових витрат у випадку скасування або зміни рішення.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття. Постанова спрямовується сторонам у справі в п'ятиденний термін із дня її прийняття.

Слід зазначити, що вказівки, що утримуються в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Однак, постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про 1) вірогідність або невірогідність того або іншого доказу, 2) про переваги одних доказів перед іншими, 3) про те, яка норма матеріального права повинна бути застосоване і яке рішення повинне бути прийняте за результатами нового розгляду справи (ст. 111-12 ГПК України).

Відповідно до діючого законодавства, у касаційному порядку можуть бути оскаржені і ухвали господарського суду, але у випадках, прямо передбачених у ГПК України. Господарське процесуальне законодавство не містить правил про те, що касаційна перевірка може мати місце лише після звертання зацікавлених осіб в апеляційну інстанцію. Тому норми ГПК України, що передбачають право на оскарження ухвал, після закінчення терміну на апеляційне оскарження або при відмовленні в задоволенні скарги рівною мірою застосовуються і до касаційної інстанції.

Касаційна скарга на ухвали місцевого або апеляційного господарського суду розглядається в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть подавати сторони й інші учасники судового процесу, передбачені ГПК України і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У випадку скасування касаційною інстанцією ухвал 1) про відмову в прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, 2) про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, 3) призупинення провадження в справі, 4) припиненні провадження в справі, 5) про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви про провадження в справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції (ст. 111-13 ГПК України).

Повноваження суду касаційної інстанції при розгляді справи

Повноваження суду касаційної інстанції визначені в ст. 111-9 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (представлення) вправі:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (представлення) без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції цілком або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд у суд першої інстанції, якщо суд допустив порушення, передбачені ГПК України;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції цілком або частково і припинити провадження в справі або залишити позов без розгляду цілком або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне з раніше прийнятих рішень або постанов.

Суд касаційної інстанції залишає рішення першої інстанції або постанова апеляційної інстанції без зміни, а скаргу (представлення) без задоволення, якщо буде встановлено, що суд першої або апеляційної інстанції при розгляді справи правильно застосувала норми матеріального і процесуального права. Залишаючи скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції у своїй ухвалі повинний указати мотиви, по яких відкинуті доводи скарги.

Суд касаційної інстанції вправі скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційного суду цілком або в частині і прийняти нове рішення, якщо першою або апеляційною інстанцією обставини справи були встановлені повно і правильно, але була допущена помилка в застосуванні норм матеріального права.

Рішення першої інстанції або постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд у суд першої інстанції, якщо прийняте рішення або постанова є необґрунтованим. Рішення або постанова визнається необґрунтованим, якщо: 1) неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; 2) обставини, що мають значення для справи господарський суд порахував установленими, не доведені, 3) висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Таким чином, підставою для скасування або зміни рішення місцевого або апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ст. 111-10 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

1) справа розглянута судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справа розглянута судом під час відсутності яких-небудь зі сторін, не сповіщених належним чином про час і місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, що не були притягнуті до участі в справі;

4) рішення або постанова не підписана ким-небудь із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

5) рішення прийняте не тими суддями, що входили до складу колегії, що розглянула справу;

6) рішення прийняте господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених законом (ч. 4 ст. 17 ГПК України.— якщо після відводу суддів неможливо розглянути справа в господарському суді, до підсудності якого віднесена справа, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що мається у виробництві місцевого господарського суду, і передати його на розгляд в інший місцевий господарський суд).

Касаційне провадження по діючому господарському процесуальному законодавству є новим механізмом перевірки законності прийнятих судових актів і не має аналогів у процесуальному законодавстві інших держав. Досить короткий проміжок діяльності судів касаційної інстанції показав, що такий механізм реально сприяє правильному вирішеню економічних суперечок і захисту прав і законних інтересів організацій і громадян.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

1 234

Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 1624;