VII. СУДОВІ ВИДАТКИ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ. СУДОВІ ШТРАФИ.

Судові видатки – це витрати, які несуть юридично зацікавлені в вирішенні справи особи по сплаті витрат на розгляд і вирішення справи у суді. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, відносяться:

- суми, які підлягають сплаті експертам і перекладачам (ст.48 ГПК України);

- витрати, пов’язані з проведенням огляду на місці (ст.39 ГПК України);

- витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката;

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- витрати, пов’язані з виконанням рішення суду;

- інші витрати, визнані судом необхідними.

Крім того, експертам і перекладачам відшкодування витрати, пов’язані з явкою

в господарський суд (вартість проїзду, найм житлової площі, вартість попереднього

продажу проїзних білетів, витрати по користуванню білизною, добові і т.ін.), у розмірах встановлених законодавством про службові відрядження (ст.48 ГПК України).

Розмір видатків, пов’язаних з розглядом справи, на відміну від державного мита, визначається не ціною позову, а фактично проведеними витратами при розгляді і вирішенні справ і виконанні судових рішень.

Видатки, пов’язані з розглядом справи у залежності від того, коли саме вони підлягають сплаті, поділяються на:

1). внесені на перед до здійснення відповідної процесуальної дії;

2). які підлягають стягненню з програвшої сторони за результатами вирішення справи.

У ст.49 ГПК України встановлені правила розподілу судових витрат. Державне мито відноситься:

1). за спорами, які виникають при укладанні, зміні і розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилена частина пропозицій кожної з сторін

2). за спорами, які виникають при виконанні договорів і з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право віднести на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому законом порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Стороні, на користь якої здійснилося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі, коли інша сторона звільнена від сплати державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і інші витрати, пов’язані з розглядом справи, відносяться:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У практиці господарських судів часто виникає питання, як розподіляється державне мито у разі, коли господарський суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню з сторони, яка порушила зобов’язання. Згідно Інформаційному листу Вищого господарського суду України від 16.10.95 р. №01-8/732, якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнані обгрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір санкцій, які накладаються на відповідача, державне мито повинно бути покладено на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначними для рішення спору є обґрунтованість вимог позивачаі обов’язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

У випадках коли в рішенні, ухвалі господарського суду по тим чи іншим причи-

нам не було вирішено питання при судові витрати, господарський суд за власною ініціативою або за заявою сторони або прокурора, який приймає участь у господарському процесі, згідно ст.88 ГПК України виносить додаткове рішення про усунення цього недоліку.

Судовий штраф-грошове стягнення, яке накладається господарським судом на осіб за допущені ними порушення норм господарського процесуального законодавства.