ІІІ. ОБОВ’ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ. ПРЕДСТАВЛЕННЯ І ВИТРЕБУВАННЯ ДОКАЗІВ.

Метою судового доказування є всебічне, повне, об’єктивне з’ясування усіх обставин, які мають суттєве значення для вірного розгляду і вирішення справи. Обов’язок забезпечити у ході провадження повноту доказового матеріалу, який дозволяє встановити істину по справі в цивільному процесі, покладена на сторони, інших юридичнозацікавлених в вирішенні справи осіб і суд.

У відповідності з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У вказаній нормі закріплюється головний елемент змагального початку господарського процесу: кожній зацікавленій особі належить доказати факти, які обгрунтовують його юридичну позицію.

Обов’язки сторін по доказуванню розповсюджуються наступним чином: позивач, повинен доказувати факти, які засвідчують про існування правовідношення, з приводу якого виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен довести ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Але не слід вважати, що особа, яка бере участь у справі, повинна доказувати тільки ті обставини, які вона сама прямо і чітко позначила. Як свідчить практика господарських судів, позивач не завжди вичерпно визначає склад підстав вимог. Відповідач, здійснюючи захист, вказує, які важливі дії і події позивач залишив без уваги і відповідно доказування. Дякуючи цьому позивач може отримати шанс виправити свої недоліки, надавши суду потрібну інформацію. Господарське процесуальне законодавство передбачає право господарського суду безпосередньо витребувати докази, якщо він вважає неможливим розглянути справу на підставі доказів які є. В ст.38 ГПК України викладена норма про, те що якщо наведені сторонами докази недостатні, господарський суд повинен витребувати від підприємств і організацій незалежно від їх участі в справі документи і матеріали, які необхідні для вирішення спору.

Дане питання заслуговує особливої уваги і підлягає обговоренню в юридичній літературі. Так В.Ф. Глазирін вбачає, що суд повинен обмежуватися пропозицією надати додаткові докази, тому, що у разі рекомендації надати конкретні документи суд, по-перше, переходить до виконання функцій адвоката однієї з сторін, порушуючи тим самим принцип рівноправності і змагальності, по-друге, заздалегідь фактично проводить оцінку доказів, що вірогідніше всього приведе до упередженої їх при винесенні судового акту. На що Ю.Ю.Гусаков справедливо зауважує, що, по-перше господарський суд не повинен давати рекомендації про надання конкретних матеріалів. По-друге, пропозиція надати докази судом повинні робитися кожному з учасників процесу, але вони не обов’язкові. По-третє, активна позиція суду при витребуванні доказів дозволяє уникнути не тільки штучної перевантаженості судів, але й прийняття суперечливих рішень по одному й тому ж предмету.

Особливу точку зору виказує В.М.Жуйков, який враховує, що ініціатива суду по витребуванню доказів спрямована не на самостійне збирання доказів, а на постанову необхідних запитань для обговорення особами, які беруть участь у справі. Якщо вони висловляться позитивно про необхідність збирання доказів за допомогою суду (наприклад, про призначення експертизи ), то суд у такому напрямку і діє. Якщо вони вважають, що питання, поставлене судом на обговорення, додаткового з’ясування не потребує (не викликає в них спору, або, на їх думку, вже достатньо з’ясоване, або подальше з’ясування його вже неможливе і т.і.), то суд зафіксувавши в протоколі судового засідання постановку свого питання і думки осіб, які беруть участь у справі, можуть вважати цю проблему вичерпаною.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Роль суду у процесі доказування в господарському судочинстві складається з того, що він повинен створити особам, які беруть участь у справі, необхідні і рівні процесуальні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Для цього суд:

а) роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов’язки, в тому числі по поданню доказів і розповсюдженню тягара доказування;

б) попереджує осіб, які беруть участь у справі, про можливі наслідки здійснення або не здійснення ними процесуальних дій;

в) у випадках, передбачених процесуальним законом, надає особам, які беруть участь у справі, за їх клопотаннями сприяння в витребуванні доказів;

г) у необхідних випадках, передбачених процесуальним законом, сам витребовує докази.