Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці

Обов'язкова участь членів трудових колективів виробничих установ або закладів в створенні здорових і безпечних умов праці зумовлює необхідність стимулювання цієї діяльності за сумлінність, покарання, за невиконання вимог законодавства та нормативних документів. Порушення нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб і органів держ. нагляду і громадського контролю передбачає покарання у вигляді штрафів, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності залежно від виду та наслідків порушення. Так, за порушення правил безпеки, які спричинили нещасний випадок, що не призвів до стійкої втрати працездатності працівника, підприємство сплачує штраф у розмірі середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності. При нещасному випадку із стійкою втратою працездатності та за професійне захворювання сплачується штраф у розмірі половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати працездатності. У разі смерті потерпілого – у розмірі дворічного заробітку потерпілого. Якщо виявлено факт приховування нещасного випадку, підприємство сплачує визначений штраф у десятикратному розмірі.

За порушення правил і норм охорони праці, за невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду на підприємство накладається штраф головою Держнаглядохоронпраці у розмірі 2% місячного фонду заробітної плати (ЗП); заступниками голови – до 1,5% місячного фонду ЗП; начальником територіального управління – до 1%; начальником інспекції – до 0,5% місячного фонду ЗП. Згідно з "Кодексом України про адміністративні правопорушення", ст. 41 "Порушення вимог законодавства про працю та охорону праці", – порушення вимог законодавства про працю спричиняє штраф на службових осіб до 10 мінімальних ЗП. Порушення вимог законодавчих та ін. нормативних актів про охорону праці тягне штраф на працівників до 5 мінімальних ЗП, а на власників підприємств або установ незалежно від форми власності – до 10 мінімальних ЗП.

6. Управління охороною праці (УОП) – підготовка, прийняття, реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини під час праці.Цепланомірний процесс впливу на виробничу систему для отримання заданих показників, що характеризують здоровий стан умов праці. УОП – дії, що включають: оцінку параметрів умов праці; формування мети і постановку завдань; розробку програм з охорони праці; реалізацію програм та оцінку їх ефективності; стимулювання виконавців.

Об’єкт УОП – стан умов праці на робочих місцях. У вирішенні завдань УОП беруть участь як державні органи, так і безпосередньо керівники підприємств, структурних підрозділів, профспілкових організацій. Держава – гарант створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:Кабінет Міністрів України; Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду ( Держгірпромнагляд ); Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцеві державні адміністрації, місцеві Ради народних депутатів; об’єднання підприємств (асоціації, концерни, корпорації та ін.). Закон України «Про охорону праці» містить норми прямої дії, що визначають повноваження кожного з цих органів.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо охорони праці:

– забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці; – визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці; – подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; – встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віцепрем`єр-міністр України.

ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ: –створює єдину систему державного управління охороною праці; – вносить до розгляду Кабміну пропозиції щодо вдосконалення цієї системи; – організовує і забезпечує контроль за виконанням загальнодержавних актів та рішень уряду з питань охорони праці; – розробляє загальнодержавну програму і законопроекти з питань охорони праці, вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань; – координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади з питань охорони праці, організовує перевірки діяльності їх у сфері праці; – бере участь у міжнародній співпраці з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці, сприяє вивченню, узагальненню і поширенню досвіду з охорони праці, здійснює контроль за виконанням укладених договорів.

7. Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці є однією з провідних функцій управління охороною праці. Перед плануванням обов'язково визначається фактичний стан охорони праці і його прогнозування на майбутнє.

Планування робіт з охорони праці буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним(річним) і оперативним(на квартал, місяць, декаду).

Перспективний – комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, які пов'язані з перспективними змінами підприємства (2-5 років). Реалізація планів забезпечується через річні плани, які включаються до угоди, що є частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів до покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві; забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами. Питання охорони праці можуть відбиватися в інших поточних планах, які підприємства складають на вимоги трудових колективів: план соціального розвитку колективу; наукової організації праці; механізації важких і ручних робіт; охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період.

Оперативніплани складаються для швидкого поліпшення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

Для фінансування робіт з охорони праці в Україні створено фонди: державний при Держнаглядохоронпраці; галузевий – при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, об'єднаннях державних підприємств, що здійснюють функції управління майном цих підприємств; регіональні – в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (крім районів у містах); підприємств – на госпрозрахункових підприємствах незалежне від форми власності. Державний, галузеві, регіональні і фонди підприємств формуються за рахунок добровільних відрахувань підприємств з прибутку, що залишається у їх розпорядженні; за рахунок коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів та експертних груп, якщо це передбачено умовами угоди про їх надання; коштів ін. доходів, громадських організацій, що надійшли у порядку надання допомоги тощо. До цих фондів спрямовуються кошти, одержані від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, за невиконання розпоряджень посадових осіб органів Держнаглядохоронпраці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, за нещасні випадки на виробництві та випадки професійних захворювань, що сталися з вини підприємств, штрафів, накладених на посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Розподіл коштів, що отримані від застосування штрафів: 50% загальної суми штрафу перераховується до державного фонду охорони праці, по 25% до галузевого та регіонального фондів.

У разі створення районного (міського) фонду підприємства сплачують до нього частину коштів, визначену Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією, в межах загальних розмірів, установлених для регіональних фондів. Підприємства, що не належать до сфери управління галузевого органу або не входять до складу об'єднання, де створено галузевий фонд, перераховують штрафи у відповідні фонди за визначенням територіальних органів Держнагляд-охоррнпраці. Якщо немає галузевого або регіонального фонду, частина штрафу перераховується до держ. Фонду у визначені інструкцією строки, у разі затримки – пеня. Контроль за сумами і строками перерахувань здійснюють територіальні органи Держнаглядохоронпраці, органи. Кошти фондів охорони праці в кінці календарного року не списують, вони переходять повністю на наступний календарний рік. Кошти витрачаються тільки на заходи щодо створення безпечних, здорових умов праці, контролюються власниками коштів, службами Держнаглядохоронпраці і відділами охорони праці регіональних держадміністрацій.

8.Органи державного нагляду за охороною праці незалежні від державних адміністрацій, господарських, громадських і політичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Державні інспектори органів державного нагляду мають право: 1) відвідувати у будь-який час підприємства, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією, отримувати інформацію та пояснення власника; 2) видавати керівникам підприємств, керівним посадовим особам міністерств, комітетів, відповідальним за охорону праці працівникам приписи, обов'язкові для виконання, про порушення, недоліки в галузі охорони праці, про строки їх усунення; 3) призупиняти роботу підприємства або об'єкта, де виявлені небезпечні для життя та здоров'я працюючих порушення норм і правил охорони праці; 4) притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; 5) подавати позов в прокуратуру для притягнення до кримінальної відповідальності винних в порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або завдало шкоду працюючим; 6) надсилати власникам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді або про накладання на неї стягнення за порушення вимог охорони праці.

Громадський контроль здійснюється виборними представниками (контролерами) трудових колективів, які мають право перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, різних підрозділів підприємств, доводити до відома власника про недоліки, вносити пропозиції щодо усунення порушень. Контролери проходять навчання з охорони праці і трудового законодавства. Представники профспілок мають право перевіряти стан охорони праці свого підприємства, подавати власнику подання про порушення, вносити пропозиції щодо покращення умов праці, пожежної безпеки, соціального стану, вимагати від власника виконання прийнятих програм, планів, заходів з питань охорони праці.

Регіональний контроль здійснюють посадові особи місцевих держадмі-ністрацій та Рад народних депутатів у межах відповідної території: забезпечують проведення державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеві значення.

Відомчий контроль здійснюють вищі органи керівництва (міністерства, комітети) через служби, що контролюють виробничу діяльність підприємств. Контроль діє у межах підприємства у вигляді адміністративно-громадського, що може бути рекомендований (але не обов'язковий) до впровадження.

Адміністративно-громадський контроль. 1) Протягом кожної робочої зміни контролюється 1 раз робоче місце. Контроль здійснює майстер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер та громадський інспектор з охорони праці, вибраний зборами трудового колективу цеху. Порушення усуваються, а ті, що неможливо виправити, занотовуються в журнал 1-го ступеня контролю, доповідаються керівництву. 2) Контроль структурного підрозділу здійснюється не рідше 1 разу на тиждень начальником підрозділу (цеху, відділу, дільниці) і громадським інспектором трудового колективу або профспілки підприємства. Недоліки або порушення вимог охорони праці, виявлені при 1-му та 2-му ступені контролю, ліквідуються, а при неможливості записуються в журнал 2-го ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву підприємства. 3) Не рідше 1 разу на місяць в обсязі кожного робочого місця всього підприємства контроль здійснюється керівництвом підприємства (власником, головним інженером) і відділом охорони праці підприємства. Залучаються громадські інспектори з охорони праці підприємства або структурних підрозділів. Контролюючі знайомляться з записами журналів 1-го і 2-го ступенів контролю за станом охорони праці, приймають рішення щодо усунення недоліків і порушень, а виявлені порушення, які неможливо усунути, заносять до журналу 3-го ступеня контролю. Виявлені порушення обговорюються на технічних радах підприємства, розробляються заходи до їх усунення (оперативні дії або включаються до поточних чи довгострокових планів розвитку та реконструкції підприємства, або записуються до колективного договору). Ефективність контролю залежить від метрологічного забезпечення (методи та засоби вимірювання параметрів шкідливих та небезпечних факторів виробництва, визначення безпеки промислового обладнання і технологічних процесів).

Питання для самостійного опанування.

1. Суб’єкти і об’єкти охорони праці.

2. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

3. Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Обов'язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

4. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.

5. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура. Інструкції з охорони праці. Розробка та затвердження актів з охорони праці.