Лекція 2. Організація охорони праці на підприємстві.

Навчання з питань охорони праці

План лекції

1. Організація охорони праці на підприємстві.

2. Комісія з питань охорони праці на підприємстві.

3. Навчання, інструктажі, перевірка знань працівників з питань охорони праці.

4. Стажування, дублювання і допуск працівників до роботи.

5. Виробничий травматизм. Заходи по його попередженню.

1. Управління охороною праці (УОП) на підприємстві в цілому здійснює його керівник (власник), а в підрозділах (цехах, відділах, службах) – їх керівники або головні фахівці. Координує цю діяльність служба охорони праці (СОП). Задачі СОП та її функції викладені в "Типовому положенні про службу охорони праці", затвердженому наказом Комітету Держнаглядохоронпраці 03.08.1993р. № 73.

ЗАВДАННЯ СОП: забезпечувати безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель; працюючих засобами індивідуального і колективного захисту; оптимальні режими праці і відпочинку працюючих; здійснювати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, вести пропаганду безпечних методів праці; вимагати професійного добору кадрів.

СОП створюється на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, проф. захворюванням, аваріям в процесі праці. Згідно Закону України «Про охорону праці» роботодавець створює СОП при кількості працюючих 50 і більше відповідно до Типового Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці (ОП). При кількості працюючих менше 50 осіб функції СОП виконують за сумісництвом особи, що мають відповідну підготовку. При кількості працюючих менше 20 осіб для виконання функцій СОП залучають сторонних спеціалістів на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. В організаціях з меншою кількістю працюючих цю службу може представляти інженер, за сумісництвом. Працівники СОП повинні мати вишу спеціальну освіту з охорони праці, практичний досвід у відповідній галузі виробництва. СОП повинна мати відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення, висококваліфікований інженерний склад працівників, засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачені "Положенням про службу охорони праці".

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ СОП:

1. Створення ефективної системи управління охороною праці (СУОП), яка удосконалює діяльність кожного структурного підрозділу, кожної посадової особи.

2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з ОП.

3. Розробка разом з структурними підрозділами заходів щодо забезпечення норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, якщо вони досягнуті, підготовка розділу "Охорона праці" у колективному договорі.

4. Розробка методики запровадження інструктажу з питань ОП, його проведення. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.

5. Паспортизація цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності вимогам ОП.

6. Здійснення оперативного і поточного контролю за станом ОП підприємства.

7. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, розрахунок шкоди від цих подій.

8. Підготовка та складання статистичних звітів підприємства з питань ОП.

9. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.

10. Планування, контроль витрат коштів на ОП з фонду ОП.

11. Пропаганда і агітація безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації.

12.Навчання, підвищення кваліфікації, перевірка знань з питань ОП посадовців.

13. Участь в роботі комісії з питань ОП підприємства та допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.

14. Участь в комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після його капітального ремонту.

15. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих: та небезпечних факторів виробництва, лікувально-профілактич-ним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.

16. Контроль за додержанням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів, жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та ін. медичних оглядів працівниками підприємства.

17. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та ін. нормативних актів, виконання посадових інструкцій, проведення інструктажів на робочому місці, виконання приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, заходів до усунення причин нещасних випадків, аварій, які зазначені в актах розслідувань.

18. Контроль за відповідність нормативним актам про ОП машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявність технологічної документації на робочих місцях.

СУОП – складова частина загальної системи керування підприємством. При автоматизованій системі управління, управління ОП є її складовою частиною, або підсистемою. Об'єкт управління – діяльність структурних підрозділів, що спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Розроблена у 1976 р. під керівництвом д.т.н., проф. Г.Г. Гогіташвілі СУОП широко розповсюджува-лась, у 1980 р. рівень виробничого травматизму в Україні знизився на 25%. З 1992 р. функціонування СУОП в Україні вимагає Закон України «Про охорону праці», як найбільш ефективної системи, яка гармонійно інтегрується до міжнародних стандартів щодо питань ОП.

СУОПП – найважливіша підсистема загальної системи управління підприємством, що охоплює усі напрямки виробничо-господарської діяльності і виражається у цілеспрямованій діяльності посадових осіб і працівників щодо усунення неприпустимого ризику для здоров’я і безпеки персоналу в результаті виконання вимог нормативно-правових актів з ОП. Організаційну, методичну і наглядову діяльність з ОП, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням здійснює СОП. Її діяльністю керує безпосередньо директор.

Спеціалісти СОП у разі виявлення порушень ОП мають право:

– видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань ОП;

– вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт;

– зупиняти роботу виробництва, дільниці, устаткування та ін. засобів вироб-ництва у разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих.

2.На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватись комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників власника, профспілки, спеціалістів з ОП. Рішення комісії мають рекомендаційний характер. Загальні збори (конференція) трудового колективу затверджують Положення про комісію з питань ОП підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення.

Комісія керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з ОП, Положенням про комісію з питань ОП підприємства. Комісія може брати участь у розв’язанні конфліктів, пов’язаних з ОП, у розслідуванні нещасних випадків, в обговоренні питань ОП з власником, профспілкою. Завданняі комісії: захист законних прав та інтересів працівників у сфері праці; підготовка рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики травматизму, професійних захворювань, практичної реалізації державної політики з ОП на підприємстві; вироблення пропозицій щодо внесення до колективного договору питань з ОП та ін.

Комісія має право: порушувати питання до власника, профспілки щодо регулювання відносин у трудовому колективі у сфері ОП, розробляти рішення з конкретних питань праці; одержувати від служб підприємства необхідну інформацію з питань ОП; здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ОП, аналізувати стан умов і безпеки праці, виконання відповідних програм і колективного договору; вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працюючими питань ОП.

3. Навчання, інструктажі працівників з питань охорони праціє складовою частиною СУОП, що проводяться з учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їх трудової діяльності. Працівники, яких приймають на роботу та які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання та інструктаж з питань ОП, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, правила поведінки при виникненні аварій. Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки (перелік, викладений в наказі Держмаглядохоронпраці № 123 від 30.11.1993 р.), де є погреба у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань ОП у строк, встановлений відповідними галузевими нормативними актами, але не рідше 1 разу на рік. Працівники, що не пройшли навчання і перевірку знань або при повторній перевірці виявили незадовільні знання з питань ОП, звільняються з посади.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контролює ці питання відділ ОП. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання та перевірку знань з ОП, забороняється. Посадові особи, відповідно до переліку посад (наказ Держнаглядохоронпраці №94 від 11.10.1993 р.), до початку виконання своїх обов'язків і періодично (1 раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань ОП. Навчання керівників підприємств і установ та їх заступників, що безпосередньо відповідають за організацію ОП на підприємстві чи в установі (перелік посадових осіб у додатку-3 до "Типового положення про навчання, інструктажі і перевірку знань працівників з питань охорони праці"), проводиться в навчальних закладах, які мають дозвіл Комітету по нагляду за ОП України на проведення такого навчання. На підприємствах навчання з питань ОП організує відділ ОП підприємства, залучаючи до цього працівників відділу ОП і спеціалістів, що пройшли навчання і перевірку знань в навчальних закладах або в установах Держнаглядохоронпраці. Для перевірки знань посадових осіб і спеціалістів наказом по підприємству створюється комісія, яку очолює керівник підприємства або керівник служби ОП. До комісії входять керівники служби ОП, виробничо-технічних служб, представники місцевих органів Держнаглядохоронпраці, профспілкового комітету.

Посадові особи та спеціалісти невеликих підприємств, де неможливо провести навчання та утворити комісію по перевірці знань, проходять навчання у відповід-них місцевих навчальних закладах або на близьких за їх профілем виробництва підприємствах, а перевірку знань – в комісіях при місцевих органах Держнагляд-охоронпраці. Позачергова перевірка знань посадових осіб і спеціалістів відбува-ється в разі введення в дію або перегляду нормативних актів про ОП; введення в дію нового устаткування, нових технологічних процесів; при переведенні праців-ника на іншу роботу, що потребує додаткових знань з питань ОП; за вимогою працівника органу Держнаглядохоронпраці, у разі незнання актів про ОП.

Інструктажі з питань ОПпроводяться на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу – навчити працівника правильно і безпечно для себе і оточуючого середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Вступний інструктажпроводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи, посади; працівниками, що знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях. Проводить спеціаліст з ОП або людина, призначена наказом. Місце проведення – кабінет ОП або обладнане наочними матеріалами ін. приміщення. Програма розробляється відділом ОП згідно з наведеним у додатку до "Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці" переліком питань. Програму та тривалість інструктажу затверджує керівник підприємства. Запис про проведення робиться в спеціальному журналі, в документі про прийняття працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та проінструктований.

Первинний інструктажпроводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу; студентом, учнем перед роботою в майстернях, лабораторіях.

Проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з ОП, ін. нормативних актів про ОП, технічної документації і орієнтованого переліку питань інструктаж-жу, викладених в додатку до "Типового положення...". Програма розробляється керівником цеху, узгоджується зі службою ОП і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці повинні пройти стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів, що призначаються наказом по підприємству, цеху, дільниці, виробництву. В окремих випадках стажування може не призначатися, якщо робітник має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, а робота, яку він виконуватиме, для нього знайома з попереднього місця роботи.

Повторний інструктажпроводять на робочому місці із усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою – 1 раз на квартал; на ін. роботах – 1 раз на півріччя. Проводиться індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктажпроводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті ОП при: введенні в дію нових або змінених нормативних актів про ОП; зміні технологічного процесу, заміні, модернізації устаткування, приладів, інструментів, сировини, матеріалів, що впливають на ОП; порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння, аварії; на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про ОП; перерві в роботі працівника більше 30 днів (роботи з підвищеною небезпекою), для решти – понад 60 днів. Інструктаж прово-диться індивідуально або з групою працівників спільного фаху, обсяг і зміст якого визначається залежно від обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктажпроводять із працівниками: при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника; при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха; при виконанні робіт, що оформля-ються нарядом-допуском, письмовим дозволом та ін. документами; у разі екскурсій або організації масових заходів з учнями (походи, спортивні заходи).

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажіпроводить безпосередньо керівник робіт. Перевірка знань здійснюється усним опитуванням, за допомогою технічних засобів навчання, перевіркою навичок виконання робіт.

Оформляються первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєстрацією в спеціальному журналі. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. Працівники, що не пов'язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збереженням сировини, можуть бути звільнені від первинного, повторного та позапланового інструктажів наказом керівника за узгодженням з держ. інспектором Держнаглядохоронпраці. Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з ОП або вивісити її на робочому місці.

4. Стажування – набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під керівництвом досвідченого фахівця.

Дублювання – самостійне виконання працівником (дублером) професійних обов’язків на робочому місці під наглядом фахівця з обов’язковим проходженням протиаварійного і протипожежного тренувань. Перелік посад і професій праців-ників, які повинні проходити стажування, тривалість визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з ОП. Тривалість стажування залежить від стажу, характеру роботи, кваліфікації працівника.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2-15 змінабо дублювання протягом не менше шести змін. Допуск до стажування оформлюється наказом, в якому вказується тривалість, прізвище працівника, відповідального за проведення стажування. Керівнику надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування працівника, що має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються. Стажування проводиться за програмами для конкретної професії. Працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачені функціональними обов’язками.

Працівник повинен: закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій, інструкцій з ОП; оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах; засвоїти технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог безпеки праці. Після закінчення стажування при задовільних результатах перевірки знань з питань ОП наказом керівника підприємства працівник допускається до самостійної роботи (запис у журналі реєстрації інструктажів). Якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін.

Виробнича травма –раптове пошкодження організму людини з втратою ним працездатності, викликане нещасним випадком на виробництві. Повторення нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом – виробничий травматизм.

Основні причини виробничого травматизму і професійної захворюваності.

Організаційні: відсутність або неякісне проведення навчання та інструктажів з питань ОП; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; недостатній контроль або його відсутність; невиконання заходів до ОП.

Технічні: неспрацьованість виробничого устаткування; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування; недосконалість або відсутність технічних засобів безпеки.

Санітарно-гігієнічні:підвищений (вище гранично допустимої концентрації ГДК) вміст у повітрі робочих приміщень шкідливих речовин; підвищений рівень шуму, вібрації; недостатнє освітлення робочих місць; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні: монотонність праці; помилкові дії працівника внаслідок втоми через надмірну важкість роботи; незадоволення, напруженість роботи; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці; несприятливий психофізіологічний клімат у колективі.

Економічні: низький заробіток; порушення економ. методів стимулювання праці.

Нещасні випадки діляться:

- по кількості потерпілих – на одинокі і групові;

- по тяжкості – на легкі (уколи, подряпини, садно), важкі (переломи кісток, струс мозку), з летальним результатом;

- залежно від обставин –пов'язані з виробництвом, не пов'язані з виробництвом, але пов'язані з роботою, і нещасні випадки в побуті.

Нещасні випадки на території підприємства повинні бути обов'язково розслідувані. Згідно зі статтею 22 закону про охорону праці роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення зі всеукраїнськими обєднаннями профспілок. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2011р. №1232. Керівник ділянки робіт, де відбувся нещасний випадок, зобов'язаний: організувати долікарську і медичну допомогу; запобігти повторенню нещасного випадку; терміново повідомити про нещасний випадок керівникові підприємства і профспілці; протягом 3 діб розслідувати нещасний випадок спільно з інспекторами по ОП; скласти акти за формою Н5 та Н1 про нещасний випадок в декількох примірниках, один примірник якого обовязково необхідно видати керівникові підприємства, а другий постраждалому.

Якщо груповий нещасний випадок важкий або із летальним результатом, керівник зобов'язаний повідомити технічного інспектора профспілки, вищестоящому господарському органу, в прокуратуру по місцю знаходження підприємства, Держміськтехнагляд або Енергонагляд. Кожен випадок підлягає спеціальному розслідуванню технічним інспектором профспілки в строк не більше 7 днів. Про наслідки адміністрація повідомляє профспілковий комітет, технічну інспекцію. У разі інвалідності, що виникає в результаті каліцтва, потерпілому призначається пенсія, йому відшкодовується матеріальний збиток унаслідок втрати непрацездатності у розмірі різниці між втраченим середньомісячним заробітком і пенсією по інвалідності.

Аналіз причин нещасних випадків на виробництві проводять з метою впровадження заходів щодо їх усунення і попередження. Монографічний методпередбачає багатобічний аналіз причин безпосередньо на робочих місцях. Вивчаються організація і умови праці, стан устаткування, інвентаря, інструментів. Топографічний методдозволяє встановити місце найбільш частих випадків травматизму. Статистичний методзаснований на вивченні кількісних показників даних звітів про нещасні випадки на підприємстві. Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти (Пчт) та важкості (Пвт):

Пчт = А ∙ 1000 / Т; Пвт = Д / А,

де А – кількість випадків травматизму за звітний період, Т– середня чисельність працівників за списками, Д – кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності (Пнт) – це число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників: Пнт = 1000 ∙ Д / Т.