Аналіз умов праці у сільському господарстві

Сільське господарство включає численні галузі рослинництва (рільництво, овочівництво, плодівництво, виноградарство, луківництво й ін.), тваринництва (скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво й ін.), різні види переробки рослинних і тваринних продуктів.

Сільськогосподарське виробництво істотне відрізняється від промислового. Його особливості багато в чому визначають умови праці сільських трудівників.

Перша особливість сільського господарства — сезонність і конкретна терміновість робіт, що обумовлюють велику напругу у визначені періоди року, наприклад, посів зернових необхідно провести за 72 години, а їхнє збирання не більш ніж за 7—10 днів.

Друга особливість у рослинництві, а частково й у тваринництві, полягає в тім, що з провесни і до пізньої осені роботи проводяться на відкритому повітрі. При цьому на працюючим впливає мінливе сполучення метеорологічних факторів (жару, дощ, сніг), що залежать від кліматичної зони, часу року, погодних умов.

Третя особливість — це часта зміна робочих операцій, виконувана тим самим працівником, що не дозволяє обладнати тимчасові робочі місця відповідно до вимог.

Четверта особливість виявляється в тім, що сільськогосподарське виробництво розосереджене на великих територіях, у значному видаленні від постійного місця проживання, медичних установ. Тому на період сезонних польових робіт необхідно організувати мережу польових станів. Доцільно також будувати профілакторії для механізаторів, де вони могли б за короткий час відновити працездатність, особливо при вахтовому способі організації праці.

П'ята особливість полягає в тім, що сільське господарство характеризується хімізацією виробничих процесів, широким використанням пестицидів і мінеральних добрив, що шкідливо діють на працівників, забруднюють не тільки повітря робочої зони, але і біосферу.

Шоста особливість виявляється в тім, що працівники тваринництва мають постійний контакт із тваринними і біологічними препаратами, а це приводить до сенсибілізації організму, алергійним і зооантропонозным захворюванням.

Сьома особливість — використання нових технологічних процесів і машин. При цьому збільшується вплив шуму і вібрації на працівника, а також нервово-емоційна напруга.

На здоров'я працівників, крім біологічних, сімейно-побутових, медико-профілактичних факторів, істотно впливають виробничо-професійні умови. Встановлення об'єктивної залежності захворюваності працівників від санітарно-гігієнічних умов праці - важлива передумова розробки і впровадження профілактичних заходів, спрямованих на поліпшення стану здоров'я та підвищення продуктивності праці.

Основні положення з реалізації конституційних прав громадян на охорону їхнього здоров'я і життя в процесі трудової діяльності визначають закони "Про охорону праці" і "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Державна політика в галузі гігієни і охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівника та відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціальний захист працюючих, відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків, професійних захворювань тощо.

В Україні поки що функціонує створена раніше система пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах. Основний недолік системи полягає у тому, що вона не стимулює підприємства до поліпшення умов праці і деформує у свідомості людей ставлення до праці та її умов. Отже склалося так, що в збереженні несприятливих умов праці зацікавлені не тільки роботодавці, але і виконавці робіт, які одержують різного роду компенсації у вигляді пільгової пенсії, додаткової відпустки, скороченого робочого дня, доплат та інших пільг. Адміністрація ж при цьому звільняється від необхідності поліпшення умов праці. Більш того, нею використовується цей недолік для залучення та закріплення кадрів.

Оновленню системи надання привілеїв за роботу в несприятливих умовах сприятиме "Гігієнічна класифікація праці", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2001 року № 528.

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях з метою:

- контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам та видачі відповідного гігієнічного висновку;

- атестації робочих місць за умовами праці;

- встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

; створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;

- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;

- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;

- застосування заходів адміністративного впливу при виявленні са­нітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;

- вивчення зв'язку стану здоров'я працюючого з умовами його праці (при проведенні епідеміологічних досліджень здоров'я, періодичних медичних оглядів) ;

- складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

- розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;

- встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обґрунтування заходів соціального захисту працюючих.

Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визнаних рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі гігієнічні нормативи), а також можливим впливом їх на стан здоров'я працюючих.

Робота зі збудниками інфекційних захворювань, з речовинами, для яких повинно бути виключеним вдихання та потрапляння на шкіру (протипухлинні лікарські засоби, гормони-екстрогени, наркотичні аналгетики), дає право віднесення умов праці до певного класу за шкідливістю та потенційною небезпечністю.

Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором (іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів можлива при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Гігієнічна кваліфікація використовується для:

- установ, що здійснюють контроль за дотриманням санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів на робочих місцях, а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць (установи санепіднагляду, організації, що акредитовані та атестовані на право вимірювання і оцінки факторів виробничого середовища і трудового процесу);

- установ, що здійснюють медичне обслуговування працюючих (медико-санітарні частини, центри профпаталогії, центри медицини праці, поліклініки та ін.);

- роботодавців усіх організаційно-правових форм та форм власності;

- працівників (з метою отримання повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях як при влаштуванні на роботу, так і в процесі трудової діяльності);

- органів соціального і медичного страхування у тих випадках, коли тарифи відрахувань залежать від ступеня шкідливості та небезпечності умов праці і завданої шкоди здоров 'ю.

Для окремих видів виробництв, робіт, професій, які мають виражену специфіку (плавсклад, льотний склад, водії авто- та залізничного транспорту, водолази та інше), повинні розроблятись відповідні методичні документи з гігієнічної атестації цих професій, погоджені з МОЗ України. При цьому умови праці повинні оцінюватись відповідно до критеріїв цієї Гігієнічної класифікації.

2. Гігієна праці – галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, їх вплив на здоров’я, функціональний стан людини, розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища і трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику шкідливої і небезпечної їх дії на працюючих.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор – фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я нащадків.

Шкідливі виробничі фактори.

А) Фізичні фактори:

- мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;

- пеіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітні поля (у т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50Гц), електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);

- іонізуючі випромінювання;

- виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

- вібрація (локальна, загальна);

- освітлення – природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).

Б)Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/ або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

В)Біологічні фактори – мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

Г)Психофізіологічні - Фактори трудового процесу.