Гігієнічна класифікація умов праці

Трудове навантаження працівника може супроводжуватися виникненням психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів (див. 3.1), які, в свою чергу, можуть призводити до несприятливої дії на функціональний, емоційний та інтелектуальний стан людини, спричиняти зниження працездатності й погіршення здоров'я. Параметрами трудового процесу є важкість і напруженість праці.

Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відоб­ражає ступінь загальних енерговитрат, переважно навантаження на опорно-руховий апарат, серцево-судинну й дихальну системи організму.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає переважно навантаження на центральну нервову систему (рівень уваги, емоційної та інтелектуальної напруженості).

Згідно з "Гігієнічною класифікацією умов праці (№ 4137 -86)" параметри трудового процесу за ступенем впливу на функціональний стан і здоров'я працюючих поділяються на три класи:

І клас - оптимальні умови й характер праці, за яких виключена несприятлива дія небезпечних і шкідливих виробничих факторів на здоров'я працюючих і створюються передумови для збереження високого рівня працездатності;

ІІклас - допустимі умови й характер праці, за яких рівень не­безпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів, а можливі функціональні зміни, що викликаються трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку впродовж робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинять несприятливої дії у найближчому й віддаленому часі на стан здоров'я працюючих та їх нащадків;

ІІІклас — шкідливі і небезпечні умови й характер праці, за яких внаслідок порушення санітарних норм і правил можлива дія небезпечних і шкідливих факторів у значеннях, що перевищують нормативи гігієнічних і психофізіологічних факторів трудового процесу, які викликають функціональні зміни організму і можуть призвести до стійкого зниження працездатності та (або) порушення здоров'я пра­цівника.

Оцінка фактичного стану умов праці (її важкості й напруженості) здійснюється на підставі атестації робочих місць і складання " Карти умов праці на робочому місці" (див. додаток). Ступінь шкідливості, важкості й напруженості робіт установлюється в балах за визначеними критеріями.

Залежно від фактичного стану умов праці керівники підприємств разом із профспілковим комітетом установлюють доплати працівникам за відповідною шкалою.

Якщо шкідливі й важкі умови праці будуть усунуті, то трудові колективи можуть прийняти рішення про віднесення конкретних робочих місць до робіт із нормальними умовами праці з відповідним зменшенням або взагалі відміною доплат.

Умови праці повинні задовольняти таким вимогам, які б дали можливість виконувати роботу безпечно, без шкоди для здоров'я, без перевтоми і з високою продуктивністю. Ці вимоги можна поділити на психологічні, фізіологічні та гігієнічні, ергономічні і вимоги безпеки.

Психологічні вимоги враховують закономірності психічної діяль­ності людини, можливості сприйняття, пам'яті й мислення. Ці вимоги опрацьовуються інженерною психологією, технічною естетикою.

Фізіологічні та гігієнічні вимоги враховують функціональні мож­ливості організму людини і зміни фізіологічних процесів під впливом умов праці. Опрацьовуються фізіологією праці та гігієною праці.

Ергономічні вимоги враховують антропометричні й біомеханічні характеристики людини, особливості робочої пози, встановлюють відповідність знарядь праці, пультів і органів управління, робочих місць операторів розмірам, формі й масі тіла людини, силі й напрямку рухів. Опрацьовуються ергономікою .

Вимоги безпеки враховують наявність і рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів, їх дію на людину , ефективність тих або інших заходів і засобів колективного й індивідуального захисту. Опрацьовуються охороною праці на основі теоретичних досліджень, вивчення практичного досвіду, аналізу причин аварій, травматизму й захворюваності.

Вимоги безпеки враховують набутки інженерної психології. Фізіології праці, ергономіки, матеріалознавства, фізики, хімії, технології, загально-інженерних наук, медицини та інших наук. Основна мета цих вимог — запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням. Вимоги безпеки встановлюються законами і нормативно-технічною документацією для: небезпечних і шкідливих виробничих факторів, виробничого обладнання, виробничих процесів, засобів захисту, будівель та споруд, працівників.

Вирішити позитивно всі питання охорони праці можливо лише за умови створення на підприємстві високої культури виробництва. Під культурою виробництва розуміється комплекс заходів, до якого належать;

- підвищення технічного рівня виробництва (механізація, авто­матизація, роботизація, комп'ютеризація, впровадження прогресивної техніки, безперервної та безвідходної технології, надійність і якість обладнання);

- наукова організація праці (сучасна організація виробництва, оптимальні санітарно-гігієнічні й психофізіологічні умови праці, досконала техніка безпеки, впровадження виробничої естетики);

- особиста культура працівників (рівень загальноосвітньої та професійної кваліфікації, виховання духовного рівня особистості, фізичне виховання, особиста гігієна, ставлення до праці, самоконтроль).

Отже підвищення виробничої культури означає поліпшення умов

праці шляхом систематичного й наполегливого удосконалення техніки й технології, організації праці й особистої культури працівників.