Елементи облікової політики

Складовими облікової політики в Україні є:

1) теоретичні засади бухгалтерського обліку – базуються на загальнонаукових основах бухгалтерського обліку та основних законодавчих актах, що регулюють діяльність в цій сфері; включають в себе основні принципи, дотримання яких є основою відображення в обліку господарських операцій (обачність; повне висвітлення; автономність; послідовність; безперервність; нарахування та відповідність доходів та витрат; превалювання сутності над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичність);

2) методика – це сукупність методів та критеріїв оцінки, що регламентують облік основних засобів та малоцінних необоротних активів, запасів, фінансових інвестицій, розрахунків, забезпечень, доходів та витрат (документація, інвентаризація, калькулювання, оцінка, рахунки, подвійний запис, баланс та звітність);

3) організація - включає в себе безпосереднє ведення обліку шляхом реєстрації в первинних документах та їх обробки; відображення господарських операцій згідно діючого Плану рахунків; узагальнення інформації в облікових регістрах обраної форми обліку; організацію внутрішнього контролю та взаємодію бухгалтерії з іншими службами господарюючого суб’єкта.

Елемент облікової політики – це конкретно обраний або самостійно розроблений підприємством виходячи з умов і специфіки його діяльності спосіб (прийом) або процедура обліку конкретного об’єкта облікової політики.

Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства та Листом Міністерства фінансів України «Про облікову політику» чітко встановлено перелік елементів облікової політики, що мають бути відображені у Наказі про облікову політику, зокрема:

– методи оцінки вибуття запасів;

– періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

– порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

– методи амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості, у разі якщо вони обліковується за первісною вартістю;

– вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

– підходи до переоцінки необоротних активів;

– застосування класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

– підходи до періодичності зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

– метод обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби – спосіб визначення коефіцієнта сумнівності);

– перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

– порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку (для державних і комунальних підприємств);

– порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

– сегменти діяльності, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

– перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

– перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

– порядок визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;

– дату визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

– базу розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

– кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності;

– періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань;

– критерії розмежування об’єктів операційної нерухомості та інвестиційної нерухомості;

– підходи до класифікації пов’язаних сторін;

– дату включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу;

– дату первісного визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу;

– складання окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства;

– періодичність та об’єкти проведення інвентаризації;

– визначення одиниці аналітичного обліку запасів;

– спосіб складання звіту про рух грошових коштів;

– підходи до віднесення витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта основних засобів до первісної вартості або витрат звітного періоду.

Таблиця 2.

Характеристика елементів облікової політики підприємства