Елементи власного капіталу

Як вже відомо, загальну суму власного капіталу можна визначити за класичною формулою К = А - З, хоча для прийняття адекватних управлінських рішень користувачам інформації потрібна більш деталізована інформація про його склад та зміни, які відбулися протягом звітного періоду. Вона дозволить проаналізувати динаміку й структуру власного капіталу, ефективність його використання, його достатності і оцінити перспективи своїх майнових прав. З цієї метою у Звіті про власний капітал показується його деталізація за кожним елементом окремо, а саме:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий вкладений капітал”

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток;

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Власний капітал утворюється підприємством двома способами: перший – внесенням власниками (учасниками) грошових коштів, необоротних та оборотних активів, другій – накопиченням суми прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства і іншого доходу (від дооцінки активів, у вигляді одержаного емісійного доходу тощо).

З приведених способів створення та подальшого збільшення розміру власного капіталу випливає його класифікація за формою власністю на нього:

1. інвестований капітал, тобто вкладений (внесений) або сплачений;

2. нерозподілений прибуток підприємства.

Складові (елементи) власного капіталу відображуються в бухгалтерському обліку одночасно з відображенням активів та зобов'язань, що призведуть до змін у складі власному капіталі.

Бухгалтерський облік статутного (пайового) капіталу ведеться з моменту реєстрації підприємства (кооперативу) до часу припинення його діяльності згідно чинному законодавству.

Відповідно до вимог Закону України „Про господарські товариства” – акціонерним визнається товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Статутний капітал акціонерного товариства за цим Законом повинно бути не менш 1250 мінімальних заробітних плат. Розмір статутного капіталу, відображеного в бухгалтерському фінансовому обліку і фінансової звітності повинно дорівнювати номінальної вартості випущених акцій, згідно засновницьких документах.

Розповсюдженні акції між власниками (учасниками, акціонерами) сплачуються як грошовими коштами так і шляхом внесення ними іншими активами.

Статутний капітал може змінюватися за рішенням власників (учасників) або згідно чинного законодавства з одночасною перереєстрацією Статуту товариства (підприємства).

Статутний капітал – зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників, акціонерів) до капіталу підприємства у якості плати за придбані акції власної емісії, в розмірі їх номінальної вартості. (Частка, що перевищує їх номінальну вартість вважається емісійним доходом і включається до складу „додатково вкладеного капіталу”).

Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок (кооперативів) та інших підприємств, що передбачена засновницькими документами.

Джерелом формування пайового капіталу є обов’язкові та додаткові внески, що надходять в індивідуальних та колективних членів кооперативу.

Щорічно, при розподілі чистого прибутку, на обов’язкові і додаткові пайові внески, за рішенням загальних зборів пайовиків, нараховуються дивіденди, які в свою чергу можуть бути спрямовані на збільшення пайового капіталу.

Додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, сума дооцінки (уцінки) необоротних активів, інші грошові вкладення акціонерів (власників), які не призводять до змін статутного капіталу, вартість безоплатно отриманих підприємством необоротних активів.

Інший додатковий капітал – сума вартості необоротних активів, отриманих за договором оренди цілісних майнових комплексів та інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до складу додаткового вкладеного капіталу.

Резервний капітал представляє собою суму резерву, визначеного згідно Закону України „Про господарські товариства”, створеного за рахунок чистого прибутку підприємства. Його розмір повинно бути доведений до величини, що дорівнює 25% статутного капіталу. Для цього, розмір щорічних відрахувань з прибутку не може бути меншим п’яті відсотків його загальної вартості.

Кошти резервного капіталу призначенні для покриття збитків, непередбачених втрат, на сплату богів кредиторам в разі ліквідації підприємства.

Нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу підприємства. Являє собою нерозподілену між власниками (учасниками) частку чистого прибутку. Як правило реінвестується в розвиток підприємства.

Неоплачений капітал – це дебіторська заборгованість власників (учасників) за придбані акції власної емісії. Його наявність в обліку і фінансової звітності (Балансі, Звіту про власний капітал) призводить до зменшення загальної вартості власного капіталу. Тобто сума неоплаченого капіталу показується в дужках та вираховується при визначенні загальної суми власного капіталу

Така дебіторська заборгованість повинно погашатися протягом 12 місяців з дати балансу. В противному випадку слідує покарання у вигляді накладання штрафу в розмірі 10 % вартості неоплаченого капіталу.

Фактичне надходження коштів (активів) в рахунок внесків до капіталу зменшує суму неоплаченого капіталу та збільшує загальну суму власного капіталу, що є позитивною тенденцією.

Підприємство має право вилучати з обігу раніше розповсюдженні акції власної емісії з метою зменшення статутного капіталу (при реструктуризації) або їх перепродажу/ розповсюдження. Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані протягом року.

Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників (акціонерів).

В Балансі і Звіті про власний капітал вартість вилучених акцій (їх номінальна вартість) показується в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.