Визначення, визнання, оцінка і функції власного капіталу

Всеохоплюючий прибуток відображує всі зміни у власному капіталі внаслідок операцій та інших подій, що мали місце у звітному періоді, крім інвестицій власників (учасників) і розподілу капіталу між ними. Оскільки чистий прибуток, наведений у Звіті про фінансові результати , містить частину змін у власному капіталі (дооцінка активів, результат змін в обліковій політиці тощо), підприємство має подавати в окремому фінансовому звіті:

* чистий прибуток (збиток) за звітний період;

* сукупний вплив змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок;

* зміни в капіталі внаслідок операцій з власниками, учасниками ( внески, дивіденди тощо);

* сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду та зміни за період;

* узгодження балансової вартості кожного класу власного капіталу на початок і кінець звітного періоду, з розкриттям кожної зміни окремо.

Звіт про власний капітал – фінансовий звіт у вигляді таблиці, в який узгоджується сальдо кожної статті власного капіталу на початок та кінець звітного року.

Форма і зміст Звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П()БО 5 „Звіт про власний капітал”. Норми цього П(С)БО стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності крім банків і бюджетних установ.

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

При цьому кожна зміна (збільшення або зменшення) у складі власного капіталу подається у Звіті про власний капітал окремим рядком.

Цей звіт у повній мірі пояснює причини всіх змін у статях власного капіталу, передбачених у Балансі.

Власний капітал звітного періоду (року), це – власний капітал на початок звітного періоду +, - суму загальних змін у власному капіталі.

Згідно П(С)БО 2 „Баланс” і 3 „Звіт про фінансові результати”, власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Тобто термін „Капітал” асоціюється з поняттям „власність”. В момент створення нового суб’єкта економічної діяльності його початковий (стартовий) капітал втілюється в авуарах (активах), інвестованих власниками (учасниками) і представляє собою вартість майна економічної одиниці. На цьому, початковому, етапі, коли підприємство, ще не має зовнішніх боргів, облікова формула А= З + К (де, А – активи; З – зобов’язання; К – капітал) має вигляд А = К, оскільки З = 0.

Статутний капітал, це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

В процесі ведення господарської діяльності підприємство немінуючи залучає і використовує чужий капітал, таким чином утворює борги (кредиторську заборгованість). Зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо існуючих активів підприємства (А = З + К), і в разі банкрутства (ліквідації) підприємства мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників (учасників). Отже вимоги зовнішніх кредиторів задовольняються в першу чергу, а власників в другу чергу.

Тому вартість власного капіталу визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями.

Визнання і оцінка власного капіталу залежить від визнання й оцінки його елементів – активів та зобов'язань. На величину власного капіталу впливають усі умови – фактори, засади бухгалтерського обліку, які застосовувались при оцінці активів та зобов'язань підприємства, тому вона може співпадати, а може й не співпадати із ринковою вартістю капіталу.

Одночасно слід підкреслити важливість власного капіталу як базис початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства. Він є одним із найважливіших показників, що характеризують його фінансовий стан і фінансову незалежність, враховуючи функції, які він виконує:

1. Самостійності і влади (фінансова незалежність) – чим вищий розмір власного капіталу, тим вищій рівень незалежності від зовнішніх кредиторів і впливу власників на прийняття рішень в управлінні підприємством.

2. Розподілу доходів і активів – частки окремих власників (учасників) є базою при розподілі результату діяльності та майна при ліквідації підприємства.

Основна мета будь - якого підприємства полягає в одержані прибутку, а її реалізація залежить від умов збереження капіталу.

Згідно концепцій збереження капіталу, прибуток заробляється ( нарощується) підприємством і, відповідно нарощується і зберігається його капітал, за умови перевищення суми чистих активів на кінець періоду над сумою чистих активів на початок періоду, після вирахування будь – яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

3. Довгострокового фінансування – власний капітал знаходиться в розпорядженні підприємства необмежений термін і є основою для подальшого його розвитку.

4. Фінансування ризику – власний капітал (нерозподілений прибуток, резервний капітал) використовується для фінансування ризикових інвестиційних проектів, на що можуть не погодиться кредитори.

5. Кредитоспроможності – при наданні позики (кредиту) при наявності однакових умов, перевага надається підприємством з достатнім та високим рівнем власного капіталу і мінімальним рівнем кредиторської заборгованості.

6. Компенсації понесених збитків – непередбачені і тимчасові збитки погашаються за рахунок власних коштів – прибутку (збитку).

7. Відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений в Балансі власний капітал є, передусім, гарантом захисту кредиторів від втрат капіталу і мірилом відносин відповідальності підприємства перед зовнішніми користувачами.