Будова та функції тканин організму.

Тканини – це сукупність клітин і неклітинних структур (неклітинних речовин), подібних по походженню, будові й функціям. Розрізняють чотири основні групи тканин: епітеліальні, м'язові, сполучні й нервову.

Епітеліальні тканини є прикордонними, тому що покривають організм зовні й вистилають зсередини порожнинні органи й стінки порожнин тіла. Особливий вид епітеліальної тканини – залозистий епітелій – утворить більшість залоз (щитовидну, потові, печінки й ін.), клітини які виробляють той або інший секрет. Епітеліальні тканини мають наступні особливості: їхньої клітини тісно прилягають одна до іншої, створюючи шар; міжклітинної речовини дуже мало; клітини мають здатність до відновлення (регенерації).

Епітеліальні клітини за формою можуть бути плоскими, циліндричними, кубічними. По кількості шарів епітелії бувають одношарові й багатошарові.

Приклади епітеліїв:

· одношаровий плоский вистилає грудну й черевну порожнини тіла;

· багатошаровий плоский утворить зовнішній шар шкіри (эпидермис);

· одношаровий циліндричний вистилає більшу частину кишкового тракту;

· багатошаровий циліндричний – порожнина верхніх дихальних шляхів);

· одношаровий кубічний утворить канальці нефронів нирок.

Функції епітеліальних тканин: захисна, секреторна, всмоктувальна, роздільна, газообмінна.

М'язові тканини обумовлюють всі види рухових процесів усередині організму, а також переміщення організму і його частин у просторі. Це забезпечується за рахунок особливих властивостей м'язових клітин – збудження й скорочення. У всіх клітинах м'язових тканин утримуються найтонші скорочувальні волокна – міофібрили, утворені лінійними молекулами білків – актином і міозином. При ковзанні їх відносно один до одного відбувається зміна довжини м'язових клітин.

Розрізняють три види м'язової тканини: поперечносмугасті, гладенькі й серцева.

Поперечносмугаста(кісткова) м'язова тканина побудована з багатьх багатоядерних волокно–подібних клітин довжиною 1–12 см. Наявність міофібрил зі світлими й темними ділянками, по–різному заломлююче світло (при розгляді їх під мікроскопом), надає клітці характерну поперечну смугастість, що й визначило назву цього виду тканини. З неї побудовані всі кістякові м'язи, стінок ротової порожнини, ковтання, гортані, верхньої частині стравоходу, мімічні, діафрагми.

Особливості поперечносмугастої м'язової тканини: швидкість і довільність (тобто залежність скорочень від волі, бажання людини), споживання великої кількості енергії й кисню, швидка стомлюваність.

Серцеватканина складається з поперечно покреслених одноядерних м'язових клітин, але має інші властивості. Клітини розташовані не паралельним пучком, як кісткові, а гілкуються, створюючи єдину мережу. Завдяки багатьом клітинним контактам нервовий імпульс що поступає, передається від однієї клітини до інший, забезпечуючи одночасне скорочення, а потім розслаблення серцевого м'яза, що дозволяє їй виконувати насосну функцію.

Гладенька м'язова тканина: Клітини не мають поперечного малюнку, вони веретеноподібні, одноядерні, їхня довжина близько 0,1 мм. Цей вид тканин бере участь в утворенні стінок трубкоподібних внутрішніх органів і судин (травного тракту, матки, сечового міхура, кровоносних і лімфатичних судин).

Особливості гладенької м'язової тканини: залежність і невелика сила скорочень, здатність до тривалого тонічного скорочення, менша стомлюваність, невелика потреба в енергії й кисні.

Сполучні тканини(тканини внутрішнього середовища) поєднують групи тканин мезодермального походження, дуже різних по будові й виконуваних функціях. Види сполучної тканини: кісткова, хрящова, жирова, зв'язувальна, сухожилля, кров, лімфа й ін. Загальною характерною рисою будови цих тканин є пухке розташування клітин, відділених одна від іншої добре вираженою міжклітинною речовиною, що утворена різними волокнами білкової природи (колагеновими, еластичними) і основною аморфною речовиною.

У кожного виду сполучної тканини особлива будова міжклітинної речовини, а отже, і різні обумовлені їм функції. Наприклад, у міжклітинній речовині кісткової тканини розташовуються кристали солей (переважно солі кальцію), які й надають кістковій тканині особливу міцність. Тому кісткова тканина виконує захисну й опорну функції.

Кров – різновид сполучної тканини, у якої міжклітинна речовина рідка (плазма), завдяки чому однієї з основних функцій крові є транспортна (переносить гази, живильні речовини, гормони, кінцеві продукти життєдіяльності клітин та ін.).

Міжклітинна речовина пухкої волокнистої сполучної тканини, що перебуває в прошарках між органами, а також з'єднуючу шкіру з м'язами, складається з аморфної речовини й вільно розташованих у різних напрямках еластичних волокон. Завдяки такій будові міжклітинної речовини шкіра рухлива. Ця тканина виконує опорну, захисну й живильну функції.

Нервова тканина, з якої побудовані головний і спинний мозок, нервові вузли й сплетення, периферичні нерви, виконує функції сприйняття, переробки, зберігання й передачі інформації, що надходить як з навколишнього середовища, так і від органів самого організму. Діяльність нервової системи забезпечує реакції організму на різні подразники, регуляцію й координацію роботи всіх його органів.

Основними властивостями нервових клітин – нейронів, що утворять нервову тканину, є збудливість і провідність. Збудливість – це здатність нервової тканини у відповідь на роздратування приходити в стан порушення, а провідність – здатність передавати порушення у формі нервового імпульсу іншій клітині (нервової, м'язової, залізистої). Завдяки цим властивостям нервової тканини здійснюється сприйняття, проведення й формування відповідної реакції організму на дію зовнішніх і внутрішніх подразників.

Нервова клітина, або нейрон, складається з тіла й відростків двох видів. Тіло нейрона представлене ядром і навколишньою його областю цитоплазми. Це метаболічний центр нервової клітини; при його руйнуванні вона гине. Тіла нейронів розташовуються переважно в головному й спинному мозку, тобто в центральній нервовій системі (ЦНС), де їхнього скупчення утворять сіра речовина мозку. Скупчення тіл нервових клітин за межами ЦНС формують нервові вузли, або ганглії.

Короткі, деревоподібні гілчасті відростки, що відходять від тіла нейрона, називаються дендритами. Вони виконують функції сприйняття роздратування й передачі порушення в тіло нейрона.

Завдання 1.Замалювати будову шкіри тварини, та розмістити позначки.