Ієрархічні рівні організації інформаційної діяльності

Організація інформаційної діяльності у галузі управління(далі — організація ІД) являє собою спосіб функціонування структурних елементів будь-якої інформаційної системи (підприємства, політичної партії, держави тощо). Відповідно організація ІД будь-якого суб’єкта управління — це спосіб функціонування структурних елементів інформаційної системи даного суб’єкта. Практика свідчить, що організована ІД часто має ієрархічний характер. А з позицій кібернетики найсуттєвішими характеристиками ієрархічних систем є вертикальна декомпозиція на відповідні підсистеми; пріоритет дій підсистем вищого рівня; залежність поведінки підсистем вищого рівня від фактичного виконання своїх функцій підсистемами нижчого рівня ієрархії. При цьому систему або підсистему розглядають як процес перетворення вхідних параметрів у вихідні.

На підставі цього можна виділити такі рівні організації ІД у галузі управління:

Ø міжнародний (наднаціональний, глобальний);

Ø загальнодержавний, національний;

Ø регіональний (у межах певної держави);

Ø підприємство або некомерційна організація, як правило, юридична особа (у межах певної держави);

Ø у межах структурних ланок підприємств і некомерційних організацій;

Ø індивідуальний.

На кожному з означених рівнів існує певна кількість суб’єктів (не менше одного), які виступають координаторами, організаторами потоків інформації, а в певних випадках й інформаційних відносин взагалі. Таким чином, рівні врганізації ІД характеризують:

Ø кількісним і якісним складом суб’єктів;

Ø характером самоорганізації цього рівня ІД, ступенем його централізації (децентралізації);

Ø співвідношенням економічних і адміністративних (неекономічних) механізмів регулювання діяльності суб’єктів цього рівня;

Ø характером відносин між суб’єктами (відносини ієрархії, рівності тощо);

Ø швидкістю реакції суб’єктів на вплив зовнішніх чинників, ступенем мобільності (інертності) цього рівня організації ІД в цілому;

Ø обсягами, ступенем різноманіття та складності потоків інформації, що функціонують на цьому рівні ієрархії;

Ø потенційними можливостями («пропускною спроможністю») суб’єктів цього рівня ієрархії в царині збирання, опрацювання, зберігання та передавання інформації.

Причому організація ІД на певному рівні ієрархії управління:

Ø спрямована перш за все на забезпечення життєдіяльності суб’єктів цього рівня;

Ø пов’язана з ІД на вищих і нижчих рівнях ієрархії через систему прямих і зворотних зв’язків;

Ø певною мірою впливає на організацію ІД нижчого рівня ієрархії та, у свою чергу, її ефективність на цьому рівні залежить від ефективності організації ІД нижчого рівня.

Прикладом ієрархічної системи може слугувати механізм інформаційного забезпечення функціонування ринків грошей. Діяльність національних грошових ринків спрямована в першу чергу на обслуговування національних економік. Але центральні банки держав і резиденти — суб’єкти підприємницької діяльності повинні враховувати інформацію, яка надходить від міжнародних фінансових центрів, що репрезентують найвищий рівень ієрархії глобального ринку грошей. У свою чергу, на ефективність функціонування глобального ринку грошей впливає якість і своєчасність надходження інформації від національних ринків.

Для ілюстрації перерахованих положень зупинимося на деяких характеристиках організації ІД притаманних різним рівням ієрархії управління, починаючи з найнижчого.

Індивідуальний рівень організації ІД в основному розглядають у контексті вивчення інформаційно-аналітичного процесу.

Мета та ресурси ІД структурних ланок підприємств і організацій задає, як правило, вище керівництво. Тому автономія цих суб’єктів обмежена. Взаємодія суб’єктів цього рівня забезпечена переважно через адміністративні зв’язки. Великим підприємствам і організаціям, як правило, притаманна ієрархія внутрішньої будови. Так, у межах організації можуть створювати управління, в межах управлінь — відділи, в межах відділів — сектори тощо. Подібна ієрархія формується для зменшення інформаційного перевантаження різних рівнів системи управління та підвищення мобільності її структурних підрозділів. Хоча, як свідчить досвід, саме стосунки структурних підрозділів залишаються ахіллесовою п’ятою в ІД багатьох підприємств і організацій. Що ж стосується мобільності структурних ланок, їхньої «інформаційної потужності», то вони залежать від величини підрозділів і виконуваних ними функцій.

Організації ІД юридичної особи, як єдиного суб’єкта на цьому рівні управління (самоуправління), притаманна відносна автономія. До того ж ступінь самоорганізації ІД юридичної особи, як правило, досить високий і знаходиться у зворотній залежності від величини суб’єкта. Причому треба зазначити, що одні технології вимагають децентралізації ІД, як, наприклад, торгівля. Інші, навпаки, — її концентрації та централізації. Перш за все це наукомісткі та водночас капіталомісткі галузі обробної промисловості. У межах окремої юридичної особи в основному переважають адміністративні механізми управління, а в її зовнішніх відносинах — економічні. Відповідним чином забезпечується і функціонування її внутрішніх і зовнішніх інформаційних відносин. З формально-правової точки зору всі юридичні особи рівноправні. Але місце конкретної юридичної особи у реальній ієрархії інформаційного простору залежить від її ресурсної забезпеченості у широкому значенні цього поняття і перш за все від її фінансово-економічного потенціалу.

Ступінь мобільності організацій переважно обернено пропорційний їхньої величині. Що ж стосується обсягів потоків інформації та ступеня їх різноманіття, то вони прямо пропорційні величині організації та залежать від її галузевої належності. Наприклад, у більш наукомістких і капіталомістких видах діяльності обсяги та ступінь різноманіття потоків інформації в основному відносно вищі. А «пропускна спроможність» інформаційної системи організації, як правило, прямо пропорційна величині цієї організації та залежить від її галузевої належності. Знову ж таки, наукомісткі та капіталомісткі підприємства мають відносно потужніші системи пошуку, збирання, опрацювання та зберігання інформації, ніж рівновеликі їм організації інших галузей.

Загальнодержавний, національний рівень організації ІД характеризуюєть наявністю численних суб’єктів, пов’язаних між собою переважно економічними відносинами. При цьому в деяких видах відносин між суб’єктами в межах цього рівня організації ІД спостерігають відносини ієрархії. Наприклад, між державою та підприємствами, між материнськими та дочірніми компаніями тощо. Саме функціональна різноманітність суб’єктів інформаційних відносин, а також продукування загальнодержавних правових норм є характерною ознакою цього ієрархічного рівня організації ІД. Водночас на національному рівні стрімко зростають сукупні обсяги інформаційних потоків та інертність ІД.

Глобальний рівень ІД поряд із карколомним зростанням кількості суб’єктів і обсягів потоків інформації характеризують подальшим ускладненням своєї організації, що сама собою має складну ієрархічну структуру. За таких умов закономірно, що роль політичних і особливо економічних важелів є визначальною для організації ІД на цьому рівні ієрархії.