Адаптація персоналу в організації

Адаптація персоналу – це процес пристосування окремих індивідів до робочого місця та трудового колективу.

Адаптація – це взаємовідносини робітника і організації, основані на постійному пристосуванні співробітників до нових професійних, соціальних і організаційно-економічних умов праці.

Виділяють два напрями адаптації:

первинна - пристосування молодих працівників, що не мають трудового досвіду професійної діяльності;

вторинна - пристосування працівників, що мають трудовий досвід , але змінюють об’єкт діяльності, чи професію.

Мета адаптації:

· зменшення страхових витрат;

· подолання невизначеності;

· підвищення задоволеності від роботи, що виконується.

Аспекти адаптації:

· психофізичний - пристосування до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічним умовам праці;

· соціально-психологічний, пристосування до нового соціуму , до норм поведінки і взаємовідносин в новому колективі;

· професійний – постійне удосконалення трудових здібностей;

· організаційний – засвоєння ролі в організації, або статусу робочого місця і підрозділу;

· економічний – надання окремих пільг, зменшення зарплати;

· адміністративний, зниження контролю за діяльністю.

Етапи адаптації:

1. Підготовча фаза, коли відбувається оцінка рівня підготовки і здібностей спеціаліста, необхідних для виконання покладених на нього обов’язків .

2. Практичне ознайомлення з обов’язками і вимогами покладеними на нього.

3. Власне пристосування спеціаліста до свого нового статусу.

4. Заключна фаза характеризується поступовим урегулюванням труднощів і конфліктних ситуацій, переходом до стабільної роботи.

Для успішної адаптації нового робітника проводиться:

· Ознайомлення з організацією та обстановкою, що існує в ній

· Роз’яснення умов праці і функціональних обов’язків.

· Вказання співвідношення підлеглості – кому підпорядковується він і хто підпорядковується йому, представлення безпосередньому керівнику.

· Ознайомлення з робочим місцем.