Сучасні види інформаційного обслуговування

Факсимільне передавання інформації є головною складовою нової ІКТ – електронної пошти, тому необхідно ознайомитися з сучасними системами такого типу. Метод є новим, але реалізація його на сучасному технологічному рівні уможливлює поширення межі його застосування як засобу інформаційного обміну між людьми. Назва походить від слів «fax simile», тобто «зроби подібне». Факсимільна система забезпечує передавання ділової інформації будь-якого типу: тексти, газети, рукописи, графіки, фотографії тощо. Вона забезпечує повну автоматизацію процесів передавання та приймання даних. Головна перевага методу у тому, що передають точну копію оригіналу, тобто забезпечують повну відповідність розміщення кожного елемента зображення оригіналу. Попередником факсу був фототелеграф, принцип роботи якого заснований на розподіленні знаків зображення в растр і наступному відтворенні їх у місці приймання на фотографічному галогенідосрібному папері. Пізніше виникли так звані «сухі» способи запису на папері електричних сигналів, без використання срібла. В одному з існуючих способів у факсі електричний сигнал перетворюється у світловий, який діє на світлочутливий папір. Його проявка здійснюється за принципом ксерографії або електронної фотографії. Інший спосіб уможливлює здійснення запис чорнилами на відкритому папері за допомогою електромеханічних пристроїв.

Факсимільний апарат є комплексом механічних, оптичних, електронних пристроїв для передавання нерухомих зображень каналами зв’язку. Названі операції постійно вдосконалюють з використанням нових технологій і пристроїв, особливо процеси зчитування та запису зображень. У передавальній частині факсимільного апарату світловий промінь сканує нерухоме зображення й утворює на напівпровідниковій пластині його копію. Кожній точці електростатичного зображення оригіналу відповідає електричний сигнал. В результаті процесів кодування він перетворюється у послідовність імпульсів – кодову комбінацію – і передається за каналом зв’язку після відповідної модуляції. На приймальному пункті процес здійснюється у зворотному напрямі – демодуляція, декодування перетворення кодової комбінації в координати об’єкта зображення, перетворення електричного сигналу в точку зображення відповідної яскравості на папері.

Факсимільні апарати класифікують залежно від:

· Типу паперу– папір для факс-апаратів може бути листовий (А4) і рулонний.

· Типу друкування – за способом функціонування друкуючого механізму у факсів розрізняють: струменевий, лазерний, світодіодний і методом термоперенесення.

· Типу трубки – трубки-телефони у факс-апаратів можуть бути провідні, ті що підключають окремо та радіотрубки.

· Наявності автовідповідача.

· Автоподання.

Факсимільні апарати відповідно до рекомендацій МККТТ класифікують на чотири групи. Апарати, в яких використані нескладні технічні рішення, тобто барабанне розгортання, компактний запис на простий папір тощо. Час передавання зображення на папері формату А4 становить 3 хвилини. Мали майже такий самий час передавання та вищі розподілені характеристики – до чотирьох ліній на 1 мм. В апаратах цих двох груп використовують аналогову (амплітудну або частотну) модуляцію сигналів, які передають телефонними каналами. В апаратах третьої та четвертої груп застосовано цифрову модуляцію, сигнали передають каналами передавання даних. Час передавання стандартного формату А4 становить не більше однієї хвилини. Основні зусилля з удосконалення факсового зв’язку спрямовані на вдосконалення таких характеристик:

Ø Досягнення високої швидкості зображення,

Ø Підвищення якості інформації, що передають,

Ø Здійснення передавання і приймання в автоматичному режимі.

Швидко зростають темпи використання апаратів третьої та четвертої груп. Прогнозують створення й експлуатацію системи факс-зв’язку зі швидкодією до 2000 сторінок за годину, швидкістю передавання 1,5 Мбіт/с.

У назві виду ІО – електронна пошта або E-mail – розкривається його зміст, а саме використання електронних методів передавання її для обміну кореспонденцією за аналогом пошти. Це може бути пересилання друкованих матеріалів, графіків, ділових документів, фото, газет, журналів тощо. Електронна пошта є службою безпаперових поштових відносин і фактично є системою збирання, опрацювання та передавання документальних повідомлень телефонними мережами або мережами передавання даних. Електронна пошта – це система поштових відносин між людьми й установами, яка заснована на використанні засобів інформатики й електронних засобів зв’язку. Вона є принципово новим видом інформаційних послуг, який забезпечує учасникам інформаційного обміну такі зручності:

Ø подолання бар’єру відстаней за малий час.

Ø незалежність обміну від поясного часу.

Ø відсутність паперу.

Принцип роботи E-mail у тому, що користувач з терміналу будь-якої установи або вдома може передати повідомлення за переліком адрес особам за призначенням. Це повідомлення направляють до комп’ютера, який після необхідного сортування повідомлень відповідно до адрес спрямовує його до електронної поштової скриньки адресата. При регулярному перегляданні власних файлів користувач системи може знайти повідомлення, що надійшли на його ім’я. Якщо він бажає передати оригінальний матеріал, то може також використати факс. Обмін літературою і даними каналами зв’язку можливий між бібліотеками, інформаційними центрами, відомствами тощо. Електронна пошта створює передумови для масового впровадження безпаперових технологій у людських відносинах. Всю інформацію, що бере участь в обміні, зберігають у пам’яті комп’ютера. На папір виводять лише необхідну інформацію в необхідній кількості копій. Очікують, що E-mail стане економічно вигідною за рахунок скорочення витрат на службовців традиційної пошти, а в майбутньому може повністю замінити доставку ділової інформації.

Назвемо основні переваги електронної пошти як виду інформаційного сервісу:

1. Оптимальне використання робочого часу відправника й адресата.

2. Не потрібна присутність отримувача на другому кінці лінії.

3. Передавання інформації здійснюють незалежно від відстані.

4. Доступ до електронної поштової скриньки можливий з будь-якого терміналу загального користування.

5. Можливе передавання будь-якого типу інформації, в тому числі рахунків, креслень тощо.

Можливість цифрової техніки передавання й опрацювання інформації уможливлює організацію телеконференції – поєднання телефону та телебачення на новому технічному рівні.

Технологія проведення телеконференцій уможливлює одночасне спілкування багатьох осіб, роз’єднаних стінами установи, відстанями, забезпечує можливість не лише бачити та чути один одного, але і створювати ефект присутності в аудиторії. Одночасно можна передавати різні види інформації (таблиці, графіки, тексти, карти тощо), обговорювати спеціальні питання з використанням комп’ютерів та інформації різних баз даних. Відомо, що організація наради потребує певних витрат на виклик фахівців, підготовку матеріалів тощо. За статистичними даними характеризують цей вид ділового спілкування, упродовж робочого дня службовці так витрачають свій час на різні види робіт (у %):

Практично жодна справа не може бути виконана в наш час без обговорення на різних рівнях проміжних варіантів, результатів, зауважень рецензентів і прийняття рішень. Гострота політичних, економічних і інших проблем значною мірою сприяє зростанню кількості конференцій на різних рівнях. Під конференцією розуміють різного роду наради з кількістю учасників більше двадцяти осіб. Підраховано, що лише на цей вид комунікацій в Західній Європі витрачають більше 1 мільйона людино-годин на рік. Тому й виникла ідея спробувати на основі використання сучасних засобів зв’язку та комп’ютерної техніки організовувати спілкування фахівців, не змушуючи їх покидати власні робочі місця. Ця ідея дуже швидко знайшла прихильників, була реалізована в новому вигляді інформаційного сервісу. Основні переваги телеконференцій:

Головна проблема при організації телеконференцій – забезпечити ілюзію присутності на нараді, тому що кожен учасник має бачити інших у віртуальній кімнаті конференції з перспективою власного віртуального розташування у залі, де присутні всі. Головуючий на конференції має відчувати, що він знаходиться на центральному місці, а всі інші навпроти один одного та можуть обмінюватися необхідними для обговорення матеріалами. Телеконференції потребують застосування різноманітної складної апаратури, зокрема:

Ø Терміналів,

Ø Факсів, модемів,

Ø Телекамер,

Ø Відеомагнітофонів,

Ø Комп’ютерів,

Ø Графічних дисплеїв,

Ø Акустичної апаратури,

Ø Екранів, моніторів.

Таким чином, виникають також проблеми технічного й економічного характеру. Для проведення телеконференцій виділяють спеціальну залу, в якій розміщують названу техніку. Сюди під’єднують лінії зв’язку та встановлюють великий телеекран для проектування зображення з екрану дисплею (з відповідними проекторами). В простішому варіанті до складу апаратури входять пристрої для запису та відтворення мови, зображень, а також телетайп. Сигнали від цих пристроїв надходять до мультиплексора, який формує груповий сигнал.

У складнішій конфігурації для телеконференцій використовують пристрої для опрацювання відеодокументів з високими розподіленими характеристиками. Важливими є пристрої для передавання графічної інформації – електронні планшети. Вони уможливлюють відтворення в реальному часі інформації, що зображується рукою людини.