СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПЛОДОВИХ РОСЛИН

Сучасний асортимент плодових рослин, що розмножуються і вирощуються в розсадниках достатньо широкий. Це сім’ячкові породи: яблуня, груша, айва; кісточкові:вишня, черешня, слива, абрикос, алича, персик, кизил; горіхові: грецький,та ліщина лабардська; ягідні: виноград культурний, смородина чорна і червона, аґрус, малина, актинідія, ожина, лохина, садова суниця тощо. Крім спеціалізованих плодових розсадників розмноженням і вирощуванням саджанців плодових займаються декоративні розсадники, які мають плодові шкілки. Зазвичай плодові рослини представлені сучасними високопродуктивними сортами, адаптованими до умов вирощування, ось чому розмножують плодові вегетативно. Основні способи розмноження плодових: щеплення та живцювання. Найчастіше у промислових масштабах застосовують щеплення окуліровкою, а для ремонтного щеплення навесні – копуліровку, або окуліровку брунькою в приклад.

Якщо як прищепу використовують бруньки або пагони взяті із маточних сортових рослин, то як підщепу використовують сіянці аналогічних або близьких видів, або відсадки чи відводки клонових підщеп.

Клонові підщепи – створені селекційно і вегетативно розмножені рослини, які забезпечують ряд переваг майбутнім сортовим саджанцям. До цих переваг відносять: 1) зменшення сили росту окулянта; 2) прискорення термінів вступу в період плодоношення; 3) вищі показники якості плодів (розмір, зовнішній вигляд тощо); 4) можливість на одній і тій же площі саду розмістити більшу кількість плодоносних дерев, а отже отримувати більший урожай з одиниці площі; підвищують стійкість плодового дерева до інфекційних захворювань.

З метою отримання достатньої кількості клонових підщеп в маточному відділенні закладають маточні клонові плантації, де способом вертикальних або горизонтальних відсадків вирощують підщепи, які використовують для розмноження і вирощування саджанців плодових дерев.

Для яблуні виведені і нині широко використовують карликові, напів-карликові та середньорослі підщепи. Максимальна висота плодового дерева щепленого на карликову підщепу – 2 м, що дозволяє в саду висаджувати дерева за схемою 4 х1 м – на 1 га до 4 тис. шт. саджанців. Висота плодового дерева, щепленого на напів-карликову підщепу не перевищує 2,5-3,0 м.

Використання середньорослих підщеп дозволяє створювати сади інтенсивного типу, в яких висота дерев не перевищує 3,0-3,5 м, а схема садіння дерев 4 на 2 м, що забезпечує розміщення на площі 1 га 1250 плодоносних дерев. За схеми садіння 4 м міжряддя та 1 м в ряду між деревами на 1 га висаджують 2500 саджанців. Сади інтенсивного типу дають урожай від 40 до 70 т плодів з 1 га.

З одного маточного куща клонової підщепи в розсадниках отримують 7-10 відсадків. Характеристика деяких клонових підщеп наведена в додатку Д.

Клонові підщепи для сливи, аличі, абрикоса, персика. Слаборослі клонові підщепи сливи були отримані завдяки використанню методу віддаленої гібридизації. Від схрещування вишнеслив з усурійською сливою отримані напівкарликові підщепи СВГ 11-19 і Сіянець Юти, а від вільного запилення китайсько-американської сливи Лакресцент – високоцінна підщепа Євразія 43 з дуже високою зимостійкістю. Ці підщепи характеризуються відсутністю порослі, стійкістю до перезволоження грунту, доброю здатністю до розмноження зеленими живцями і сумісністю із сортами слив домашньої, усурійської, канадської і вишнеслив.

З карликових клонових підщеп найбільш продуктивні ВВА-1 (мікровишня повстиста × алича) і ВСВ-1 (мікровишня сива × мікровишня повстиста). Карлики добре сумісні не тільки із сортами сливи, але і з сортами аличі, абрикоса, персика й мигдалю.

Кращими підщепами абрикоса та персика визнані клони, отримані Кримською ДСС (Росія) Евріка 99 (вишнеслива × алича), Кубань 86 и АП – 2 (алича х персик), ВВА–1 и ВСВ–1.

Клонові підщепи вишні і черешні. Нині в наукових установах Росії і України створено ряд перспективних слаборослих підщеп для вишні та черешні, що володіють високою зимостійкістю, адаптивністю до зовнішніх умов, стійкістю до хвороб і здатністю розмножуватися зеленими живцями.

На основі гібридизації вишні звичайної з вишнею Маака у ВНІІСПК (м. Орел) виведені клонові підщепи Рубін, ОВП-2, ОВП-3, ОВП-4, для яких характерна висока продуктивність щеплених на них сортів вишні та черешні.

Завдяки гібридизації вишні Маака і Церападуса Мічуріна (гібриду вишні звичайної з вишнею Маака) у ВСТІСП (м. Москва) виведені напівкарликові клонові підщепи Московія і Ізмайлівська, добре сумісні з вишнею та черешнею і стійкі до кокомікозу.

Середньорослі підщепи ВЦ-13 і ЛЦ-52, створені спільно ВСТІСП з Кримською ДСС (Краснодарський кр.), дозволяють зменшити крони щеплених сортів черешні на 30-40%. Підщепа ЛЦ-52 відрізняється доброю стійкістю до кокомікозу і майже не утворює порості.

Гібридизація східно-азіатських видів вишні з вишнею звичайною і степовою дозволила отримати карликові клонові підщепи ВСЛ-1 і ВСЛ-2, стійкі до кокомікозу і перезволоження грунту. Сорти черешні, щеплені на ці підщепи, знижують крону на 50-60%. Нині ведуться роботи зі створення нових підщеп різної сили росту, стійких до несприятливих грунтово-кліматичних умов.

У маточнику клонових підщеп за розмноження вертикальними відсадками міжряддя становить 1,4 м, а віддаль між маточними рослинами в ряду 0,3-0,5 м. Відсадки в шкілку висаджують восени або ранньою весною. За умови доброго догляду, у серпні цього ж року проводять щеплення окуліровкою, розмножуючи кращі сорти зарубіжної і вітчизняної селекції.

Кількість підщеп і живців має бути на 20-30 % більшою ніж планове завдання, щоб забезпечити виконання планового завдання, адже від 15 до 25 % окуліровок в силу різних причин є неефективними. Як підщепи вибирають клони, які рекомендуються для цієї зони (див. табл.1. дадатку Є). Під час розрахунку площі плодової шкілки враховують, що міжряддя становить 0,7-0,9 м, а віддаль між щепами в ряду – 0,1-0,2 м. Термін вирощування саджанців складає 2-3 роки, без урахування вирощування попередника.

Зазвичай щеплення проводять на 15-20 см вище умовної кореневої шийки, це прискорює плодоношення та зменшує силу росту. Успішність щеплення контролюють, слідкуючи за відпадом черешків, що кріпилися біля щепленої бруньки. Навесні до початку розпускання бруньок пагони над бруньками, що прижилися, зрізують і формують щепи. Зазвичай формування завершується вирощуванням однорічних або дворічних щеп. Стандартна однорічна щепа має один центральний пагін без бічних розгалужень висотою 140-170 см, дворічна – сформовані 3-4 скелетні гілки.

Ягідні культури: смородину чорну та червону, аґрус, ожину канадську, виноград, актинідію коломікта та аргутта розмножують вегетативно – живцюванням. Живці заготовлють на маточних плантаціях розсадника. Основним строком живцювання є рання весна, в цей перід висаджують жимові здерев’янілі живці. Заготівлю живців проводять в кінці лютого або на початку березня – до початку сокоруху. Для актинідії та винограду кращими строками заготівлі живців є осінь, нарізані пагони ліан зберігають у вологому піску до весни, а потім нарізають живці або чубуки. Під час розмноження напів-здеревянілими живцями їх заготовляють з маточних рослин фактично в день живцювання. Якщо укорінення здерев’янілих живців здійснюють у відкритий грунт або в парники, то здерев’янілі живці висаджують для вкорінення в теплиці або інші культиваційні споруди, де з метою створення оптимальних умов для вкорінення застосовують штучний туман.

Сучасні сорти таких плодових культур, як яблуня, груша, вишня, слива, абрикос, персик, кизил, алича розмножують окуліровкую, використовуючи карликові та напівкарликові підщепи.

Мета роботи – навчитися складати технологічну карту та розраховувати витрати на вирощування плодових рослин. Планувати проведення робіт в плодовій шкілці розсадника і забезпечувати контроль їх якості.

Завдання: 1. Відповідно до індивідуального завдання розрахувати площу плодової шкілки.

2. Підібрати найбільш підходящі підщепи та розрахувати площу маточної плантації необхідної для розмноження підщеп та заготівлі живців.

3. Встановити потребу в робочій силі та інструментах на період основих видів робіт.

4. Скласти технологічну карту вирощування саджанців плодових рослин в розсаднику.