Необхідність переміщення разом з рослинами субстрату під час їх транспортування і висаджування.

Головними перевагами створення насаджень різного цільового призначення садивним матеріалом із закритою кореневою системою є: 1) значне продовження строків садіння рослин, 2) підвищення їх приживлюваності, 3) можливість механізації більшості операцій технологічного процесу.

Розрізняють наступні види садивного матеріалу із закритою кореневою системою (ЗКС): 1) насіння в оболонці – садивний матеріал у вигляді укладених в оболонку із пресованого субстрату; 2) сіянці із закритою кореневою системою – садивний матеріал молодих деревних рослин (віком 1-3 роки), одержаний з насіння, висіяного у субстрат, який укладено в малооб’ємні оболонки різного типу; 3) сіянці та саджанці з напіввідкритою кореневою системою – садивний матеріал, вирощений у рулонах з нетравмованою кореневою системою без твердої оболонки, але з грудкою субстрату (землі); 4) саджанці з закритою кореневою системою– садивний матеріал, одержаний дорощуванням в контейнерах сіянців з відкритою або закритою кореневою системою та укорінених живців; 5) дерева (та кущі) з грудкою землі (комом) – традиційний садивний матеріал, який одержують викопуванням рослин з грудкою ґрунту у парках, різних декоративних насадженнях або на колекційних ділянках та з-під намету звичайних лісових деревостанів, а також в розсадниках.

Для вирощування сіянців та вкорінення живців найчастіше використовують торфяні брикети, таблетки, а також пластикові мультиплети, заповнені органо-мінеральними сумішами. Якщо раніше головним матеріалом для вирощування саджанців із закритою кореневою системою були глиняні горшки, то нині це контейненри із поліетилену або полістиролу різних розмірів, круглі або квадратні. У поцесі вирощування проводять перевалку – пересаджування рослин з меншого контейнера в більший. Для дерев та кущів, що викопуються з грудкою грунту, раніше використовували дерев’яні щити, але нині найчастіше грудку землі обв’язують мішковиною і затягують спеціальною металевою сіткою. Це дозволяє транспортувати рослини на значні віддалі без руйнування грудки і висаджувати рослини на постійне місце разом з мішковиною та сіткою.

Найважливішим чинником ефективного виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою (рослин в контейнерах та різного роду ємностях) є субстрат. Враховуючи його невелику кількість в обмеженому ємністю просторі, рослини, які вирощуються в контейнерах, набагато менше забезпечені поживними речовинами, ніж ті, що ростуть у відкритому ґрунті, їх коренева система швидко заповнює простір субстрату, а поживність грунту швидко зменшується. Поживні речовини, що надходять з водою, засвоюються не повністю, проникаючи крізь отвори контейнерів, тому під час ведення контейнерної культури значну увагу приділяють підбору компонентів субстрату для створення пухких земельних сумішей з достатньою аерацією і водопроникністю, сприятливою кислотністю. Субстрати мають бути задовільно забезпечені доступними для рослин поживними речовинами, добре структуровані і вільні від насіння та кореневищ бур’янів, не містити збудників хвороб. Останнім часом як самостійний субстрат або його основний компонент найчастіше використовують верховийслаборозкладений торф (ступінь розкладання не більше 30%). Завдяки йому можна суттєво покращити водно- фізичні властивості земляних сумішей, зробити їх більш вологоємними, і водночас достатньо аерованими.

Використання торфу у ролі субстрату вимагає не тільки знань основних ознак, що його характеризують, а і певних навичок з своєчасного і ретельного виконання усіх робіт, пов’язаних з вирощуванням рослин у ємностях. Торф має високу вологоємність і в контейнерах з незадовільним дренажем може утримувати надлишкову вологу, яка часто призводить до вимокання кореневої системи, тому за вирощування окремих культур до торфу в певних кількостях вносять пухкі матеріли: пісок, хвою, перліт, тирсу, вермикуліт тощо. У разі використання слаборозкладеного торфу не можна допускати його надмірного пересихання, після якого дуже важко відновити рівномірну вологість земляної суміші.

Слід пам’ятати, що водно-фізичні властивості субстрату, значною мірою, залежать від пористості, вологоємності, аерованності його основного компоненту – торфу. Торф повинен бути слаборозкладеним, волокнистим. Для вирощування рослин в мультиплатах він має бути добре подрібненим (змеленим), пружним, не злежуватись (не осідати) в ємностях. Чим менші контейнери використовуються, тим більш пористим має бути субстрат. Важливою ознакою основного компонента субстрату є його буферність (здатність змінювати кислотність) і обмінна ємність. Кращими субстратами для більшості деревних рослин є суміші, які базуються на торфі з кислотністю рН 5,2-6,0. Проте ряд рослин, зокрема рододендрони, вереси надають перевагу кислим субстратам з рН 3,5-4,5. Додавання до субстрату глини покращує буферність та обмінну ємність земляної суміші, проте вміст її не повинен перевищувати 5-10 % за об’ємом. На якість субстрату впливає також спосіб його приготування (змішування компонентів) та наповнення ним контейнерів і мультиплат. При цьому найбільш важливим є старанне перемішування складових субстрату, його ретельне просіювання та стерелізація.

Окрім торф’яних субстратів, для контейнерної культури декоративних деревних рослин відкритого ґрунту як субстрат використовують різні земельні суміші або так звану садову землю – дернову, листову, перегнійну, компостну, хвойну, торф’яну тощо. Під час підготовки цих субстратів, з метою покращення їх водно-фізичних властивостей та збільшення в них вмісту доступних для рослин поживних речовин, до основного компонента суміші часто додають різні домішки: перегній,мінеральні добрива,тирсу, кору, пісок, вермикуліт, перліт, кокосову стружку, подрібнену лаву, мох тощо .

- вибір способу зрошування та облаштування зрошувальної мережі полігону (стаціонарної або мобільної, зрошення: крапельне, дощуванням, висхідне);

- підготовка субстрату для контейнерування рослин та підбір контейнерів (вибір складових компонентів субстрату, визначення їх пропорцій з врахуванням потреби рослин та етапів їх вирощування, приготування відповідного субстрату та його біотестування);

- наповнення контейнерів субстратом, добривами та засобами хімічного захисту, висаджування (висівання) вихідного матеріалу (насіння, сіянців, укорінених і неукорінених живців, саджанців, рослин-регенерантів) – контейнерування рослин;

- вирощування та формування рослин в контейнерах (підтримання оптимальних режимів живлення рослин: поживного, водного, повітряного, захист рослин від шкідників і збудників хвороб, збереження рослин в зимовий період, пересаджування – переконтейнерування рослин у міру їх розвитку, виснаження субстрату і виповнення ємностей коренями);